Справа №:754/5472/22
Провадження №: 4-с/755/98/22
"16" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойченко Світлани Валеріївни, стягувач - ОСОБА_2 , -
15.07.2022 року скаржник звернувся до Деснянського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойченко Світлани Валеріївни про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2022 року справу передано на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.08.2022 року скаргу залишено без руху.
17.08.2022 року до суду надійшла заява сторони скаржника про усунення недоліків скарги.
Як вбачається зі змісту скарги, скаржник просить скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойченко Світлани Валеріївни від 18.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 в праві керування транспортними засобами.
Вимоги скарги мотивовано тим, що 31.05.2012 року на підставі виконавчого листа №2-1229/1 виданого 26.12.2011 Дніпровським районним судом м. Києва було відкрито виконавче провадження №32837236 про стягнення з ОСОБА_1 (Скаржник) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від усіх видів доходу (заробітку) починаючи з 18.04.2003 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина досягла повноліття та припинилось право у виконавця на подальше нарахування аліментів та застосування заходів примусу тощо. 18.03.2018 р. державним виконавцем було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. 17.08.2018р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. При доступі до інформації про виконавче провадження через сайт автоматизованої системи виконавчого провадження asvpweb.minjust.gov.ua встановлено, що державний виконавець не вчиняв жодних дій, які б були спрямовані на стягнення аліментів. За весь період дії виконавчого провадження №32837336 державний виконавець не здійснював дій щодо встановлення інформації про наявне місце роботи та посаду скаржника, не надсилав постанову про стягнення аліментів із заробітної плати. Більше того, Скаржник неодноразово носив до державного виконавця довідки з місця роботи. Як вбачається із довідки ПФУ №2312504881330311 від 01.02.2022 року, Скаржник працевлаштований у ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» з листопада 2013 року. В період з 2013 по 31.12.2017 року Скаржник був працевлаштований на посаді комірника. З 01.01.2018 року ОСОБА_1 було переведено на посаду водія, що підтверджується наказом ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» №29/12-2017 від 29.12.2017р. 03.11.2021 року постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/24318/21, з огляду на наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 18.03.2018 року, скаржника було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та позбавлено права керування транспортними засобами на строк три місяці. 29.06.2022 року ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» видало наказ №29/06-2022 про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу. З Наказу вбачається, що скороченню підлягає посада водія та працівника ОСОБА_1 з огляду на його неможливість виконувати взяті на себе трудові обов'язки. 30.06.2022 року ОСОБА_1 отримав персональне повідомлення про звільнення з посади водія. З 06.02.2018р. вступили в законну сили зміни до Закону України «Про виконавче провадження» яка розширила перелік повноважень державних виконавців та надала їм можливість встановлювати тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами через наявну заборгованість зі сплати аліментів (ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч. 10 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. За весь період стягнення аліментів та по сьогодні ОСОБА_1 здійснює погашення заборгованості, проте через відсутність доходу він втратить таку можливість. Крім цього, під час воєнного стану значно складніше знайти нову роботу, навіть на посадах, які не вимагають водійський навичок та посвідчення водія. Згідно з статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Дитина досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто державний виконавець мала прийняти рішення про подальшу долю виконавчого провадження після досягнення дитиною повноліття. За весь період з 2014 по 2018 державний виконавець взагалі не вчиняла жодних дій по відношенню до боржника, що вбачається з інформації взятої з сайту АСВП. Вбачається, що державний виконавець винесла незаконну постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Факти порушення державним виконавцем норм ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо підстав застосування до Скаржника тимчасових обмежень вбачаються в наступному: скаржник (боржник в рамках ВП) працював на посаді водія, винесення постанови суперечило ч. 10 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»; закон немає зворотної дії в часі, тобто при винесені постанови після 2-х років досягнення дитиною повноліття вбачається порушення положень Конституції України; на сьогодні дія такої постанови позбавляє Скаржника основного і єдиного джерела засобів для існування. Тому, ОСОБА_1 наразі позбавлений можливості працювати на посаді водія, отримувати доходи на своє існування та погашення заборгованості по аліментам з попереднього шлюбу і утримання трьох дітей з поточного шлюбу. 30.06.2022 р. Скаржник дізнався про порушення своїх прав, після ознайомлення з Наказом №29/06-2022 про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу від 29.06.2022 р. та персональним повідомленням. Втрата права на подальшу роботу є наслідком наявності та дії постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. З огляду на зазначене, строк оскарження постанови розраховувався з 01.07.2022 року, тобто 10 днів з моменту коли особа дізналась про порушення її прав та свобод. Всі додані до скарги постанови взято із сайту АСВП, а інформацію про ідентифікатор доступу із мобільного застосунку Дія.
Ухвалою суду від 18.08.2022 року відкрите провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
13.09.2022 року до суду надійшли письмові пояснення суб'єкта оскарження щодо поданої скарги. Держаний виконавець вказує, що згідно даних АСВП у відділ на виконання перебувало виконавче провадження №32837236 з примусового виконання виконавчого листа №2-1229/1 від 26.12.2011 року Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку), починаючи з 18.04.2003 року. Враховуючи досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутність доходу і майна за рахунок якого можливо стягнути заборгованість, 17.08.2018 року державним виконавцем керуючись п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, копію постанови разом з виконавчим документом надіслано на адресу стягувача. У зв'язку із тим, що виконавче провадження №32837236 завершене та згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення, - знищене, вчиняти будь-які дії в межах виконавчого провадження та надати матеріали виконавчого провадження (в тому числі надати розрахунок заборгованості по аліментам) не виявляється можливим.
