Справа № 454/3112/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/639/22 Доповідач: ОСОБА_2
13 вересня 2022 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у м.Львові у відкритому судовому засіданні у кримінальному проваджені №12021140000000649 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти середньої, судимості не має, непрацюючого, одруженого
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_8
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.06.2022 року щодо ОСОБА_6 ,
вироком Сокальського районного суду Львівської області від 17.06.2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк в 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України, покладено на засудженого ОСОБА_6 обов'язок:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Перебіг іспитового строку засудженому обчислювати з моменту проголошення вироку.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 3432 (три тисячі чотириста тридцять дві)грн. 40коп. витрат на проведення експертизи.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 30.06.2021р. на автомобіль марки «Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 - скасовано.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку, 28.06.2021р. близько 03.35год. поблизу будинку №40 по вул.Чайковського в м.Сокаль Львівської області ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку вул.Толстого в м.Сокаль Львівської області, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміни, не дотримався безпечної швидкості руху, не вжив заходів своєчасного гальмування та вчинив зіткнення з припаркованим автопоїздом в складі сідлового тягача марки «Scania R420» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом марки «Bodex» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки«Audi A4», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у виді ЗХСМТ, забою спинного мозку на рівні С5-С6 середнього ступеню, підвивиху С5 хребця до переду, підвивиху С2 хребця, крайового відламкового перелому тіла С2 хребця по передньо-нижній поверхні, верхнього монопарезу зліва, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних саден та забоїв м'яких тканин обличчя, забою легень, зламу 3-7 ребер зліва по аксилярній поверхні, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Таким чином ОСОБА_6 порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 286 КК України.
На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на термін 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання із іспитовим терміном 1 рік. В решті вирок залишити без зміни.
Не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_6 та доведеності його вини, у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, вважає вказаний вирок суду незаконним, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, об'єктивна сторона якого виразилася у грубому порушенні ним Правил дорожнього руху, в результаті чого відбулося ДТП із спричиненням потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, не працює, судом безпідставно не призначено ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Також вказує, що судом жодним чином не мотивовано незастосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового покарання.
Заслухавши виступ прокурора ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_8 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги прокурора, що оскаржуваний вирок суду є незаконним, у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого не знайшли свого підтвердження під час перегляду апеляційним судом вироку суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обираючи обвинуваченому покарання, суд виходить не тільки із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, а й з надання можливості засудженому виправитись та запобігти вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Перевіривши в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції та інші матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вимоги виконані судом першої інстанції належним чином.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції правильно врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно із статтею 12 КК України є тяжким злочином; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що потерпіла ОСОБА_8 є його дружиною, вони проживають разом та потерпіла жодних претензій до обвинуваченого не має; особу винного, його вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров'я; наявність постійного місця проживання та позитивну характеристику за таким; обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання; те, що він не має судимості, вперше вчинив злочин з необережності.
Твердження прокурора, що судом безпідставно не призначено ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами апеляційний суд не бере до уваги з таких підстав.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до кримінальних правопорушень проти безпеки руху.
Санкція частини другої вище зазначеної статті, окрім основного покарання, надає суду можливість як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи.
Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин конкретної справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше не судимий, визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, позитивно характеризується за місцем проживання, потерпіла є його дружиною та жодних претензій до обвинуваченого не має.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений пояснив, що свій єдиний дохід отримує таксуванням, тому позбавлення права керувати транспортними засобами, позбавить його доходу для забезпечення сім'ї. Потерпіла ОСОБА_8 , що являється дружиною обвинуваченого, підтримала його позицію та просила не позбавляти ОСОБА_6 права на керування транспортними засобами.
З огляду на вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції оцінивши в сукупності обставини справи, належним чином призначив обвинуваченому ОСОБА_6 лише основне покарання без застосування додаткового, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у межах санкції інкримінованої йому статті є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Таким чином доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.
За наведених обставин, колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 необґрунтованою та підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 17.06.2022 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4