Справа № 357/7450/22
1-кп/357/1079/22
20.09.2022 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора Білоцерківської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
учасника кримінального провадження:
потерпілого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111030001647 від 17.07.2022, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Глушки Білоцерківського району Київської області, одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 22.07.1993 Білоцерківським міським судом Київської області за ч. 1 ст. 215 КК України, до покарання у виді 2 років виправних робіт; 08.09.1995 Білоцерківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 140, ст. 206, ч. 1 ст. 215-3, ст. 42 КК України (1960 року), до покарання у виді 5 років позбавлення волі; 18.10.2000 Білоцерківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 215-3, ч. 1 ст. 89, ст. 42 КК України (1960 року), до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі; 01.06.2004 Білоцерківським міським судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 3 років позбавлення волі і на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 08.04.2005 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України, до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі; 02.02.2006 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі; 08.04.2011 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 21.06.2011 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України, до покарання у виді 1 року позбавлення волі; 26.09.2013 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 роки 8 місяців позбавлення волі; 18.12.2019 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; 09.07.2021 звільнений з Білоцерківської ВК № 35 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
1. Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
16.07.2022 інспектор взводу № 1 роти № 2 БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , поліцейський взводу № 2 роти № 1 БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капрал поліції ОСОБА_7 , поліцейський взводу № 1 роти № 1 БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капрал поліції ОСОБА_8 , поліцейський взводу № 1 роти № 1 БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капрал поліції ОСОБА_9 та поліцейський взводу № 2 роти № 1 БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП сержант поліції ОСОБА_10 , будучи згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейськими та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронного органу, будучи у форменому одязі із знаками розрізнення, отримавши табельну вогнепальну зброю та спеціальні засоби, заступили на 12-годинну зміну патрулювання у складі екіпажу «СП - 0201», відповідно до розстановки сил та засобів БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП, затвердженої начальником БПП в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП та несли службу на службовому автомобілі марки «Шкода» моделі «Рапід» спеціальний номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні.
В подальшому, 16.07.2022, близько 23 год. 10 хв., перебуваючи на 78 км траси М-05 сполученням «Київ - Одеса» капрал поліції ОСОБА_9 зупинив транспортний засіб марки «ВАЗ» моделі «21066», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 у зв'язку з тим, що даний транспортний засіб рухався під час дії комендантської години. Під час спілкуванням з водієм в останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим ОСОБА_11 запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що останній погодився та пройшов до службового автомобіля працівників поліції, де під час проведення освідування почав вести себе агресивно та сперечався з працівниками поліції. В цей час, почувши словесну перепалку працівників поліції з ОСОБА_11 , з автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21066», д.н.з. НОМЕР_2 вийшли два його пасажири, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , які підійшли до службового автомобіля марки «Шкода» моделі «Рапід» спеціальний номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні та заважали проведенню освідування водія ОСОБА_11 , при цьому поводили себе агресивно та сварилися нецензурною лайкою в бік працівників поліції. Також в ході вказаного конфлікту ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_6 та намагався вирвати у останнього службову радіостанцію, по якій працівник поліції викликав допоміжні наряди для врегулювання конфлікту. В свою чергу, ОСОБА_6 з метою відбиття нападу на себе з боку ОСОБА_4 , який продовжував протиправні дії відносно нього, відповідно до ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» застосував до ОСОБА_4 засіб, споряджений сльозогінною речовиною.
Після чого, 16.07.2022, близько 23 год. 22 хв., у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_6 , який виконував свої службові обов'язки. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , знаходячись біля автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21066», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, та перебуваючи у безпосередній близькості до працівника поліції ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, з метою заподіяння тілесних ушкоджень працівнику поліції ОСОБА_6 , при виконанні ним службових обов'язків, наблизився до останнього та вкусив його за ліве вухо, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді рани лівої вушної раковини, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.345 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення ним інкримінованого злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.
2.2. Обсяг доказів.
Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.
Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз'яснено обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав уважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
2.3. Показання обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину визнав в повному обсязі, вибачився перед потерпілим, підтримав фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, під час судового розгляду дав аналогічні пояснення та повідомив, що не зможе детально пояснити в який момент під час конфліктної ситуації наніс ушкодження потерпілому, оскільки під час вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп'яніння, шкоду не намагався відшкодувати по причині відсутності коштів.
