20.09.22
22-ц/812/711/22
Провадження № 22-ц/812/711/22 Суддя першої інстанції Максютенко О.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
Іменем України
20 вересня 2022 року м. Миколаїв Справа № 484/4067/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Шаманської Н.О., Яворської Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_2 , на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Максютенко О.А., в залі судового засідання в м. Первомайськ, повний текст якого складено 25 травня 2022 року, за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
В жовтня 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Доводи позову обґрунтовувало тим, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання особистого кредиту № 500842539.
Відповідно до умов зазначеного договору Банк зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повернути кредит, виплатити проценти за користування ним, сплатити неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
В порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 26 серпня 2021 року у нього утворилась заборгованість перед Банком в сумі 109 415 грн 91 коп, а саме: 89 561 грн 35 коп - заборгованість за кредитом; 19 854 грн 56 коп - заборгованість по відсоткам.
Посилаючись на викладене, АТ «Альфа-Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 109 415 грн 91 коп.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2022 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитом № 500842539 станом на 26 серпня 2021 року у розмірі 109 415 грн 91 коп, яка складається: заборгованість за кредитом - 89 561 грн 35 коп, заборгованість по відсотках - 19 854 грн 56 коп та судовий збір в розмірі 2 270 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем не виконуються умови укладеного сторонами кредитного договору, чим порушуються права Банку та приписи статей 526, 629, 1054 ЦК України, вимоги позивача є законними та обґрунтованими й підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доказів на спростування встановлених обставин відповідачем суду не надано.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представник - ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що до правовідносин, пов'язаних з отриманням/поверненням виданого ОСОБА_1 споживчого кредиту за договором № 500842539 від 13 листопада 2020 року, не поширюється Закон України «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10 червня 2017 року.
Кінцевою датою виконання грошових зобов'язань щодо повернення позичених коштів за кредитним договором є 16 листопада 2025 року, тобто на час звернення до суду з позовом строк кредитування не сплинув.
Отже, кредитодавець звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому повинен був дотриматись вимог частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язкового досудового врегулювання спору.
Позивач не довів дотримання порядку дострокового повернення коштів за його вимогою, що є обов'язковою умовою при достроковому стягненню кредитних коштів.
Також ні в описовій, ні в мотивувальній та прохальній частинах позову позивач взагалі не зазначив дату кредитного договору. На підставі яких даних та умовах було укладено кредит та його призначення. В прохальній частині взагалі зазначено лише сума яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь без зазначення дати та номеру кредитного договору, що свідчить про некоректність позовних вимог, а також про те, що судом першої інстанції будь-які обставини не встановлювались, хоча за нормою частини 1 статті 81 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків, встановлених цим Кодексом, покладено саме на сторони, а не суд.
Враховуючи, що кредитодавець звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, не дотримавши вимог частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо досудового врегулювання спору, у суду не було підстав для задоволення вимог в частині дострокового стягнення коштів за договором.
Крім того, судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права, зокрема судом двічі проігноровано клопотання представника відповідача (надіслані від 31 січня 2022 року та 25 травня 2022 року) щодо витребування доказів, а саме з приводу надання детального розрахунку заборгованості з зазначенням дати кредитного договору, суд взагалі не відреагував жодним чином на зазначені клопотання, що свідчить про неповне та необ'єктивне встановлення та дослідження обставин по справі, що призвели до ухвалення незаконного рішення по справі.
Позивач на час розгляду справи не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
19 вересня 2022 року на електронну адресу суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Вялової І.М. надійшло клопотання про витребування у позивача доказів, у зв'язку з чим просила відкласти розгляд справи. Оскільки ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2020 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання кредиту № 500842539, згідно з якою останній пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту у розмірі 90 185.97 грн, процентна ставка за користування кредитом складала 32.00 % річних, тип процентної ставки - фіксована, строк кредиту - 60 місяців.
В той же день ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 2 цієї Анкети-заяви підписанням цього Акцепту Літвіненко О.І.
