печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23890/21-ц
05 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Козлова Р.Ю.,
секретар судового засідання Іваненко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про визнання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою в Україні станом на 01.07.2017 року для послуг 35 класу МКТП, зобов'язати внести до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та здійснити публікацію в Бюлетні,
07 травня 2021 року Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про визнання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою в Україні станом на 01.07.2017 року для послуг 35 класу МКТП, та зобов'язання внести до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та здійснити публікацію в Бюлетні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є власником знаку для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка зареєстрована на його ім'я, що підтверджується Свідоцтвом № НОМЕР_1 , яке зареєстровано в Державному реєстрі свідоцтва України на знаки для товарів і послуг 25.06.2011. У зв'язку з чим, Позивачем також сплачено збір про продовження строку дії зазначеного свідоцтва ще на 10 років. Тому Позивач вважає, що комбіноване позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має бути визнане добре відомим знаком для послуг 35 класу МКТП: «демонстрування товарів, розміщення в одному або декількох місцях продовольчих і/або непродовольчих товарів або інформування про ці товари, з метою їх огляду і/або збування зацікавленим особам, в тому числі і покупцям, представлення продуктів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу, рекламування через комп'ютерну мережу, рекламування» станом на 01 грудня 2017 року на ім'я Позивача на підставі ст. 25 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Посилаючись на ці обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва суду від 23 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
27 серпня 2021 року до суду від представника відповідача ДП «Український інститут інтелектуальної власності» надійшов відзив на позов відповідно до якого зазначається, що обраний Позивачем спосіб захисту є неналежним способом захисту, адже в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, яке не було ще набуте, та відповідно не могло бути невизнаним, порушеним або оспорюваним. Так відповідно до статті 25 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» охорона прав на добре відому торговельну марку здійснюється відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції та цим Законом на підставі визнання торговельної марки добре відомою Апеляційної палатою або судом. Таким чином, у особи, яка має намір визнати свою торговельну марку добре відомою в Україні, є можливість вибору між декількома способами набуття такого права, передбаченим Законом, а саме: звернення до Апеляційної палати НОІВ, функції якого виконує Укрпатент, або до суду.
Від представника Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він не погоджується із твердженнями Відповідача викладеними ним у своєму відзиві. Разом з цим, Позивач, зазначає, що одним із способів дозволений чинним законодавством є звернення до суду. Тому Позивач вважає, що не вчинив ніяких порушень, та скористався своїм правом, як власник свідоцтва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання з'явилася представник Позивача, яка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що Позивач є власником знаку для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка зареєстрована на його ім'я, що підтверджується Свідоцтвом № НОМЕР_1 , яке зареєстроване в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 25.06.2011.
Позивач зазначає, що комбіноване позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має бути визнане добре відомим знаком для послуг 35 класу МКТП: «демонстрування товарів, розміщення в одному або декількох місцях продовольчих і/або непродовольчих товарів або інформування про ці товари, з метою їх огляду і/або збування зацікавленим особам, в тому числі і покупцям, представлення продуктів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу, рекламування через комп'ютерну мережу, рекламування» станом на 01 грудня 2017 року на його ім'я на підставі ст. 25 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Відповідно до 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими та електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами даної справи регулюються, Цивільним кодексом України та Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Приписами ч. 2 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що при визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: - ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; - тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; - тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується; - тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним; - свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами; - цінність, що асоціюється зі знаком.
Відповідно до ст. 2 Спільної рекомендації відносно положень про охорону добре відомих знаків, прийнятої Асамблеєю Паризького союзу з охорони промислової власності та Генеральною Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на 34 сесії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 року, при визначенні знака добре відомим мають бути взяті до уваги будь-які обставини, на підставі яких можна зробити висновок про те, що знак є добре відомим. Зокрема, розглядається інформація про наявність факторів, встановлених п. 2 ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», які є доречними, однак, не обмежуючись наведеним. При цьому, розгляд заяв про визнання знака добре відомим в Україні здійснюється апеляційною палатою відповідно до Регламенту Апеляційної палати Національного органу інтелектуальної власності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №433 від 02.03.2021.
Відтак, Закон, регулюючи відносини, які пов'язані із визнанням знака добре відомим, наділяє апеляційну палату правом розглядати окремі фактори та визначати доречність їх застосування щодо кожного конкретного знака, який визнається добре відомим. Отже, під час вирішення спору суд має встановити чи права Позивача порушені або оспорюються Відповідачем на добре відому торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Разом з тим, Позивач звернувся до суду із позовом про визнання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою в Україні станом на 01 грудня 2017 року відносно Позивача для послуг 35 класу МКТП.
При цьому виключно порушене право підлягає судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У цьому аспекті суд відзначає, що вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності, водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення у справі у межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
Отже, у разі якщо суд установить, що право Позивача, за захистом якого він звернувся до суду не є порушеним, суд має відмовити у задоволенні пред'явленого позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
Положення статті 15 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищенаведеними нормами права.
Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Проте пред'явивши вказаний позов, Позивач обрав не відповідний спосіб захисту, адже в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, яке не було ще набуте, та відповідно не могло бути невизнаним, порушеним або оспорюваним Відповідачем.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Позивачем не було доведено суду наявності у нього порушеного права. Оскільки Позивач не навів жодних доводів щодо фактів порушення, не визнання або оспорення Укрпатентом прав, свобод чи інтересів Позивача, які ще не були набуті, та які Позивач хоче набути за допомогою даного позову, а відтак у задоволення позовних вимог про визнання торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » добре відомою в Україні станом на 01 грудня 2017 року відносно Позивача для послуг 35 класу МКТП слід відмовити.
Вимога про зобов'язання Укрпатенту внести торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та опублікувати відомості про неї в офіційному електронному бюлетені також не підлягає до задоволення, оскільки є похідною вимогою.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 16, 418, 492 ЦК України, ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про визнання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» добре відомою в Україні станом на 01.07.2017 року для послуг 35 класу МКТП, зобов'язати внести до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та здійснити публікацію в Бюлетні, залишити без задоволення.
Повне рішення складено 19 серпня 2022 року
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя