19.09.2022
Справа №720/2422/21
06 вересня 2022 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.
з участю секретаря Політнічук Л.В.
позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним, скасування свідоцтва про право власності, визнання права власності,-
Позивач звернулася до суду із позовом до відповідачів про визнання незаконним, скасування рішення виконкому Новоселицької районної ради народних депутатів №149 від 13.09.1989 року та свідоцтва про право власності, визнання права власності. Вона посилається на те, що вона набула статусу члена колгоспного двору по АДРЕСА_1 , однак під час видачі свідоцтва не було враховано походження майна двору та склад осіб, які його набули та мали право на вищевказане майно.
Ухвалою Новоселицького районного суду від 16.12.2021 року позовну заяву було залишено без руху.
29.12.2021 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали без руху.
12.01.2022 року ухвалою Новоселицького районного суду було відкрито провадження по справі.
14.02.2022 року від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, згідно якої вона просила визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 04.09.1991 року та визнати за нею право власності на 1/5 частину нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 як членом колишнього колгоспного двору.
14.02.2022 року від представника відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив, в якому він позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
10.05.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала щодо його задоволення. Вона проживає по АДРЕСА_1 . В період 1990-1991 років у вищевказаному господарстві проживала вона із чоловіком ОСОБА_7 та трьома дітьми. На той час її чоловік працював в колгоспі охоронцем та був членом колгоспного двору.
Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала щодо його задоволення. Вона з 1985 року у господарстві по АДРЕСА_1 не проживає. Станом на 1990-1991 роки у вищевказаному дворі проживали ОСОБА_7 , ОСОБА_3 позивач та ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_9 суду дала показання, що вона в 1990 році прийшла працювати в колгосп «Дружба» в с.Магала Новоселицького району, де на той час вже працював ОСОБА_7 . Останній там працював сторожем, а до того працював в КП «Чернівціводоканал». Вона була прийнята в члени колгоспу.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання, що вона працювала разом із ОСОБА_7 в колгоспі «Дружба» в 1990 році, а також була членом колгоспу. Їй також відомо, що останній отримав у власність земельну частку (пай).
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідачів, представника відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити частково.
У відповідності до ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Об'єктом власності особи може бути зокрема житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379, 382 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до п.п.12,13 Розділу ІІІ Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР яка затверджена Заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та погоджена Заступником Голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року для вирішення питання про можливість оформлення права власності виконком місцевої Ради депутатів трудящих
доручає бюро технічної інвентаризації: а) оглянути будинок (домоволодіння); б) одержати відомості у громадян, які проживають у будинку, зазначеному заявником, а також у сусідніх будинках, та з'ясувати, хто являється його власником. Про час огляду і збирання відомостей бюро технічної інвентаризації вивішує об'яви на видному місці на даному будинку і сусідніх будинках; в) скласти акт огляду будинку (домоволодіння) і одержати відомості за підписом представника бюро технічної інвентаризації і громадян, які дали відомості; г) перевірити документи і відомості, подані заявником, порівнюючи їх з матеріалами, що зібрані на місці огляду будинку (домоволодіння), із відомостями, одержаними від громадян. Бюро технічної інвентаризації на підставі зібраних матеріалів, а також матеріалів, поданих заявником, складає мотивований висновок про те, чи належить будівля заявнику, і подає його виконкому місцевої Ради депутатів трудящих, який виносить відповідне рішення. Після винесення виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, органи комунального господарства, а де їх немає - виконком місцевої Ради депутатів трудящих видає власникові свідоцтво про право особистої власності на будинок за встановленою формою.
Судом встановлено, що 04 вересня 1991 року Магальською сільською радою було видано Свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок на підставі рішення Новоселицької районної ради №149 від 13 вересня 1989 року на господарство по АДРЕСА_1 на ім?я ОСОБА_7 . Згідно вищевказаного свідоцтва статус домоволодіння не визначений, проте зазначено, що воно належало ОСОБА_7 в цілому.
Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області №06-05-4/1/10 від 11.01.2022 року встановлено, що в документах архівного фонду виконкому Новоселицької районної ради народних депутатів Чернівецької області в протоколах засідань виконкому від 13.09.1989 року №137 та від 11.10.1989 року №149 відомостей про видачу свідоцтва про право індивідуального будівництва житлового будинку на ім?я ОСОБА_7 не виявлено.
