Справа № 199/6975/22
(3/199/3897/22)
іменем України
20.09.2022 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Щербина-Почтовик І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого у будинку АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 1732 КУпАП,
- за участі ОСОБА_1
28.08.2022 року, близько 15:00, гр. ОСОБА_1 за місцем мешкання, завдав фізичного болю бабусі гр. ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство, а саме фізичне. Своїми діями вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 1732 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами викладеними у протоколі не погодився, своєї вини у вчиненому правопорушенні не визнав, разом з тим зазначив, що його брат ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 взагалі не проживає, а написані звернення останнього у заяві взагалі не відповідають дійсності.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, статтею 1732 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за вчинення домашнього насильства в сім'ї. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ст. 1732 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, визначає межі судового розгляду і є доказом у справі.
З урахуванням положень ч.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії, рішення від 30 травня 2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) у випадку, коли викладена у протокол фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становити порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 6073486 від 09.09.2022 року, звинувачення ОСОБА_1 , який на думку уповноваженої особи вчинив насильство у сім'ї ґрунтуються на однобічності, оскільки даний протокол було складено опираючись на звинувачення з боку гр. ОСОБА_3 , при цьому не враховано пояснення надані самим ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про відсутність об'єктивного підходу працівника поліції до встановлення обставин події.
Крім того слід зазначити, що викладені у протоколі звинувачення не можливо узгодити та упевнитися в їх дійсності іншими матеріалами провадження, оскільки при складенні протоколу не було залучено як саму ОСОБА_2 так і свідків, пояснення яких сприяли б встановленню істини по справі. А самі по собі твердження поліцейського ґрунтуються на припущеннях.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до вимог п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, в справі відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП,
На підставі п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 1732 КУпАП - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Щербина-Почтовик