Справа № 459/2140/21 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновська Ю.Д.
Провадження № 22-ц/811/526/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
08 вересня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
секретаря: Іванової О.О.
з участю представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , поданої в її інтересах законним представником ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про усунення перешкод у користуванні квартирою,-
У липні 2021 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в інтересах якої ОСОБА_4 , звернулись з позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про усунення перешкод у користуванні квартирою.
В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 з 24 листопада 2018 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_1 . Вони були зареєстровані як члени сім'ї власника ОСОБА_1 - свекра позивачки ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 за його згодою.
Зазначили, що на грунті погіршення сімейних відносин, відповідач ОСОБА_2 за вказівкою свого батька ОСОБА_1 наказав їм виселитись з квартири, давши мінімум часу на збір особистих речей, поміняв замки у вхідних дверях до квартири АДРЕСА_1 , а тому вони були змушені залишити квартиру та з цього часу позбавлені можливості потрапити до такої.
З даного приводу вона - ОСОБА_4 зверталася з заявою до Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, де їй було роз'яснено, що для захисту своїх прав та інтересів їй необхідно звернутися до суду.
Вказала, що позасудовим порядком вирішити спір неможливо, оскільки головною метою відповідачів є позбавлення житла її та доньки.
З врахуванням вищенаведеного, просили усунути ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_1 перешкоди в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення в таку; зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити позивачам перешкод в користуванні квартирою та надати їм ключі від вхідних дверей вказаної квартири.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 31 січня 2022 року позов задоволено.
Усунуто ОСОБА_4 , ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у вказану квартиру.
Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати ключі від вхідних дверей цієї квартири.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави по 454 (чотириста пятдесят чотири) гривні 00 копійок судового збору..
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що за змістом вимог ст. 64 ЖК України невістка ОСОБА_4 та внучка ОСОБА_1 не відносяться до членів сім'ї власника житла - ОСОБА_1 та ніколи не проживала з ним однією сім'єю як член його сім'ї.
Вказує, що ОСОБА_1 має право на володіння, розпорядження та користування своїм майном, а саме спірною квартирою, власником якої він є і категорично не згідний з незаконним рішенням суду щодо вселення позивачки з дитиною в спірну квартиру, яка йому необхідна для особистого користування.
Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на за печення її вимог, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2018 року (а.с.8).
Від спільного подружнього життя мають дочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Згідно рішення Червоноградського міського суду Львівської області залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.
Відповідач ОСОБА_1 , який є батьком відповідача ОСОБА_2 , на підставі договору дарування квартири від 29 жовтня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В., є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією цього договору та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №265238810 від 09 липня 2021 року (а.с.10,108).
20 травня 2019 року ОСОБА_4 разом з дочкою ОСОБА_1 , були зареєстровані у вказаній квартирі, що стверджується довідками про реєстрацію місця проживання №8984, 8985 від 20 травня 2019 року (а.с.18,19).
Як вбачається із довідки про реєстрацію місця проживання особи №1936 від 03 серпня 2021 року, виданої виконавчим комітетом Белзької міської ради Львівської області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.47).
Сторони не надали суду інформацію про наявність письмових угод щодо порядку користування спірною квартирою між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що являється рідною сестрою позивачки ОСОБА_4 та була очевидцем подій в останні дні 2020 року. На прохання сестри вона прийшла до квартири АДРЕСА_1 та просила відповідача ОСОБА_2 не виселяти з квартири дружину та доньку, але він, перебуваючи на відеозв'язку з відповідачем ОСОБА_1 , категорично заперечили проти їхнього залишення в квартирі. А тому були зібрані речі першої необхідності та позивачі залишили квартиру, оскільки боялись залишатись в такій. З цього часу вони фактично позбавлені доступу до квартири, замки в квартирі змінені.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що являється матір'ю позивачки ОСОБА_4 та була очевидцем подій в останні дні 2020 року. На прохання доньки вона прибула до спірної квартири та просила відповідача ОСОБА_2 не виселяти з квартири дружину та доньку. Проте, він та ОСОБА_1 , перебуваючи на відеозв'язку, категорично заперечили проти їхнього залишення в квартирі. А тому були зібрані речі першої необхідності та позивачі залишили квартиру, оскільки боялись залишатись в такій. З цього часу вони фактично позбавлені доступу до квартири, замки в квартирі змінені. Зараз донька з онукою орендують квартиру в гуртожитку, будь-який зв'язок з відповідачами відсутній.
З матеріалів справи вбачається , що позивачка ОСОБА_4 неодноразово зверталася в Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області протягом січня-червня 2021 року з відповідними заявами, на які рекомендовано їй для захисту своїх законних прав та інтересів звернутися до суду (а.с.15-17, 25-26).
Позивач ОСОБА_4 , з якою проживає малолітня донька ОСОБА_1 , орендує житло по АДРЕСА_3 , оскільки таким не забезпечена, що підтверджується копією договору найму житла від 01 лютого 2021 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №265268454 від 09 липня 2021 року (а.с.18-19,27).
Згідно рішення Органу опіки та піклування Органу опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області №180 від 14 грудня 2021 року, орган опіки та піклування вважає доцільним усунення перешкод ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 (а.с.137).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР закріплено положення про те, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей.
Згідно з ч.1 ст. 405 ЦК України та ч. 4 ст. 156 ЖК України член сім"ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону, і припинення сімейних відносин не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі виникнення спору між власником і членами його сім'ї слід враховувати, що право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог статей 405, 406 ЦК. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність без поважних причин члена сім'ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 та її малолітня дитина ОСОБА_1 , зареєстровані у спірній квартирі у встановленому законом порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що їх право користування цією квартирою підлягає захисту, а тому дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Обраний позивачами спосіб захисту є ефективним та відповідає критеріям, визначеним ст. ст.15,16 ЦК України, ст.3 ЦПК України.
Суд першої інстанції правильно відхилив, посилання відповідачів, як на підставу відмови в задоволенні позову, ту обставину, що позивачі не є членом сім'ї власника квартири у зв'яку з розірванням шлюбу (між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ) , оскільки їх право користування квартирою не припинене у встановленому законом порядку.
Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…».
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 31 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколоти Т.І.