Справа № 133/2571/21
Провадження № 33/801/738/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.
Доповідач: Якименко М. М.
20 вересня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року,
Постановою судді Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 496,20 гривень на користь держави.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що копію постанови суду отримав 16.08.2022, а тому вважає, що строк пропущений ним з поважних причин.
В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати. Вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки не в повній мірі досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_2 та його адвокат Цимбалюк В.І. не з'явились.
Від адвоката надійшла заява, в якій він повідомив, що правопорушник на даний час знаходиться в зоні бойових дій. Адвокат не зможе з'явитись в судове засідання, в зв'язку з його участю в іншій праві. Просив розглянути справу у його відсутність.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб не перешкоджає судовому розгляду, суд вирішив розглянути справу у відсутність правопорушника та його адвоката.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суддя Вінницького апеляційного суду вважає, що клопотання слід задовольнити - поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін з огляду на таке.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справу розглянуто у відсутність ОСОБА_2 , постанову суду отримано 16.08.2022, що підтверджується розпискою (а.с. 41), а апеляційну скаргу подано конвертом до суду 26.08.2022.
Вказані обставини вказують на об'єктивну неможливість своєчасного оскарження постанови суду та поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому цей строк підлягає поновленню.
Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 463177 від 10.08.2022 о 17 год. 30 хв., який складений відносно ОСОБА_2 і який є одним із доказів у справі, правопорушник 10.08.2022 року о 17 год. 18 хв. по вул. Куликівського в м. Козятин Вінницької області керував транспортним засобом «ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху (а.с.3).
Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 3); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 4); направленням на огляд водія транспортного засобу до КП Козятинської ЦРЛ з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. 5); поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6-7) та відеозаписом (а.с. 13).
Сукупністю зазначених вище доказів підтверджується винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, в даному випадку винуватість ОСОБА_5 доводиться зібраними матеріалами справи.
Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ОСОБА_2 п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (зі змінами), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_2 дотримано не було.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_2 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи наведене, суддя вважає, що працівниками поліції було дотримано процедуру проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння.
Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою обов'язкове скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, згідно ст.251 КУпАП він є доказом в справі про адміністративне правопорушення
У протоколі викладені відомості, які підтверджуються і іншими дослідженими судом та наявними в матеріалах справи доказами.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.
Відтак є доведеним факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скаржника, про порушення судом першої інстанції процесуальних норм, що полягали в розгляді справи у його відсутність, внаслідок чого він був позбавлений можливості надати пояснення в суді, суддя вважає необґрунтованими, які спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до частини 1 статті 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд виконуючи приписи КУпАП неодноразово направляв ОСОБА_2 повістку про виклик до суду за адресою місця проживання (перебування), зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення: вул. Суворова, 46, м. Козятин. Проте рекомендовані листи із повідомленням про вручення поштового відправлення поверталися до суду не врученим. При цьому в матеріалах справи наявна розписка щодо повідомлення правопорушника про виклик до суду (а.с. 19). Тобто ОСОБА_1 був повідомлений про дату розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справах "Пономарьов проти України" та "Мушта проти України" вказано, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Будь яких заяв від правопорушника про причини його неявки чи будь-якої уповноваженої на це особи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП України, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відтак факт розгляду судом адміністративної справи у відсутність ОСОБА_2 не спростовує висновків суду.
В свою чергу, скаржник не позбавлений можливості доводити свою невинуватість в суді апеляційної інстанції.
На переконання судді апеляційної інстанції - розгляд справи у відсутність правопорушника не впливає, як на правильність висновків суду, так і на склад правопорушення і постановлене судом рішення, тобто не є підставою для скасування постанови за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .
Що стосується доводів скаржника щодо порушення поліцейським ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», що працівники поліції протиправно зупинили, без порушень ПДР, то вони на думку апеляційного суду є надуманими, оскільки з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що після зупинення транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_2 , працівник поліції поінформував останнього, що його зупинено через порушення ПДР.
У даному випадку поліцейські діяли в межах своїх повноважень, дотримуючись вищевказаних вимог Закону, який регулює підстави для зупинки транспортних засобів.
Вказані доводи скаржника розцінюється як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та такими, що не впливають на правильність ухваленого судом рішення та склад адміністративного правопорушення.
На відео зафіксовано, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від чого правопорушник відмовився.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_2 не заперечив факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Матеріалами справи підтверджено факт відмови скаржником на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги, суддя не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_2 вимог передбачених п. 2.5 ПДР України і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Суддя апеляційної інстанції також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.
Як вбачається із матеріалів прави, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Даючи оцінку доказам по справі суд першої інстанції правильно прийшов до висновку та визнав винуватим ОСОБА_2 . Так як керуючи автомобілем водій не повинен перебувати в стані алкогольного сп'яніння, оскільки для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керуванням цим засобом у дорозі що передбачено Правилами дорожнього руху України.
Отже, процесуальних порушень під час розгляду справи, які б слугували підставою для скасування постанови, суд першої інстанції не допустив.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення справи. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано.
Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях заявника складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи вимоги ст.ст.279, 280 КУпАП дотримано, докази перевірено на їх допустимість та належність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, судом з наведенням відповідних мотивів встановлено, правильно кваліфіковано дії ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Якименко