2.4. Дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, в тому числі щодо речових доказів.
До матеріалів справи надано документи, зокрема, витяг з ЄРДР, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 17.07.2022, постанову про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 23.07.2022, довідку про звільнення ОСОБА_4 з ДУ «Білоцерківська виправна колонія (№35)» від 09.07.2021, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2013, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2019, вимогу про попередні судимості ОСОБА_4 , довідку КНП «Білоцерківська центральна районна лікарня» Маловільшанської сільської ради № 130 від 10.08.2022
2.5. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.
До матеріалів справи надано документи, які свідчать, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями, підтримує стосунки з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти індивідуальної власності громадян та злочинів проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я (КК України 1960 року), умисних корисливих злочинів зокрема, 26.09.2013 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 4 роки 8 місяців позбавлення волі; 18.12.2019 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; 09.07.2021 звільнений з Білоцерківської ВК № 35 по відбуттю строку покарання.
3.Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі щодо речових доказів та процесуальних витрат, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
4. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд не визнає обставиною, яку зазначив прокурор під час судового розгляду, що пом'якшує покарання, яка визначена п.1 ч.1 ст.66 КК України - щире каяття обвинуваченого з наступних підстав.
Так, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанова ВС ККС від 18 вересня 2019 року у справі №166/1065/18). Так, суд установив, що обвинувачений будучи затриманим, під час досудового розслідування не ухилявся від слідства, давав показання, свою провину в результаті судового розгляду визнав в повному обсязі, попросив пробачення у потерпілого, однак не намагався відшкодувати завдану йому шкоду потерпілому та не висловив жаль з приводу учиненого ним та щиро не покаявся.
Проте, обставиною, що пом'якшує покарання, яка не визначена ст.66 КК України, суд визнає визнання вини обвинуваченим. Інших обставин, із тих, які не визначені ст. 66 КК України, але б тією чи іншою мірою могли б впливали на пом'якшення покарання, суд не виявив.
Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим та просив призначити покарання за ч.2 ст. 345 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 просили призначити більш м'яке покарання, оскільки обвинувачений зробив належні висновки щодо своєї протиправної поведінки, визнав свою вину та щиро розкаявся.
5.2. Висновки суду щодо покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходити з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
В судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України, оскільки останній систематично, починаючи з 1993 року вчиняє умисні корисливі тяжкі злочини, а також будучи притягнутим до кримінальної відповідальності та засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, в тому числі і до покарання у виді позбавлення волі, не припинив свою протиправну поведінку, продовжив вчиняти злочини, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення та ще раз підтверджує його схильність до незаконної поведінки.
Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, який раніше неодноразово судимий, його ставлення до вчиненого, сімейний стан, відсутність утриманців, наявність постійного місця проживання, посередню характеристику за місцем проживання, відсутність офіційного місця працевлаштування, обставину, яка пом'якшує покарання та обставини, що обтяжують покарання, зокрема вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та з використанням умов воєнного стану. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та вважає неможливим виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання ближче до максимальної межі у межах санкції ч.2 ст.345 КК України у виді позбавлення волі, оскільки вважає, що ОСОБА_4 є особою небезпечною для суспільства, маючу деформацію життєвих принципів, який систематично вчиняє кримінальні правопорушення (10 судимостей), належних висновків для себе не зробив, після звільнення з місць позбавлення волі через рік знову вчинив кримінальне правопорушення за обтяжуючих обставин, що свідчить про його виняткову зухвалість, стійку злочинну та антисоціальну спрямованість.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь, саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
6. Цивільний позов не заявлено.
7. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Судом встановлено, що 16.07.2022 о 23:30 ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2022 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.09.2022.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.09.2022 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 06.11.2022 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_4 необхідно зарахувати строк його попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, ст.345 КК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 16 липня 2022 року, зарахувавши на підставі ч.5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в період з 16.07.2022 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Речові докази у кримінальному провадженні №12022111030001647:
-2 диски з відео з нагрудних бодікамер поліцейських, які відповідно до постанови про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 23.07.2022 приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: Олег ГРЕБІНЬ