Таким чином, фактично судом встановлено, що свідоцтво 04 вересня 1991 року Магальською сільською радою було видано безпідставно, зокрема в порушення встановленого порядку без прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
Позивач посилається на те, що в період часу з 01 квітня 1990 року по 15 квітня 1991 року домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке до цього належало одноосібно тільки ОСОБА_7 , перейшло із статусу робочого двору у колгоспний у зв'язку із прийняттям самого ОСОБА_7 у члени колгоспу «Дружба» 09 квітня 1990 року.
Обставина прийняття ОСОБА_7 в члени колгоспу була доведена в суді копією його трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , згідно якої в розділі членство в колгоспі зазначено про те, що він на підставі протоколу №3 від 09.04.1990 року був прийнятий в члени колгоспу в орендний кооператив №50 сторожем, а в подальшому переведений на посаду начальника ПСО на підставі протоколу №1 від 15.01.1993 року. Даний запис засвідчений штампом колгоспу «Дружба».
Також цю обставину підтверджено копією погосподарської книги за 1991-1995 роки, згідно якої в графі суспільна група господарства на 01.01.1991 року зазначено «колгосп» та його головою був ОСОБА_7 , а членами - ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .
З показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встановлено, що вони в 1990 році були прийняті в члени колгоспу «Дружба» та працевлаштовані робочими в теплицю даного господарства, та на той час ОСОБА_7 вже працював в даному колгоспі та продовжив працювати ще кілька років. Їх показання достовірно підтверджені копіями їх трудових книжок колгоспника, де містяться записи про прийняття їх в члени колгоспу із вказівкою номеру та дати протоколу.
В суду немає сумніву в правдивості їх показань, оскільки вони в сукупності із іншими доказами по справі достовірно підтверджують факт членства ОСОБА_7 в колгоспі «Дружба» в с.Магала Новоселицького району Чернівецької області станом на 1990-1991 роки.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення по-господарського обліку в сільських радах, є також Вказівки по веденню книг по-господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року №112/5 (далі - Вказівки №112/5), а згодом Вказівки по веденню по-господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24/26 (далі - Вказівки №5-24/26), та Вказівки по веденню по-господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року №69 (далі - Вказівки №69), які були замінені Інструкцією ведення по-господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року №48.
Згідно зі змістом Вказівок №112/5 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї): членства у колгоспі або трудові відносини на підставі трудового договору (робітничій двір). Особи, які працювали у колгоспі, але не були членами колгоспу, відносились до суспільної групи робітників або службовців, залежно від займаної посади.
Враховуючи викладені вище обставини, домоволодіння із статусу робочого двору перейшло у статус колгоспного двору з моменту прийняття його голови ОСОБА_7 в члени колгоспу із рівними частками власності всіх п'ятьох зареєстрованих там осіб станом на 01.01.1991 року.
Згідно ч.2 ст.123 Цивільного кодексу УРСР при визначенні частки у власності майна колгоспного двору слід виходи з рівності часток всіх членів такого двору, а тому кожному із членів домоволодіння по АДРЕСА_1 в тому числі і позивачці належало по 1/5 частці.
Згідно п.18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР в свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.
Таким чином, оскільки в порушення вищевказаної інструкції в свідоцтві про право особистої власності від 04.09.1991 року, яке було видане на житловий будинок по АДРЕСА_1 не здійснено такий запис, то відповідно це порушує права позивача в розмірі його частки.
В зв'язку із цим позовні вимоги слід задовольнити частково, та визнати незаконним та скасувати лише на одну п'яту частину вищевказане свідоцтво, оскільки в іншій частині воно права позивача не порушує, а інші члени колишнього колгоспного двору мають самостійне право на звернення із аналогічним позовом до суду щодо їхніх часток.
Оскільки право позивача щодо власності у даному дворі не визнається, то воно на підставі ст.392 ЦК України підлягає визнанню за нею судом в розмірі 1/5 частки двору, як за членом колишнього колгоспного двору із вищеописаних підстав.
На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.120, 123 ЦК УРСР, ст.ст.15, 16, 182, 316, 317, 319, 321, 331, 334, 379, 383, 392 ЦК України, керуючись ст.ст.263, 264, 265, 268 ЦПК України,-
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати на одну п'яту частину свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок від 04.09.1991 року видане на житловий будинок по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_7 .
Визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на одну п'яту частину нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ.А., літніх кухонь літ.Б.,З., сараїв літ.В.,Г.,Д.,Е.,Ж., вбиральні літ.И.,колодязя №1, огорожі №2-5.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: