Справа № 732/138/22 Головуючий у 1 інстанції Карпинська Н. М.
Провадження № 33/4823/362/22
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
16 вересня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Демченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу захисника Паламарчука С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2022 року,
Вказаною по Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн..
Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 15 січня 2022 року, о 02 год. 37 хв., у м. Добропілля по вул. Івана Франка, керував автомобілем “BMW3161”, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від продуття газоаналізатора Алкотест 6810 та медичного огляду на стан сп'яніння відмовився (відеозапис проводився на бодікамеру № 6). ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Паламарчук С.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, скасувати її та винести нову, якою та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з'ясовані неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що його підзахисний у вказаний у протоколі час транспортним засобом не керував та і взагалі не має посвідчення водія, а 15 січня 2022 року працівники поліції підійшли до нього, а він стояв поряд з автомобілями, одного з яких буксирували. Зазначає, що будь-якої постанови про порушення ним ПДР щодо керування транспортним засобом складено не було. На думку сторони захисту, суд першої інстанції в постанові безпідставно вказав, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці складання протоколу, адже він зазначив, що за потреби готовий пройти огляд як пішохід та не відмовлявся від такого. Наголошує на порушенні поліцейськими процедури огляду на стан сп'яніння, якими не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Вважає протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом по справі, оскільки він складений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП. Переконаний, що порушення п. 2.5 ПДР з боку ОСОБА_2 не відбулось, оскільки поліцейськими був порушений порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Вказує, що розгляд справи відбувся в порушення вимог ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 взагалі не знав про існування протоколу відносно нього, будь-яких викликів йому не надходило, а за адресою, на яку послався суд, він не проживає та знятий з реєстрації.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції надано вірну оцінку неявці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомленим судом першої інстанції про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на адресу, яка була зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, однак кожного разу згідно довідок про причини повернення рекомендовані повідомлення поверталися з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”.
В матеріалах справи наявні дані про те, що він у встановленому законом порядку сповіщався про місце і час розгляду справи. Все це свідчить про деяке зловживання своїми процесуальними правами особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, з метою затягування розгляду справи та здійснення перешкод суду розглянути її у розумні строки і забезпечити законність при винесенні судового рішення.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі “Смирнов проти України” зазначено, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення, який був складний поліцейським на місці скоєння правопорушення, складався зі слів ОСОБА_1 , місце мешкання якого зазначено в протоколі з його ж слів. Така поведінка особи, яка назвала поліцейським невірну адресу свого мешкання, свідчить про намагання ухилитись від правосуддя. У свою чергу, місцевий суд в даному конкретному випадку не мав обов'язку організовувати розшук правопорушника, коли його місце мешкання невідоме.
Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 175604 від 15.01.2022 року, ОСОБА_1 15 січня 2022 року, о 02 год. 37 хв., у м. Добропілля по вул. Івана Франка, керував автомобілем “BMW3161”, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини). Від продуття газоаналізатора Алкотест 6810 та медичного огляду на стан сп'яніння відмовився (відеозапис проводився на бодікамеру № 6). ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень та від підпису в протоколі.
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, визначені Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до Розділу X Інструкції водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп'яніння, направлення на який здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно п.п. 6-8 Порядку водій, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія в закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Зазначені правила працівниками поліції в даному випадку були дотримані в повному обсязі.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Твердження захисника про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а саме те, що ОСОБА_1 не керував даним транспортним засобом, є безпідставними та голослівними і спростовуються даними протоколу, адже в ньому прямо вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем “BMW3161”, д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказівка апелянта на відсутність доказів по справі щодо його керування автомобілем та його відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. є також безпідставною, адже такі факти в повному обсязі спростовується відеозаписом з бодікамери поліцейського, доданого до матеріалів справи, і дану відеофіксацію вважати неналежним доказом по справі чи ставити під сумнів фактичні обставини, на що посилається апелянт, у апеляційного суду об'єктивні дані відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння…, тому твердження апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як було зупинено два транспортні засоби, які буксирували. Видно, як поліцейський повідомив водія ОСОБА_1 про те, що він має підстави вважати про перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння, оскільки від нього відчутний запах алкоголю з ротової порожнини і пропонував йому пройти огляд на місці за допомогою приладу Алкотест або у лікаря-нарколога. ОСОБА_1 пояснював, що водійського посвідчення він не має та заперечував факт керування автомобілем. Поведінка та реакція водія на запропонування поліцейським пройти огляд на стан сп'яніння фактично свідчить про факт відмови пройти такий в установленому порядку. При цьому поліцейськими було попереджено, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.
Цей відеозапис дозволяє поза розумним сумнівом зробити висновок, що саме ОСОБА_1 був водієм автомобіля, що буксирувався, а тому доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 лише стояв поряд з автомобілями і не керував ним, не є слушними. Ввважаю, що заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 свідчать про усвідомлення ним своєї протиправної поведінки та про намагання уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, з адміністративного матеріалу та відеозапису вбачається, що огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 проводився відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції та ст. 266 КУпАП, а тому доводи апелянта з цього приводу безпідставні.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Доводи в скарзі про те, що поліцейськими був порушений порядок направлення водія для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та те, що поліцейськими не складено відповідне письмове направлення на медичний огляд також є голослівними, оскільки спростовуються матеріалами справи, де на арк. 5 є в наявності вказаний документ з найменуванням закладу охорони здоров'я, в який направлявся на огляд ОСОБА_1 ..
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне.
Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з'ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.
Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити строк захиснику Паламарчуку С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на апеляційне оскарження постанови Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника Паламарчука С.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною й подальшому оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Демченко