Справа № 755/5872/22
Провадження № 2-а/755/233/22
"20" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель М.А.
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Москаленка С.І.,
представника відповідача Мельника М.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом громадянина Туркменістану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни із забороною в'їзду в Україну,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Москаленка С.І. , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни із забороною в'їзду в Україну на три роки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина республіки Туркменістан.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 прибув до України у законний спосіб на навчання, яке проходив у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова у
м. Миколаєві. Внаслідок військових дій, заняття він відвідувати не міг та був відрахований, після чого проживав у м. Києві у знайомих. Позивач стверджує, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не була надана правова допомога та перекладач, що порушує його права. Крім того, повернутися до країни походження вчасно він не мав змоги через запровадження по всій території України воєнного стану та призупинення авіасполучення, м. Миколаїв перебувало під постійними обстрілами, а тому він не мав можливості забрати в навчальному закладі свої документи та відповідно виїхати.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового розгляду.
12 серпня 2022 року від представника відповідача ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області - Кравченка Ю.М., до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач з приводу задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, мотивуючи тим, що на момент винесення рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, позивач не звертався до територіальних підрозділів ДМС з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
Рішення про примусове повернення іноземця з України першочергово має виконуватись у добровільному порядку, і, враховуючи зміст оскаржуваного рішення, позивач може повернутись не лише до країни походження, а також і до третьої країни.
Крім того, відповідач стверджує, що працівниками ЦМУ ДМС правомірно прийняте рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни відносно позивача від 24 червня 2022 року в межах повноважень наданих законом та при прийнятті оскаржуваного рішення працівниками були дотримані всі вимоги чинного законодавства України. Зміст рішення позивачу був зрозумілим, про що свідчить його особистий підпис у розписці про ознайомлення з змістом рішення, порядком його оскарження та наслідками невиконання. Копію рішення позивач отримав в день його винесення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Москаленко С.І. позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному у позові.
Предстаник відповідача ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області - Мельник М.М., з приводу задоволення позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Згідно із частинами першою, другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України (частина третя статті 9 Закону).
Стаття 23 Закону передбачає, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Так, згідно із частиною першою статті203 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні чинним законодавством передбачається адміністративна відповідальність.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) та Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, які визначають правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до частини третьої статті3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до частини третьої статті 9Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13Закону № 3773-VI в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду-виїзду.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до частини другої статті 26Закону № 3773-VI рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.
Аналогічні норми містяться в Інструкції № 353/271/150, відповідно до пункту 1.6 якої підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:
- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно до пункту 1.7 Інструкції № 353/271/150 примусове повернення передбачає виїзд іноземця з України за рішенням територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону (стосовно іноземців, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органів СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин про підстави прийняття такого рішення прокурора з оформленням відповідних документів, доведенням до іноземця зобов'язання про його добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк та здійсненням подальшого контролю за виконанням іноземцем цього зобов'язання.
Відповідно до положень пунктів 1, 2, 3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Основними завданнями ДМС є: 1) реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів; 2) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
За змістом пункту 9, пункту 4 Положення про ДМС, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов'язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.
Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною першою статті 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
24 червня 2022 року відносно громадянина Туркменістану ОСОБА_1 головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Савченко М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ № 010961, відповідно до якого ОСОБА_1 порушив правила перебування на території України, а саме: проживав за документами, термін дії яких закінчився. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, статті
268 КУпАП та право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, що підтверджено його підписом.
Крім того, 24 червня 2022 року відносно громадянина Туркменістану ОСОБА_1 заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області Петровим Д.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
24 червня 2022 року відносно громадянина Туркменістану Мухтаркулиєва Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області винесено рішення про примусове повернення громадянина Туркменістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження або третьої країни, яким вирішено примусово повернути позивача до країни походження або третьої країни, та зобов'язано покинути територію України у термін до 04 липня 2022 року.
В оспорюваному рішенні вказано, що ОСОБА_1 в Україну прибув 08 серпня 2018 року через Пункт Пропуску «Бориспіль» з метою навчання на території України. Здобував освіту в Національному університеті кораблебудування ім. адмірала Макарова, спеціальність - «Право», документований посвідкою на тимчасове проживання строком дії до 31 березня 2022 року. З питань повторного оформлення посвідки на тимчасове проживання - документи не подавав. За отриманням дозволу на імміграцію в Україїну, продовженням строків перебування, набуттям статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів ДМС - не звертався. Про те, що має залишити територію України після закінчення законного терміну перебування на території України знав, проте територію України не залишив. Усвідомлював, що своїми діями порушив чинне законодавство.
В рішенні також зазначено, що ОСОБА_1 перекладач не потрібен, українську мову розмуміє, копію рішення він отримав 24 червня 2022 року, що підтверджується його підписом.
Враховуючи викладені вище обставини справи та норми закону, судом встановлено, що позивач прибув на територію України 08 серпня 2018 року через Пункт Пропуску «Бориспіль». Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього та відповідно рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україні винесено після сплину терміну перебування на території України, тобто під час незаконного перебування ОСОБА_1 на території України без обґрунтованих для того підстав, оскільки, останній не звертався до відповідних органів щодо продовження його строку перебування на території України, отримання посвідки на тимчасове проживання чи отримання дозволу на імміграцію.
Посилання позивача на запровадження в Україні воєнного стану та неможливість звернення до уповноважених органів з метою продовження строку перебування на території України, не може вважатися самостійною та достатньою підставою для визнання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни протиправним.
Посилання позивача на те, що через запровадження на території України воєнного стану та через критичну ситуацію у місті Миколаєві він не зміг відвідувати заняття та його було відраховано з навчання, про що він дізнався лише тоді, коли відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, є необгрунтованими та ставляться судом під сумнів. Сам позивач в позові зазначає, що ще до початку воєнних дій на території України він приїхав до Києва, а тому посилання на те, що ним втрачено зв'язок з навчальним закладом, де знаходяться його документи, та у зв'язку з чим, він не міг вчасно покинути територію України, є безпідставними.
Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним не були порушені норми міграційного законодавства, або ж поважності причин такого порушення, у зв'язку з чим відповідач правомірно виніс оскаржуване рішення.
Не навів позивач і обґрунтованих підстав протиправності встановлення йому заборони в'їзду на територію України строком на три роки, оскільки така заборона встановлена ЦМУ ДМС м. Києва та Київської області через грубе порушення законодавства України.
З урахуванням наведених вище положень, частини першої статті 26, статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та встановленого факту порушення позивачем законодавства про правовий статус іноземців щодо проживання без документів на право проживання в Україні, суд вважає, що у відповідача станом на 24 червня 2022 року були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, що унеможливлює висновок про його протиправність стосовно примусового повернення позивача та зобов'язання його покинути територію України.
Порушений позивачем законодавчо встановлений порядок перебування на території України є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового повернення у країну походження та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення із забороною подальшого в'їзду на територію України у визначений строк.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 26, 33 Конституції України, статтями
77, 241-246, 250, 251, 255, 288, 295, 297 КАС України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року
№ 353/271/150 «Про затвердження Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», суд, -
У задоволенні позову громадянина Туркменістану ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни із забороною в'їзду в Україну, - відмовити.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 289 КАС України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 20 вересня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова