Провадження № 33/803/1096/22 Справа № 203/3030/22 Суддя у 1-й інстанції - Шрамко Л. Л. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
20 вересня 2022 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Цапліна Олександра Костянтиновича, поданої в інтересах особи, яка притягається до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який є солдатом, стрільцем ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року у справі про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 7 діб. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496 грн. 20 коп.
У постанові суду зазначено, що 16.08.2022 о 16:00 год. солдат ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді стрільця ВЧ НОМЕР_1 в умовах особливого періоду та запровадження війського стану, перебував на території ВЧ НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою АДРЕСА_2 (більш точне місце розташування не зазначається з умов введення воєнного стану) в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом огляду на стан сп'яніння та показаннями приладу «АЛКОНТ-М» №00219 з результатом тестування на алкоголь - 1,48%, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Цаплін О.К. просить скасувати оскаржувану останову місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, суд не повністю з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що спричинило необґрунтоване та надто суворе застосування стягнення як виду покарання.
Зокрема, сторона захисту вказує, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами, однак не погоджується з призначеним судом покаранням. В обґрунтування зазначає, що відносно ОСОБА_1 можливо застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки обставин, що обтяжують покарання в постанові суду не встановлено та санкція ч.3 ст.172-20 КупАП, передбачає застосування більщ м'якого адміністративного стягнення у вигляді штрафу від двохсот п'ятнадцяти до двохсот п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим вказує, що з тексту оскаржуваної постанови не зрозуміло кого саме притягають до відповідальності ОСОБА_1 чи гранотометника ОСОБА_2 , а тому, на його думку, є підстави для скасування постанови суду першої інстанції через її невизначеність.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Цаплін О.К. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час апеляційного розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявки, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає судовому розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч.3 ст.172-20 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, - вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме перебування на території військової частини в стані алкогольного сп'яніння під час особливого періоду та запровадження військового стану.
Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених та наведених у постанові доказах, не оспорюються в апеляційній скарзі стороною захисту, а тому апеляційним судом відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП не перевіряються.
У відповідності до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд першої інстанції в своїй постанові належним чином, з дотриманням загальних правил, передбачених статтею 33 КУпАП, врахував відсутність обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин та наявність пом'якшуючих обставин, а саме визнання ОСОБА_1 своєї провини.
Разом з тим, 12.09.2022 року на адресу Дніпровського апеляційного суду від командира 3 тактичної групи військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 надійшло клопотання, згідно якого він просить постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2022 стосовно солдата ОСОБА_1 залишити без змін, оскільки правопорушення було вчинено ним під час воєнного стану на території військового шпиталю ВЧ НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , куди його було поміщено за власним бажанням у зв'язку зі скаргами на погіршення стану здоров'я. Станом на 12.09.2022 року солдат ОСОБА_1 свою провину не усвідомив, не покращив рівень своєї підготовки та виконання службових обов'язків, не виявляє ініціативи до вивчення Статутів Збройних сил України (а.с.33).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті на строк 7 діб, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення, а тому підстав для зміни адміністративного стягнення чи закриття провадження у справі з підстав, визначених ч.1 ст.247 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Водночас, всупереч твердженням апелянта, помилкове зазначення судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови даних гранотометника ОСОБА_2 , замість ОСОБА_1 не може бути безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки це жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника Цапліна О.К. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу захисника Цапліна Олександра Костянтиновича - залишити без задоволення, а постанову судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО