Справа № 357/3636/22
3-зв/357/8/22
20 вересня 2022 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дубановська І. Д. розглянувши в м. Біла Церква, заяву судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко Олени Леонідівни, про самовідвід у справі про адміністративне правопорушення ЄУН 357/3636/22, номер провадження 3/357/2521/22, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
заява судді Гавенко О.Л. мотивована тим, що до початку судового розгляду ним установлено, що ОСОБА_1 є чоловіком керівника апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Джафарової-Юрковської Т.Г.К. В зв'язку із цим, вважала, що розгляд ним справи про адміністративне правопорушення ЄУН 357/3636/22, номер провадження 3/357/2521/22, може викликати у стороннього спостерігача сумнів в його упередженості. Відтак, заявила собі самовідвід.
Розглядаючи вказану заяву, суддя дійшла таких висновків.
Відповідно до п. 10 постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16 лютого 2021 року, у справі № 263/10894/2020, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону … найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, принципи незалежності і безсторонності тісно взаємопов'язані і, відповідно до обставин, можуть потребувати загальної перевірки (п. 107, рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09 жовтня 2013 року, за заявою № 21722/11).
Наявність безсторонності відповідно до § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки самої судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року за заявою № 33949/02).
Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству, і насамперед сторонам у процесі (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року за заявою № 4785/05).
Отже, за викладеного обґрунтування, зважаючи на те, що обставини зазначені суддею Гавенко О.Л. у заяві про самовідвід знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, його слід відвести від розгляду справи про адміністративне правопорушення ЄУН 357/3636/22, номер провадження 3/357/2521/22.
Згідно із рішенням Конституційного суду України від 31 березня 2015 року № 1-7/2015, положення частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що в апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, суддя
заяву судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко Олени Леонідівни, про самовідвід, - задовольнити.
Відвести суддю Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гавенко Олену Леонідівну від розгляду справи про адміністративне правопорушення ЄУН 357/3636/22, номер провадження 3/357/2521/22, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Передати справу про адміністративне правопорушення ЄУН 357/3636/22, номер провадження 3/357/2521/22, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП до відділу документального обігу і контролю по кримінальним справам та адмінправопорушенням апарату суду, для проведення її повторного автоматизованого розподілу між суддями.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області І. Д. Дубановська