Справа № 357/6741/22
2-н/357/733/22
Категорія 4
20 вересня 2022 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., оглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут», про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання природного газу, -
08.08.2022 заявник звернувся до суду з даною заявою, обґрунтовуючи її тим, що боржник ОСОБА_1 не виконує належним чином своїх зобов'язань щодо оплати за послуги з постачання природного газу, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості. Тому, заявник просив суд видати судовий наказ, яким стягнути з боржника заборгованість за послуги постачання природного газу, яка виникла у період з липня 2015 року по 20.07.2022 в розмірі 10249,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 317,73 грн. та 3% річних у розмірі 42,12 грн., нараховані за період з 01.06.2022 по 20.07.2022, і сплачені витрати на оплату судового збору в розмірі 248,10 грн..
26.08.2022 судом отримано відповідь на запит з відділу обліку та моніторингу інформації ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника, яка передана судді 19.09.2022.
Суд, оглянувши матеріали заяви та додані до неї документи, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу та відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦПК України розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.
Пред'явлена стягувачем ТОВ «Київоблгаз Збут» заява не відповідає вимогам п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, а саме заявлені вимоги не відповідають викладу обставин, на яких вони ґрунтуються, а також доказам доданим до заяви.
Як вбачається із вищезазначеної заяви, ТОВ «Київоблгаз Збут» просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату з постачання природного газу в розмірі 10249,30 грн., на підтвердження чого надає розрахунок заборгованості, яка утворилась з липня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між газопостачальною організацією ТОВ «Київоблгаз Збут» та ОСОБА_1 укладено типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, фактом приєднання споживача ОСОБА_1 до умов Типового договору постачання природного газу є споживання природного газу.
Разом з тим, відповідно до наявного в матеріалах справи договору дарування частини житлового будинку від 30.09.2006, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Білик О.Г., зареєстрованого в реєстрі за №4-4440, ОСОБА_1 має на праві власності 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем підписана ОСОБА_1 лише 25.07.2019.
Крім того, інфляційні втрати у розмірі 317,73 грн., 3% річних у розмірі 42,12 грн., нараховані заявником на суму заборгованості за період з 01.06.2022 по 20.07.2022, саме у період дії воєнного стану в Україні, що не передбачено нормами закону, адже, відповідно до п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Також, постановою КМУ від 05 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Дана постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Так, з аналізу змісту заяви та вказаних документів вбачається, що заявником лише частково дотримано вимоги ст.163 ЦПК України при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу, фактично не забезпечено усіх складових, які б давали судді можливість зробити висновок про наявність передбачених законом підстав для видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення.
Крім того, з матеріалів заяви вбачається, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження безспірності заявлених вимог, долучені до заяви документи мають суперечності зі змістом викладених у заяві про видачу судового наказу аргументів.
Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, до заяви про видачу судового наказу заявником додано довідку про фінансовий стан споживача №0800757034, з якої вбачається, що станом на липень 2022 року остання має заборгованість в розмірі 10249,30 грн., яка виникла з липня 2015 року. Отже, з вказаного розрахунку вбачається, що частина вимог заявлена з пропуском позовної давності.
Пунктом сьомим частини першої статті 168 ЦПК України передбачено, що при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті.
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).
Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності цивільного судочинства (ст. 11, 19 ЦПК України).
Крім того, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право є підставою для відмови у видачі судового наказу за заявою про видачу судового наказу, якщо з доданих документів вбачається пропуск позовної давності; така вимога може бути розглянута тільки у позовному провадженні.
Відповідно до п.10 Постанови Пленуму норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, зокрема, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже, суд приходить до висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання природного газу.
Керуючись ст. 163 - 166 ЦПК України, суд -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з постачання природного газу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала складена 20.09.2022.
СуддяО. В. Бондаренко