Справа № 755/2134/21
"14" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного в суду м. Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105040000574 від 07 серпня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого в ПАТ «Укрзалізниця», не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
06 серпня 2020 року близько 18 години ОСОБА_4 знаходився за адресою свого проживання у гуртожитку, а саме: АДРЕСА_2 .
У подальшому ОСОБА_4 направився до кімнати для прання, де зустрів потерпілу ОСОБА_7 та між ними виник словесний конфлікт.
У ході словесного конфлікту, ОСОБА_4 , наблизившись до потерпілої ОСОБА_7 , притиснув останню до стіни та наніс їй два удари лівою рукою, стиснутою у кулак, в область голови. Потерпіла ОСОБА_7 з метою захисту, почала прикривати свою голову лівою рукою, а ОСОБА_4 продовжував наносити удари своєю лівою рукою, стиснутою у кулак, в область голови останньої, у результаті чого спричинив потерпілій ОСОБА_7 тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості.
Як вбачається з даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 042-1594-2020 від 20 жовтня 2020 року - 09 грудня 2020 року: «аналіз наданої медичної документації на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , даних її судово-медичного огляду та окремих матеріалів кримінального провадження дає підстави зробити наступні висновки: «Під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 06 серпня 2020 року о 19 годині 08 хвилин (під час огляду лікарем/лікарнями швидкої медичної допомоги) у ОСОБА_7 були виявлені такі тілесні ушкодження: а) закрита травма 4 пальця лівої кисті: синець (без опису морфології) в ділянці проксимальної фаланги 4-го пальця лівої кисті; перелом основи проксимальної фаланг 4-го пальця лівої кисті (з невеликим зміщення уламків); б) овальної форми синець (1,8*1,0 см) на верхній повіці ока. Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушення анатомічної цілісності травмованої кістки (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушення функцій травмованого пальця (по місцю утворення виявленого перелому, враховуючи функціональне навантаження травмованого пальця та морфологію перелому) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а у тому є підстави виявлене тілесне ушкодження зазначене у п. а), відносити до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відносно п.п. 1.5.2, 2.2.1/в та 4.6 «Правил». Відновлення порушеної анатомічної цілісності та порушення функції тканин по місцю утворення синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. А тому є підстави виявлене тілесне ушкодження, зазначене у п. б), відносити до легкого тілесного ушкодження, відносно п.п. 1.5.2, 2.3.5/в та 4.6. «Правил».
Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав частково, погодився, що під час конфлікту наніс потерпілій удари, але не погоджується з наслідками у виді середньої тяжкості, також, повністю визнав суму позову про відшкодування матеріальної шкоди, але вважає, що ніякої моральної шкоди потерпілій не спричинив. Він показав, що декілька років між ним та потерпілою відбуваються конфлікти на побутовому ґрунті. Коли він прийшов жити до своєї цивільної дружини у гуртожиток, деякі сусіди почали заздрити, у тому числі і потерпіла. У його сім'ї склалися нормальні стосунки з багатьма сусідами, однак, у гуртожитку є група з 4 осіб, у тому числі потерпіла, які постійно усім незадоволені, з усіма скандалять та на усіх скаржаться. 