До початку проведення судового засідання представник скаржника звернувся до суд з заявою про розгляд справи без участі скаржника та його представника, вимоги скарги сторона скаржника підтримує в повному обсязі.
Суб'єкт оскарження та стягувач в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вивчивши матеріли справи, дослідивши наявні у справі письмові докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2012 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття ВП №32837236 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від усіх видів доходу (заробітку) починаючи з 18.04.2003 року на підставі виконавчого листа №2-1229/1 виданого 26.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва.
Наказом ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» №29/12-2017 від 29.12.2017 року «Про переведення на іншу посаду», ОСОБА_1 переведено на іншу посаду особистого водія директора на транспортному засобі, який знаходиться у власності та/або користуванні директора, з окладом згідно зі штатним розписом з 01.01.2018 року.
Постановою державного виконавця від 18.03.2018 року у ВП №32837236 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №2-1229/1 від 26.12.2011, згідно виконавчого провадження №32837236.
У зазначеній постанові вказано, що виконавцем встановлено, що у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 01.03.2018 року станом на 01.02.2018 року становить 133175,56 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Постановою державного виконавця у ВП №32837236 від 17.08.2018 року виконавчий документ №2-1229/1 виданий 26.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини від усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 18.04.2003 року, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Дитиною досягнуто повноліття. Майно за рахунок якого можливо стягнути заборгованість по аліментам не розшукано. Заборгованість по аліментам - 107211,02 грн.
За змістом Наказу ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» №29/06-2022 від 29.06.2022 року «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу», у зв'язку з встановленням тимчасового обмеження у праві користування транспортними засобами та як наслідок позбавлення права керування на строк три місяці водія ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» ОСОБА_1 та для оптимізації організаційної структури, штатної чисельності Товариства, наказано з 01.09.2022 року виключити з штатного розпису ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП» посаду водія. Працівник, що займає посаду - ОСОБА_1 .
Із вказаним наказом скаржник ознайомився під підпис 30.06.2022 року, а з відповідною скаргою ОСОБА_1 звернуся до суду через засоби поштового зв'язку 11.07.2022 року, при цьому 10.07.2022 року було вихідним днем.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Так само частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до положень ст.ст. 448-451 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, скаржник працював на посаді особистого водія директора ТОВ «ПРЕМ'ЄР.ГРУП».
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Поряд із цим, п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, передбачалось, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Таким чином, оскільки станом на час винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, останній працював на посаді водія, таке обмеження його прав не могло застосовуватись. Однак державний виконавець не з'ясував цих обставин і помилково виніс відповідну постанову порушивши цим права боржника у виконавчому провадженні, що є окремою та достатньою підставою для скасування постанови державного виконавця.
Окрім того, частина 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначила, у тому числі винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, набула відповідної редакції згідно Закону № 2234-VIII від 07.12.2017.
До цього часу закон не передбачав такого наслідку, як винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.
Принцип незворотності дії в часі поширюється на всі закони та інші нормативно-правові акти. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тому, Закон України "Про виконавче провадження", а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.
На переконання суду, повноваження державного виконавця на винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами за встановлених обставин та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» виникає з урахуванням визначення розміру заборгованості починаючи від дня набрання Законом № 2234-VIII від 07.12.2017 чинності, і саме з цього часу має розраховуватись шестимісячна заборгованість зі сплати аліментів для застосування відповідного обмеження прав боржника.
Згідно п. 49 рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1979 у справі «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства, право має бути в адекватній мірі доступним: особи повинні мати відповідну обставинам можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку. Норма не може вважатися «законом», доки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку: особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння».
Отже, у межах спірних правовідносин, скаржник не мав можливості передбачити наслідки несплати ним аліментів, що потягне за собою обмеження його у праві керування транспортними засобами, оскільки, коли утворювалася частина заборгованість, законодавство не передбачало настання таких наслідків у вигляді відповідних обмежень, адже Закон, що змінив положення ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» датований 07.12.2017 року, а оскаржувана постанова - 18.03.2018 року, тобто період заборгованості у шість місяців для винесення оскаржуваної постанови не дотриманий.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалах Верховного Суду від 22 липня 2019 року (справа №620/655/19) та від 01 серпня 2019 року (справа 440/1253/19).
Беручи до уваги все вищевказане, суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця з винесення постанови про обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та необхідність скасування відповідної постанови.
Як вбачається, з матеріалів справи, скаржником при зверненні до суду з відповідною скаргою сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Поряд із цим, чинним законодавством України не передбачено сплати судового збору за подання скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Отже, зазначені кошти сплачені скаржником помилково і не можуть бути стягнені з суб'єкта оскарження у зв'язку із задоволенням скарги.
Суд роз'яснює скаржнику, що такі кошти можуть бути повернені у відповідності до вимог Наказу Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року « Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойченко Світлани Валеріївни, стягувач - ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову головного державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бойченко Світлани Валеріївни від 18.03.2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні №32837236, якою встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , у праві керування транспортним засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №2-1229/1 від 26.12.2011 року - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 16.09.2022 року.
Суддя -