Справа № 211/5695/20
Провадження № 2/211/2391/22
19 вересня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сарат Н.О.,
при секретарі - Зоріній С.М.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-
встановив:
Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2015 року по 31 серпня 2020 рік в сумі 65629,90 грн. Вказану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення, а також 3% річних в сумі 4570,23 грн. та інфляційні втрати в сумі 8930,88 грн., позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів.
Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням суду від 01 лютого 2021 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2015 р. по 31.08.2020 р. в сумі 65929 ( шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 90 коп., 3% річних в сумі 4570 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят) гривень 23 коп., інфляційні втрати в сумі 8930 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять) гривень 88 коп. та в рівних частках судовий збір в сумі 2102 ( дві тисячі сто дві) гривні 00 коп., тобто по 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. з кожного ( а.с. 64-65).
Ухвалою суду від 06 квітня 2022 року за заявою відповідача ОСОБА_7 скасовано заочне рішення від 01 лютого 2021 року.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає з підстав, викладених в позовній заяві.
Від представника відповідача ОСОБА_5 адвоката Маханькова Д.Ю. до суду надійшли письмові пояснення. Проти позовних вимог заперечує, так як вимоги позивача виходять за межі позовної давності, також вважає, що позивач безпідставно пред'явив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , так як останні за вказаною адресою не зареєстровані.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних мотивів.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с. 23-25), є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль». Однак, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за вказаною вище адресою зареєстрованими не значаться (а.с. 26-27).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення та гаряче водопостачання до житла відповідача, однак відповідачами зобов'язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за централізоване опалення за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.11.2015 по 31.08.2020 становить 65629,90 грн.(а.с. 6).
Разом з тим, до суду надано клопотання представника відповідача адвоката Маханькова Д.Ю. про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Як вбачається з розрахунку, який наявний в матеріалах справи, з 01 листопада 2015 року по 31 серпня 2020 року відповідачами заборгованість не сплачувалась, та не визнається ними. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 30 вересня 2020 року ( а.с. 2).
Таким чином, стягненню підлягає сума заборгованості за період з 30 вересня 2017 року по 31 серпня 2020 рік в сумі 42904,05 грн.
Суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості за вказаний період, так як останній за вказаною вище адресою зареєстрованим не значиться, належних та допустимих доказів реєстрації відповідача у заявлений позивачем період суду не надано.
Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).
Як зазначено в Аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).
Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та підлягають стягненню - 3% річних від простроченої суми в сумі 3760,28 грн. та інфляційні втрати в сумі 8244,14 грн. - з урахуванням наданого до суду розрахунку та часткового задоволення вимог.
Доказів на спростовування зазначеного та контррозрахунку, відповідачами до суду не надано.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов"язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Зазначена норма закону зобов'язує споживача оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, як і не є звільненням від оплати послуг з централізованого опалення відключення житла споживача від мереж централізованого теплопостачання, яке проведено всупереч встановленому законом порядку.
Між ПАТ «Криворізька теплоцентраль» та відповідачами існують зобов'язання, хоча договір й не було укладено, а відсутність укладеного договору не позбавляє відповідачів обов'язку здійснювати оплату за отримані послуги з централізованого опалення, і відмова відповідача здійснювати оплату згідно діючих тарифів, є неправомірною.
Суд, також враховує позицію Верховного Суду України, яка висловлена у постанові під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.
Такий висновок суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд України, викладеною у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15.
Положеннями частини першої статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2102,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с.1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в сумі 1458,50 грн.
Керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер суду не відомо, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1, заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 30.09.2017 р. по 31.08.2020 р. в сумі 42904 ( сорок дві тисячі дев'ятсот чотири ) гривні 05 коп., інфляційні втрати в сумі 8244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) гривні 14 коп. 3 % річних 3760 ( три тисячі сімсот шістдесят ) гривень 28 коп.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер суду не відомо, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в сумі 1458 ( одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) гривень 50 коп., тобто по 486 ( чотириста вісімдесят шість) гривень 18 коп. з кожного.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
У задоволенні позовних вимог відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 вересня 2022 р.
Суддя: Н. О. Сарат