06 серпня 2020 року близько 18 години він прийшов допомогти ремонтувати двері своєму сусіду ОСОБА_10 , у них з кімнати грала голосно музика. Вони майже закінчили роботу, коли потерпіла зайшла до пральні, яка розташовувалася поруч, та образливо висловилася на їх адресу. Він уже не зміг стримати свої емоції, підійшов до потерпілої і спитав, чому їй все не подобається. Потерпіла стояла із своєю мискою у пральній кімнаті, обличчям до нього та сказала йому, що у неї немає пральної машинки. Він узяв її за руку і показав, місце, де можна їй поставити пральну машинку, і сказав, що сам їй безкоштовно її установить. Потім потерпіла нецензурно ображала його та його товариша, він завів її до сушарки, узяв за шию правою рукою і притиснув до стіни для того щоб закрити їй рота, вона почала кричати і кликати на допомогу. Він тримав її правою рукою за шию, а лівою рукою наніс удари по голові. Однією рукою потерпіла тримала його руку, а іншою закривала свою голову, здається це була ліва рука. Він наполягає, що іншим способом не міг зупинити дії потерпілої. Якби потерпіла розуміла слова, він би не наносив їй удари. За три роки проживання, він вже такого наслухався у свою адресу, він завжди намагався уникнути конфліктів, але в цей раз все накопилося. Він бив її по голові, удар в ліве око не наносив, шворкою він вдарив потерпілу по задниці, а не по обличчю. Він підозрює, що руку потерпіла придавила у себе вдома, тому, що в неї немає на дверях ручки, звідки і тілесні ушкодження на руці. Своїми умисними діями він намагався зупинити її знущання, умислу на сильне побиття у нього не було. Якби він сильно кулаком наносив удари, тоді у потерпілої були більші тілесні ушкодження. Він визнає, що наніс потерпілій удари по голові, але незгоден з тяжкістю наслідків. Він погоджується, що повинен сплатити потерпілій суму матеріальної шкоди. Однак, вважає, що потерпіла постійно конфліктувала, чіплялася до нього та інших сусідів, він намагався її зупинити, тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з нього моральної шкоди. Він одразу після події намагався узгодити та виплатити шкоду, завдану потерпілій, але її син сказав, що все тільки через суд, тому він перестав вживати самостійних заходів відшкодування.
Крім того, у судовому засіданні були досліджені докази, а саме покази потерпілої та свідків, письмові докази, речові докази.
Так, будучи допитаною у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 суду показала, що вона знає родину обвинуваченого, останній проживає у їх гуртожитку. Підстав обмовляти його немає. Раніше конфліктів з обвинуваченим у неї не було, були нормальні стосунки. Навпаки він конфліктував, не хотів сплачувати за гуртожиток, його заставляли сплатити заборгованість. Крім того, у сарай біля від гуртожитку він провів електрику з гуртожитка та крав світло, а вони за це сплачували свої кошти. 06 серпня 2020 року близько 18 годині вона була у відпустці та прала речі в окремій кімнаті для прання, а ОСОБА_4 сидів біля свого товариша. Згодом, він підійшов до неї і запитав чому вона не поставить пральну машинку, а прасує руками і витрачає воду, а він за цю воду платить гроші. ОСОБА_4 взяв миску із її речами, і хотів вилити воду з миски, потім потягнув її за руку для того щоб показати, де їй поставити пральну машину, щоб вона не прала руками. ОСОБА_4 зайшов за нею у кімнату для прання і схопив її правою рукою за горло, притиснув до стінки, почав наносити удари по голові, казав, що б'є так, щоб вона не зняла побої. Вона дуже злякалася, бо це було вперше. Вона була дуже шокована, пам'ятає, що їй стало важко дихати. Вона схватила ОСОБА_4 однією рукою для того щоб відштовхнути, а іншою рукою прикривала голову. Удари ОСОБА_4 наносив по верхній частині голови кулаком і продовжував тримати за шию. Він наніс близько 10 ударів і тоді вона відчула, що втрачає свідомість. Потім їй розповіли сусіди, що вона кричала, що її вбивають та кликала на допомогу, а товариш ОСОБА_4 стояв поруч і усміхався. Навроцька ОСОБА_11 почула її крики, прибігла і спитала ОСОБА_4 , що він робить, на що ОСОБА_4 розвернувся і вдарив її по обличчю, а її у цей час тримав, потім прийшла ще одна сусідка, і тоді ОСОБА_4 її відпустив. Вона отримала тілесні ушкодження, у неї була вся рука синя, тому що вона нею закривала голову, рука була опухла. Під час побиття вона прикусила щоку, йшла кров. Вона думала, що щока загоється, але згодом щока почала синіти і вона зверталась до лікаря, їй випалювали гарячим ножем м'ясо у щоці. Вона стверджує, що тільки вона говорить правду, а ОСОБА_4 бреше. Вона не ображала його, а він її бив кулаками по голові та рукам. А потім коли вона його побачила на подвір'ї, він вдарив її зв'язкою ключів та погрожував застосувати силу ще, якщо вона буде багато говорити. Вона просить стягнути на її користь з ОСОБА_4 2 461 гривню 20 копійок на відшкодування майнової шкоди, 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та 1000 гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що із обвинуваченим і потерпілою він знайомий. З ОСОБА_4 вони у дружніх відносинах, з ОСОБА_7 разом працюють. Підстав обмовляти їх він не має. У день події він встановлював металеві двері у кімнаті, а сусід ОСОБА_4 йому допомагав. З кімнати голосно лунала музика. Він бачив як ходила по коридору потерпіла та посміхалася, потім кудись відлучався ОСОБА_4 . Однак, він не чув криків та не бачив бійки. Він бачив потерпілу коли вийшов до гаражу на вулицю, тоді вже була поліція. Він не знає які відносини були у потерпілої із ОСОБА_4 , вони цього не обговорювали. Потерпіла людина конфліктна, де яка сварка, там завжди вона. Особисто з потерпілою у нього теж були конфлікти, побутові сварки.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що із обвинуваченим вони не спілкуються, а тільки вітаються, із ОСОБА_7 вона спілкується. Підстав обмовляти їх у неї немає. У день події її колишній чоловік, який проживає у сусідній кімнаті від неї, голосно увімкнув музику та ремонтував двері. Несподівано, вона почула крики «Убивают!». Вона забігла у постірочну, яка знаходиться між її кімнатою та кімнатою її колишнього чоловіка, та побачила як ОСОБА_4 прижав ОСОБА_7 біля вікна та правою рукою б'є кулаком її по голові, потерпіла прикривала голову руками. Вона кинулася допомагати потерпілій відбитися від ОСОБА_4 , вона його відштовхувала від потерпілої. В цей час останній вдарив її в око. ОСОБА_4 припинив побиття ОСОБА_7 коли зайшла сусідка ОСОБА_13 із дитиною. Коли вона забігла у постірочну, то кликала свого колишнього чоловіка, щоб він прийшов і заспокоїв обвинуваченого, але той не зреагував ніяк, у нього голосно грала музика, працювала дрель, але вона вважає, що він повинен був чути її заклики. Вона з ОСОБА_7 втекли на вулицю, потім приїхала поліція, дільничний. Ніяких заяв на ОСОБА_4 , вона не писала. Підстав обмовляти колишнього чоловіка та ОСОБА_4 у неї немає.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона потерпілу та обвинуваченого раніше знала, разом проживають у гуртожитку, підстав обмовляти їх у неї немає. Того дня вона пізно ввечері їхала з роботи додому, їй зателефонувала потерпіла і сказала , що її побив ОСОБА_4 . Коли вона сіла до автобусу, у ньому їхав ОСОБА_4 і його співмешканка і голосно розмовляли, останній голосно кричав, де потерпіла я її скину зі сходів. Ввечері на кухні ОСОБА_4 просив переказати потерпілій, щоб та не приходила додому, тому що він її вб'є. Вона зателефонувала потерпілій і сказала телефонуй на 102 і не приходь додому. Самого побиття вона не бачила.
Як вбачається з даних, що містяться:
- у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06 серпня 2020 року: ОСОБА_7 звернулась до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з заявою про те, що 06 серпня 2020 року ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , наніс їй тілесні ушкодження;
- у протоколі проведення слідчого експерименту від 05 листопада 2020 року та ілюстрованої таблиці до нього: під час якого потерпіла ОСОБА_7 детально пояснила та показала, де, як та за яких обставинах ОСОБА_4 06 серпня 2020 року близько 18 години наніс їй тілесні ушкодження;
- у карті виїзду швидкої медичної допомоги № 1148А від 06 серпня 2020 року: про те, що за адресою виклику АДРЕСА_3 Ѕ звернулась ОСОБА_7 з привіду побиття, травма голови, кров у роті; діагноз - перелом основи фаланг ІІІ - ІV пальців лівої кисті, пароорбітальна гематома зліва, садно зліва;
- у висновку судово-медичної експертизи № 042-1594-2020 від 09 грудня 2020 року: «Під час первинно відомого звернення по медичну допомогу 06 серпня 2020 року о 19 годині 08 хвилин (під час огляду лікарем/лікарнями швидкої медичної допомоги) у ОСОБА_7 були виявлені такі тілесні ушкодження: а) закрита травма 4 пальця лівої кисті: синець (без опису морфології) в ділянці проксимальної фаланги 4-го пальця лівої кисті; перелом основи проксимальної фаланг 4-го пальця лівої кисті (з невеликим зміщення уламків); б) овальної форми синець (1,8*1,0 см) на верхній повіці ока. Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушення анатомічної цілісності травмованої кістки (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушення функцій травмованого пальця (по місцю утворення виявленого перелому, враховуючи функціональне навантаження травмованого пальця та морфологію перелому) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а у тому є підстави виявлене тілесне ушкодження зазначене у п. а), відносити до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відносно п.п. 1.5.2, 2.2.1/в та 4.6 «Правил». Відновлення порушеної анатомічної цілісності та порушення функції тканин по місцю утворення синців у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров'я, як загально визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. А тому є підстави виявлене тілесне ушкодження, зазначене у п. б), відносити до легкого тілесного ушкодження, відносно п.п. 1.5.2, 2.3.5/в та 4.6. «Правил» Враховуючи відомі часові дані, обставини події, характер виявлених тілесних ушкоджень та окремі морфологічні складові, є підстави вважати, що виявлені тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок двократної ударної дії тупого/тупих предмету/предметів, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто, 06 серпня 2020 року. Кожне з виявлених тілесних ушкоджень не є небезпечним для життя та не могло утворитися за рахунок падіння на площину. Аналіз матеріалів, наданих органом досудового розслідування, дає підстави стверджувати, що найбільш інформативно ймовірний спосіб спричинення тілесного ушкодження, вказаного у п. а) даних Підсумків, відображений на останній фототаблиці. Одночасно, висловитися щодо способу утворення тілесного ушкодження, вказаного у п. б) даних Підсумків, неможливо. Діагнози, які були встановлені ОСОБА_7 під час динамічного звернення по медичну допомогу після подій 06 серпня 2020 року, а саме: «закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; садна м'яких тканин обличчя» достатнім об'ємом клінічних даних не підтверджені, зокрема: - на момент проведення 07.08.2020 судово-медичного огляду у ділянці обличчя не було виявлено таких ушкоджень як садна; - у вивченій медичній документації відсутній опис неврологічного статусу та його динаміки, який свідчить про перебіг/наявність будь-якої форми черепно- мозкової травми. З огляду на вищевикладене, є підстави вважати встановлені діагнози недоведеними, що зобов'язує утриматися від судово-медичної вказаних діагнози відповідно п. 4.13.1 «Правил». Діагнози, які були встановлені ОСОБА_7 12 серпня 2020 року під час огляд окулістом - «гіпертонічна ангіопатія сітківки І ступеню» та під час огліду 17.08.2020 терапевтом - «дисциркуляторна еицефалопатія 2 стадії із цефалгічним, вестибулярним синдромами» віддзеркалюють клінічні прояви соматичних захворювань, кожен з яких не підлягає судово-медичній оцінці (у розумінні визначення ступеню тяжкості). За умови об'єктивізації даних від 15 серпня 2020 року магнітно-резонансної томографії головного мозку - «вогнищеві зміни речовини мозку дистрофічного характеру» описані зміни є відображенням довготривалого захворювання/захворювань соматичного генезу, а тому, наявні зміни ніяким чином не пов'язані із подіями, які мали місце 06 серпня 2020 року»;
- у протоколі проведення слідчого експерименту від 23 січня 2021 року: слідчий експеримент проводився за участю підозрюваного ОСОБА_4 , під час якого ОСОБА_4 детально розказав про його конфлікт з сусідкою 06 серпня 2020 року у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого вона висловлювала в його бік образи, а він схопив її за руку та потягнув у інше приміщення та тримаючи її правою рукою притиснув її до стіни, а лівою рукою замахнувся для нанесення удару;
- у постанові про визнання речових доказів та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 23 січня 2021 року: DVD-R диск на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 року визнано речовим доказом;
Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Крім того, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Оцінюючи покази ОСОБА_4 у сукупності з зібраними доказами, суд критично відносить до його показів у частині незгоди з наслідками отриманих потерпілою тілесних ушкоджень, оскільки вони підтверджуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_12 та висновками судово-медичної експертизи№ 042-1594-2020 від 09 грудня 2020 року.
Аналізуючи вищенаведене, дослідивши та перевіривши надані учасниками процесу докази, оцінюючи їх сукупність з точки зору достатності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у заподіянні своїми умисними діями умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, і його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, те, що він офіційно працював, проживає з цивільною дружиною, визнав, що наносив потерпілій тілесні ушкодження за зазначених в обвинувальному акті обставинах, поведінку потерпілої, обставини справи, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі та задовольнити її позов.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 визнав вину у нанесенні потерпілій тілесних ушкоджень, але не визнав тяжкість, встановлених тілесних ушкоджень, не вживав заходів до примирення з потерпілою та відшкодування у суді матеріальної шкоди, та враховуючи послідовну практику Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання, - суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 щирого каяття.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання ОСОБА_4 , - судом не встановлено.
Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , - судом не встановлено.
Крім того, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Тому суд приходить до висновку, що з метою виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 1 ст. 122 КК України в межах санкції статті у виді обмеження волі, із застосуванням вимог ст.75 КПК України, з випробуванням та покласти обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
Крім того, потерпілою ОСОБА_7 у кримінальному провадженні було заявлено до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 2 461 гривні 20 копійок, моральної шкоди у сумі 50 000 гривень та 1000 гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Свої позовні вимоги вона обґрунтувала тим, що у результаті словесного конфлікту, який затіяв ОСОБА_4 останній почав наносити їй удари в область голови та обличчя. Після побиття вона звернулась до працівників поліції та Київської клінічної лікарні № 3, де їй надали медичну допомогу. Спричинені їй тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення її стану здоров'я. Під час лікування нею були витрачені кошти на придбання лікарських засобів та витрати на медичне обстеження на суму 2 461 гривня 20 копійок. На цей час лікування ще не завершено і вона вимушена звертатись до стоматолога для відновлення діяльності ротової порожнини. Крім того, їй було завдано моральну шкоду неправомірними діями ОСОБА_4 , було порушено її нормальний спосіб життя, оскільки вона змушена відвідувати заклади охорони здоров'я, заподіяну моральну шкоду вона оцінює у розмірі 50 000 гривень. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 гривень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст. 128 КПК України).
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст. 129 КПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України).
Крім того, відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_7 цивільного позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, то він підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки повністю знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду та підтверджений доказами, наданими потерпілою стороною.
Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_7 цивільного позову у частині відшкодування моральної шкоди, то суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який вказаний потерпілою ОСОБА_7 у сумі 50 000 гривень не є адекватним завданій їй моральній шкоді.
Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінивши доводи сторін судового провадження, суд дійшов до висновку про те, що грошова компенсація, завданої ОСОБА_7 моральної шкоди діями ОСОБА_4 у даному випадку відповідає засадам розумності й справедливості, однак вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 25 000 гривень.
Щодо заявленого потерпілою цивільного позову у частині відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 1000 гривень, то він не підлягає задоволенню, оскільки не знайшов своє підтвердження у ході судового розгляду та не підтверджений доказами, наданими потерпілою стороною.
Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Позов ОСОБА_7 у частині стягнення з ОСОБА_4 суми завданої матеріальної шкоди, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди суму 2461 гривна 20 копійок.
Позов ОСОБА_7 у частині стягнення з ОСОБА_4 суми завданої моральної шкоди, підлягає задоволенню частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди суму 25 000 гривень.
Відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позову про відшкодування 1000 гривень на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення судово-медичної експертизи № 042-1-823-2020 від 14 вересня 2020 року у сумі 651 (шістсот п'ятдесят одна) гривня 80 копійок, за проведення судово-медичної експертизи № 042-1594-2020 від 20 жовтня 2020 року у сумі 1796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) гривень 90 копійок.
Речові докази: DVD-R на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1