Справа № 357/6830/22
1-кс/357/1419/22
16 вересня 2022 року слідчий cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , власника майна - ОСОБА_3 , розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111030001874 від 09.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
14.09.2022 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111030001874 від 09.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Обґрунтування вимог згідно з поданим клопотанням:
19.08.2022 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено клопотання про накладення арешту на транспортний засіб (автобус) марки «VDL», модель «Ambassador 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
08.08.2022 проведено огляд вказаного автобуса слідчим, жодних слідчих та процесуальних дій з транспортним засобом як речовим доказом в рамках кримінального провадження органом досудового розслідування не заплановано, вважає, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ст.174 КПК України є підставою для його скасування.
Відомості про участь сторін при розгляді клопотання та фіксування судового процесу:
Власник майна ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Правове обґрунтування рішення:
Вивчивши клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, оглянувши кримінальне провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022111030001874 від 09.08.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 08.08.2022 слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_5 проведено огляд місця ДТП - вул. Гайок, 209, м. Біла Церква Київської області, в ході якого вилучено автобус «VDL Ambassador 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який у подальшому поміщено на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: а/д Р-17, 3 км (Біла Церква-Володарка).
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2021 клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 про арешт тимчасово вилученого майна задоволено та накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 08.08.2022 за адресою: вул. Гайок, 209, м. Біла Церква Київської області, а саме автобус «VDL Ambassador 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_3 із забороною відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном для власника ОСОБА_3 та інших осіб та дозволом користування та розпорядження зазначеним майном уповноваженим службовим особам для досягнення цілей кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
За змістом ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
За ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2022 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111030001874 від 09.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що метою накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено в ході проведення огляду від 08.08.2022, є збереження речового доказу та запобігання його знищенню, перетворенню, відчуженню чи приховуванню від органів досудового розслідування. Підставою для арешту майна є наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, який зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, та яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, а також необхідністю проведення інженерно-технічної експертизи.
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
З наданих для огляду матеріалів кримінального провадження встановлено, що після постановлення ухвали слідчим суддею про арешт тимчасового вилученого майна, в ході досудового розслідування було проведено інженерно-технічну експертизу транспортного засобу. Проведення уповноваженими слідчими в рамках вказаного кримінального провадження інших слідчих дій щодо вказаного майна не здійснювалось.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»[ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Отже, підстав, які б обґрунтовували подальше втручання у права власника майна ОСОБА_3 , шляхом збереження обмеження арештом його прав на автобус марки «VDL» моделі «Ambassador 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не встановлено.
Враховуючи, що інженерно-технічна експертиза транспортного засобу у кримінальному провадженні проведена, прокурор не порушує питання про проведення будь-яких слідчих дій із зазначеним майном, та не вказує на те, яку подальшу цінність для органу досудового розслідування має автобус «VDL Ambassador 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , слідчий суддя вважає, що власником майна доведено, що на даний час у застосуванні такого заходу кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, а збереження такого арешту призвело б до невиправданого втручання у правомочності власника майна.
Разом з цим, клопотання про скасування арешту майна в частині повернення транспортного засобу та віднесення витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів за рахунок Державного бюджету України не підлягає задоволенню, оскільки вказані питання не віднесені до компетенції слідчого судді.
Згідно з п.4 ч.1 ст.169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
Відповідно до ч.3 ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
У відповідності до п.32 (витрати, пов'язані із зберіганням чи пересиланням речових доказів) Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України», фінансування витрат, пов'язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ або підрозділ дізнання, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.
З огляду на встановлені обставини, клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 16, 98, 107, 131-132, 169, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.08.2022 в справі № 357/6830/22 (провадження № 1-кс/357/1201/22) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111030001874 від 09.08.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на тимчасово вилучене майно, а саме: автобус «VDL Ambassador 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_3 іззабороною відчуження, користування та розпорядження зазначеним майном для власника ОСОБА_3 , а також дозвіл на використання і розпорядження уповноваженими службовими особами зазначеним майном.
Зобов'язати прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 направити повідомлення про виконання ухвали слідчому судді.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_6