Справа № 456/6298/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/744/22 Доповідач: ОСОБА_2
06 вересня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.08.2022 року у кримінальному провадженні № 12021141130000686 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю :
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 16.08.2022, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 14.10.2022 без визначення застави, в якій просить змінити обвинуваченому запобіжний захід призначивши заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 47393 грн, внесення якої дасть можливість звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти на час воєнного стану для захисту України та взяття участі у боротьбі з російськими загарбниками у складі Збройних сил України.
Апелянт вважає, що дана ухвала постановлена з грубим порушенням кримінального процесуального закону, порушено право на захист, висновки суду викладені в ухвалі не відповідають фактичним обставинам справи, допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт покликається, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 було вручено в день судового засідання, а не як передбачено законодавством - не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Цим прокурор та суд грубо порушили права ОСОБА_7 на захист.
Апелянт зазначає, що у клопотанні прокурором жодним чином не обґрунтовано наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та не вказано доказів їх існування, наявні тільки покликання на пункти ст.177 КПК України, які на думку прокурора не змінилися.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом, під час вирішення питання запобіжного заходу для обвинуваченого, не взято до уваги протокол одночасного допиту від 25.11.2021 обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 щодо обставин справи, у яких вони детально розповіли обставини подій і повідомили, що з дівчиною жартували і не мали наміру завдавати їй шкоди, тим більше нападати на неї і у них не було домовленості про заволодіння майном дівчини. ОСОБА_7 достатньо заробляв, щоб і такі кошти йому не були потрібні. ОСОБА_7 не передавав ОСОБА_9 пістолет, оскільки той сам його взяв з бардачка автомобіля. Відтак покликання судді про те, що ризики не змінилися не відповідають дійсності. Потерпіла перебуває за кордоном, в суд не з'являється, будь-якого впливу на неї зі сторони обвинуваченого ОСОБА_7 бути не може, тобто таке покликання є необґрунтованим. Отже у клопотанні прокурора не міститься нових обґрунтувань щодо підстав для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апелянт звертає увагу на воєнні дії, які тривають на території України та те, що осіб, які засуджені до позбавлення волі, або які перебувають під вартою та мають бойовий досвід і бажають захищати Україну звільняють з під варти з наданням можливості вступити до лав Збройних сил України. ОСОБА_7 бажає воювати за державу зі зброєю в руках і просить надати йому такий шанс, а тому застосувати до нього запобіжний захід у вигляді застави, яку звернути на користь держави у випадку відмови у проходженні військової служби.
Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу, про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тим, що при вирішенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому, з моменту взяття його під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обстановка не змінилися і це дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Прокурор був належним чином повідомлений та скерував клопотання про слухання справи без його участі. Апеляційні вимоги заперечує в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, думку адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 ,які просили задовольнити апеляційні вимоги, перевіривши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з вимогами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотрималася вказаних вимог кримінального процесуального закону.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з матеріалами контрольного провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження суд, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , підставно врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням обставин злочинів, інкримінованих ОСОБА_7 та даних про особу обвинуваченого, а тому є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, відтак обґрунтовано продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З врахуванням наведеного, є безпідставним доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Доводи захисника обвинуваченого про те, що прокурором не наведені нові ризики передбачені КПК, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Покликання захисника обвинуваченого про те, що прокурором порушено строк подачі відповідного клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачено є необгрунтованим враховуючи наступне.
За змістом ст. 113 КПК України процесуальними строками є встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею чи судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Аналіз положень ст. 113 КПК України, ч.1 ст. 199 КПК України та пункту 20-5 розділ XI КПК України (Закон №558-IX від 13.04.2020 щодо карантинних вимог) дає підстави стверджувати, що строк звернення до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою є процесуальним строком, який розпочинає свій перебіг із моменту постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою і закінчується за десять днів до закінчення дії цієї ухвали.
Разом з тим, як загальні положення КПК України, так і норми закону № 558-IX не встановлюють жодних правових наслідків недотримання цього строку.
Відповідно наведене, на переконання колегії суддів, не є підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора.
Що стосується апеляційних вимог захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, то таке було предметом розгляду в суді першої інстанції та підставно було відмовлено у задоволені зазначеного клопотання, як таке, що не відповідає законодавству.
До такого висновку дійшла і колегія суддів суду апеляційної інстанції з врахуванням змін внесених до КПК України.
Так у відповідності до Закону України «Про внесення змін до КПК України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав» № 2125-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 22.03.2022 розділ ІХ-1 доповнено статтею 616 в якій, у відповідності до ч.1 передбачено, що у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями : 115, 146-147,152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433,437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч. 2 ст. 616 КПК України).
ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, за ч.2 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304 КК України, відповідно він не має права на звернення до прокурора з клопотання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості вирішити вказане питання під час перевірки законності ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу. Порядок розгляду питання про скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період або зміна запобіжного заходу з інших підстав закріплено у ст. 616 КПК України.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені захисником у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням зазначеного вище колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.08.2022 року якою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 304 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: