Справа №303/4481/22
2/303/664/22
19 вересня 2022 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Монич В.О
при секретарі Добош О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів-,
06 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2500 гривень на кожну дитину, щомісячно з часу звернення до суду з позовом та до досягнення ними повноліття,
Позовна заява мотивована тим, що з відповідачем проживала в цивільному шлюбі з 2007 року. Від даного шлюбу в подружжя народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем та перебувають на її вихованні і утриманні.Відповідач добровільно допомогу на утримання дітей не надає. Доходу позивача не вистачає для належного утримання дітей.
Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
З огляду на предмет позову, зокрема, те, що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Враховуючи викладене, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2022 року, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними в справі матеріалами.
Копію ухвали про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідачу направлено 20.07.2022 року.
19.09.2022 року відповідачем подано заяву, у якій відповідач погоджується на стягнення з нього аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 2000 гривень, на кожну дитину, щомісячного до відповідного віку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ч. 2 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
Як вбачається з позовних матеріалів, позивачем з відповідачем проживали в цивільному шлюбі з 2007 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ) які перебуває на утриманні матері та проживають разом з нею.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989p., батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно із ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями статті 183 СК України передбачено, що розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно до ч. 1 ст. 184 СК України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі; вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При прийнятті рішення щодо розміру аліментів, суд виходить з прожиткового мінімуму для дитини встановленого Законом України «Пpo Державний бюджет на 2022 рік», який становить для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2022 року - 2618 гривні, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Законом України від 17.05.2017 № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу ст.182 викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.
Згідно частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) та закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Проаналізувавши надані в судовому засіданні докази в їх сукупності, позицію позивача та відповідача, який не подав відзиву на позов, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дітей, та те, що спільні діти сторін проживають разом із позивачем і остання апріорі несе більші витрати на утримання дітей та необхідність за загальним правилом дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку з матеріального утримання дітей, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету та дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову та визначення аліментів у розмірі 2000 гривень, щомісячно.
Згідно ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць, згідно із вимогами ст. 430 ЦПК України, підлягає негайному виконанню.
Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, ст.ст. 24, 141, 180, 182, 183, 184, 191 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі по 2000 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 липня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 992,40 гривень (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) судового збору в дохід держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканка АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_2 .
Головуючий В.О.Монич