«2.1.1. підтверджує акцепт Публічної пропозиції та укладення Договору між мною та Акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» (далі - “Банк”) на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на веб-сторінці Банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни - за іншою електронною адресою, що буде вказана в Договорі);
2.1.5. Я приймаю пропозицію Банку на використання мого Електронного підпису (ЕП), зразок аналогу якого наведений в Договорі, чи будь-якого іншого аналогу власноручного підпису, що передбачений Договором, для вчинення будь-яких правочинів та/або підписання будь-яких документів, підписання яких згідно з умовами Договору можливе з використанням ЕП та/або будь-якого іншого аналогу власноручного підпису. (редакція пункту використовується у випадку якщо Клієнт, є резидентом)
2.1.8. Я підтверджую, що ЕП, використовується для ідентифікації мене як автора будь-якого електронного документу, що може бути створений та наданий Банку мною, в т.ч. із використанням засобів Системи дистанційного обслуговування, у всіх випадках коли для вчинення відповідного правочину в електронній формі використано Систему дистанційного обслуговування та номер Мобільного телефону, що вказаний в цьому Акцепті. У будь-яких випадках отримання Банком електронного документу підписаного ЕП із використанням номеру ОСОБА_3 телефону, що вказаний в цьому ОСОБА_4 , я підтверджую, що такий документ створений та підписаний мною і містить моє волевиявлення. У разі виконання операцій та/або укладання будь-яких правочинів на підставі Договору із використанням Системи дистанційного обслуговування, я підтверджую, що приймаю всі ризики пов'язані із застосуванням ЕП для вчинення відповідних операцій та/або укладання будь-яких правочинів на підставі Договору, зокрема всі ризики пов'язані із втратою ОСОБА_3 телефону та/або використання будь-якими третіми особами ОСОБА_3 телефону для отримання ЕП з метою створення електронного документу для вчинення відповідних операцій та/або укладання будь-яких правочинів на підставі Договору».
В той же день ОСОБА_1 підписав та отримав від Банку паспорт споживчого кредиту.
У додатку № 1 до договору про надання кредиту від 13 листопада 2020 року № 500842539 міститься графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.
Згідно з указаним графіком сума щомісячного платежу у розмірі 3 029.58 грн до 06 числа кожного місяця. Період погашення: 13 листопада 2020 року - 16 листопада 2025 року.
За розрахунком позивача та відповідно до виписки по особовому рахунку з 13 листопада 2020 року по 26 серпня 2021 рік внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором кредиту станом на 26 серпня 2021 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 25 490.01 грн, що з урахуванням суми неповернутого кредиту (89 561.36 грн) загальний борг складає 109 415.91 грн.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частина перша статті 641 ЦК України визначає, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що 13 листопада 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено споживчий кредитний договір на визначених сторонами умовах: сума кредиту 90 185 грн 97 коп., процентна ставка 32%, дата повернення кредиту 16 листопада 2025 рік, умови повернення кредитних коштів відповідно графіку щомісячними платежами у відповідному розмірі та визначеної дати. На виконання умов договору АТ «Альфа-Банк» надало відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 90 185 грн 97 коп.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено умови кредитного договору в частині своєчасного виконання зобов'язань щодо повернення щомісячних платежів згідно з графіком, а тому вимоги позову про наявність підстав для дострокового стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що за кредитним договором не настав термін виконання грошового зобов'язання достроково у повному обсязі, оскільки банком не було дотримано установленого договором порядку звернення для дострокового повернення коштів, а саме не направлено відповідну досудову вимогу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що: споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено порядок дострокового повернення кредиту.
Частиною 4 цієї статті визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Отже, кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит, тобто норми частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» підлягають застосуванню до правовідносин сторін за договором споживчого кредитування у разі коли умовами цього договору передбачено право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення споживчого кредиту.
Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір № 000842539 від 13 листопада 2020 року є договором споживчого кредиту, що підтверджено офертою на укладення угоди та акцептом пропозиції на укладення саме споживчого кредиту, з яких вбачається, що кредитні кошти надавались боржнику для задоволення його особистих економічних та побутових потреб, а саме для задоволення вимог інших кредиторів.
Умовами цього договору не передбачено право АТ «Альфа-Банк» вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, хоча приписами пункту 13 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що однією з умов договору про споживче кредитування слід зазначати порядок дострокового повернення кредиту. Таких приписів при укладенні договору споживчого кредиту № 000842539 від 13 листопада 2020 року АТ «Альфа-Банк» не дотримався.
Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» є помилковими.
Положеннями частини 2 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Проте у даній справі, оскільки встановлено, що правовідносини сторін виникли з підстав укладення сторонами договору споживчого кредиту, то до цих правовідносин підлягає застосуванню саме норми спеціального закону, яким є Закон України «Про споживче кредитування», оскільки за загальним правилом при регулюванні конкретних відносин у пріоритетному порядку застосовуються норми спеціального закону, а якщо вони є недостатніми для належного регулювання цих відносин, то у субсидіарному порядку можуть застосовуватися норми загального закону.
Суд першої інстанції вирішуючи спір не застосував до спірних правовідносин матеріальні норми права, що підлягали застосуванню, взагалі не обґрунтував підстави та мотиви, з яких виходив суд при покладенні обов'язку на відповідача достроково повернути кредитодавцю кредитні кошти за договором споживчого кредиту № 000842539 від 13 листопада 2020 року та на якій підставі у Банку право на дострокове повернення кредитних коштів, строк повернення яких за умовами зазначеного договору настає 16 листопада 2025 року.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у ОСОБА_1 не виникло обов'язку дострокового повернення всієї суми грошових коштів за договором споживчого кредиту № 000842539 від 13 листопада 2020 року, оскільки умови цього договору не містять такого обов'язку.
Між тим, за вказаним договором ОСОБА_1 зобов'язався повертати АТ «Альфа-Банк» запозичені кредитні кошти, сплачуючи щомісячно до 06 числа мінімальний платіж у розмірі 3 029.58 грн. Проте, як встановлено з розрахунку АТ «Альфа-Банк» відповідач за період з 13 листопада 2020 року по 16 січня 2021 року (дев'ять місяців) сплатив тільки один платіж у розмірі 3 085 грн, а відтак порушено права АТ «Альфа-Банк» на отримання відповідно узгодженого сторонами графіку до зазначеного договору повернення кредитних коштів, а відтак порушене право підлягає судового захисту. За такого, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за щомісячними платежами за договором споживчого кредиту № 000842539 від 13 листопада 2020 року за вказаний період з урахуванням внесеної відповідачем суми у загальному розмірі 25 490.01 грн, де 5 635.45 - тіло кредиту, а 19 854.56 грн - проценти за користування кредитними коштами.
Зазначений розрахунок Банку та виписка з особового рахунку відповідачем не спростовані, будь-які заперечення останнього з цього приводу ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надані.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не були витребувані від АТ «Альфа-Банк» письмові докази, а саме детальний розрахунок заборгованості боржника станом на час звернення до суду та по час розгляду справи не заслуговують на увагу з огляду на таке.
За приписами частини 3 статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, повинні подати до суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлене з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина 1 статті 84 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що 27 жовтня 2021 року у справі було відкрито провадження та відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив по суті позовних вимог протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі. Справа була призначена до розгляду на 25 листопада 2021 року у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач не надавав відзиву у справі, а також не заявляв будь-яких клопотань, передбачених статтями 83-84 ЦПК України.
31 січня 2022 року представник відповідача адвокат Вялова І.М. звернулася до суду першої інстанції із заявою про витребування у АТ «Альфа-Банк» письмових доказів, а саме детального розрахунку заборгованості боржника станом на день звернення до суду та на час розгляду справи.
Аналогічне клопотання було подано цим же представником відповідача 25 травня 2022 року в день ухвалення оскаржуваного судового рішення. Отже, зазначені клопотання були подані представником відповідача з порушенням строку, визначеного частиною 3 статті 83 ЦПК України. Будь-яких клопотань та обґрунтувань щодо несвоєчасного подання такого клопотання та не можливості витребувати зазначені докази відповідачем або його представником, суду першої інстанції надано не було, а тому суд першої інстанції залишив ці клопотання поза увагою та розглянув справу за наявними у матеріалах справи доказами. Суд першої інстанції допустився помилки та не вирішив ці клопотання шляхом постановлення відповідної ухвали, проте це не впливає по суті вирішення спору, оскільки матеріали справи містять розрахунок заборгованості відповідно до заявлених позовних вимог, а заборгованість, що виникла на час розгляду справи не входить до предмету доказування у цій справі.
Щодо тверджень апеляційної скарги про відсутність в позовній заяві дати укладення договору споживчого кредиту, то такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки позов обґрунтовано з посиланням на додані до позовної заяви письмові докази, зокрема, договір споживчого кредитування, де саме й зазначається дата такого договору 13 листопада 2013 року та номер цієї угоди.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено без дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору.
Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).
За подачу позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір, виходячи з оспорюваної суми 109 415.91 грн, що склало 2 270 грн.
З подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 3 405 грн.
Оскільки позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» підлягають задоволенню у розмірі 25 490.01 грн, що складає 23% від заявлених вимог, то на користь АТ «Альфа-Банк»» з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у розмірі 522.10 грн.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а тому з урахуванням розміру задоволених позовних вимог за подачу апеляційної скарги з Банку на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 611.63 грн.
Застосувавши правило взаємозаліку обов'язку сторін зі сплати судових витрат одне одному остаточно з АТ «Альфа -Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 089.53 (2 611.63 - 522.10) грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла його представник - ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором споживчого кредиту № 000842539 від 13 листопада 2020 року станом на 26 серпня 2021 року у розмірі 25 490 ( двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн 01 коп, з яких: 5 635 грн 45 коп - заборгованість за тілом кредиту та 19 854 грн 56 коп - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 2 089 грн 53 коп судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Н.О. Шаманська
Ж.М. Яворська