Номер провадження: 11-кп/813/747/22
Справа № 522/16951/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №22018160000000078, внесеному до ЄРДР 17.04.2018 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
встановив:
В провадженні Одеського апеляційного суду перебувають об'єднані апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2021 року, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2021 року, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2021 року, в рамках кримінального провадження №22018160000000078 від 17.04.2018 року, відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
26 серпня 2022 року до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу, яке обґрунтовано наступним. Принцип верховенства права у кримінальному процесі застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, натомість 10 лютого 2022 року ЄСПЛ було розглянуто справу 11575/21 «Жарков проти України», яке об'єднано зі справою 14693/20-« Горбачов проти України» та констатовано, що строк тримання попереднього ув'язнення ОСОБА_7 є безпідставно тривалим, що порушує п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі наведеного просить скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити його з під варти.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали вимоги поданого клопотання та просили його задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти його задоволення, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Оскаржуваним вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2021 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири ) роки, без конфіскації майна.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з 15.03.2018 року, тобто з моменту фактичного затримання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертиз в розмірі 14853 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп.
Речові докази по справі т. 52 а.с. 226-228, 230-231, 233-234, 236-248, 264-266, 267-268, 270-271, 274-276 - повернути власнику.
Не погодившись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 та прокурор Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 подали апеляційні скарги, за якими ухвалою судді-доповідача від 31.12.2021 року було відкрито апеляційне провадження.
Частина 1 ст. 331 КПК України встановлює, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу, згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Згідно ст. 177КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 було засуджено вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2021 року за ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років
Відповідно до ст. 12 КК України злочин за ч. 1 ст. 258-3 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, а тому, згідно вищезазначених положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерела права.
Відповідно ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Також, відповідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006 року по справі «Мамедов проти Росії», суд при перевірці законності та обґрунтованості запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має враховувати не тільки тяжкість обвинувачення, як на визначальний чинник при оцінці ймовірності ризиків, і хоча суворість покарання є визначальним, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Також, колегія суддів, при постановленні даної ухвали, звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Отже, з огляду на вищевказане, характер та тяжкість вчиненого злочину, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 , пов'язаного із посяганням на громадську безпеку, характеристику особи обвинуваченого, який є громадянином іншої держави - Російської Федерації, визнаної Верховною Радою України державою - агресором та безпосередньо приймає участь у збройній агресії проти України, таке рішення ухвалене у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, збройною агресією РФ та небезпекою для державної незалежності України, її територіальної цілісності, колегія суддів доходить висновку про те, що такі обставини беззаперечно свідчить про актуальність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від суду.
Надаючи оцінку вимогам клопотання обвинуваченого, апеляційний суд наголошує на тому, що жодних обґрунтувань можливості обрання йому більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченим надано не було, натомість, вказані вище обставини свідчать про те, що більш м'який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід не здатний буде забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти наявному ризику переховування останнього від суду, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що на теперішній час лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та його належну процесуальну поведінку, а також забезпечить захист національних інтересів, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Щодо рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2022 року у справі 11575/21 «Жарков проти України», яке об'єднано зі справою 14693/20-« Горбачов проти України», апеляційний суд зазначає, що вказаним рішенням констатовано порушення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, саме під час досудового розслідування.
За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 24, 177, 178, 182, 183, 194, 331, 370, 404, 405, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4