Справа № 761/31395/21
Провадження № 2/761/1537/2022
14 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючий суддя Мальцев Д.О.,
при секретарі - Любченко Б.А.
позивач ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою від 29 березня 2019року,
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач), відповідно до якого просив стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики від 29.03.2019 у розмірі 295 000, 00 доларів США, що на день отримання позики складало за офіційним курсом НБУ (за 100 доларів США 2724, 87 грн.) 8 038 366, 50 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 11 350, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2019 між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошову суму у розмірі 295 000, 00 доларів США, на підтвердження чого відповідачем складено, підписано та передано позивач розписку. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути позивачу до 29.03.2020 за погодженим сторонами графіком по и3750, 00 доларів США щомісячно. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав, кошти у строк, визначений договором не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Відповідач у своєму відзиві позовні вимоги визнав у повному обсязі.
21.09.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. по справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.
01.09.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
10.01.2022 від відповідача надійшов відзив.
14.02.2022 у судовому засіданні суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
13.07.2022 від представника відповідача надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, відповідно до якої позовні вимоги визнав у повному обсязі, справу просив розглянути за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відтак, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписки від 29.03.2019, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, згідно з умовами якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 295 000, 00 доларів США з терміном повернення до 29.03.2020. Сторони також узгодили графік повернення позики, а саме що борг відповідач повертатиме частинами по 3750, 00 доларів США щомісячно, починаючи з 29.04.2019.
Зазначені обставини підтверджуються письмовою розпискою, власноруч написаною відповідачем.
Крім того, укладений між сторонами договір позики є не лише фактом укладення самого договору, а й передачі позикодавцем грошових сум позичальнику, що свідчить про виникнення між сторонами боргових зобов'язань.
Також наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця), згідно ст.545 ЦК України, свідчить про те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Відповідач зазначені обставини у своєму відзиві визнав у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
При цьому, згідно п. 1 ч. 5 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу , позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).
З врахуванням наведеного, а також тієї обставини, що відповідач визнав позовні вимоги і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб чи відповідача, суд дійшов висновку про прийняття визнання позовних вимог відповідачем та задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 11 350, 00 грн.
Керуючись ст. 509, 525-526, 530, 533, 536, 549, 559, 610-612, 629, 1046-1049 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 200, 206, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за розпискою від 29 березня 2019року - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 29 березня 2019року у розмірі 295000 (двісті дев'яносто п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , і.п.н. НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 11350грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного тексту рішення суду 29.07.2022.
Суддя: