Справа № 755/47/22
Провадження № 2/755/448/22
(заочне)
"13" вересня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
без участі сторін, розглянувши в загальному позовному провадженні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею - матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позов обґрунтовує тим, що вони з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких у них народився спільний син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З січня 2018 року вона разом з сином почала проживати окремо. 06 червня 2019 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Позивач стверджує, що відповідач не приймає жодної участі у вихованні та матеріальному забезпеченні свого сина. Також позивач вимушена була звертатися до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька, оскільки відповідач добровільно відмовлявся надати таку згоду. Враховуючи, що мати самостійно займається вихованням та матеріальним забезпеченням дитини, а відповідач лише чинить перешкоди їй в цьому, просить визначити місце проживання їхнього спільного з відповідачем сина, разом з нею, у квартирі, де вони зареєстровані та Ѕ частка якої належить ОСОБА_1 на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Цією ж ухвалою витребувано від Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 вересня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Числовська І.В., подала до суду заяву, в якій вказала, що позов підтримує, просить його задовольнити. Просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Третя особа - Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника. Також направила до суду висновок від 02 червня 2022 року № 103/103008/-1005 про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, постановив розглянути справу заочно, відповідно до статей 223 та 280 ЦПК України.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини і відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.
Відповідно до свідоцтва про народження від 11 вересня 2012 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Згідно із свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 05 червня 2019 року зареєстровано шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .
Довідка про реєстрацію місця проживання особи від 05 липня 2019 року, видана Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, свідчить, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 09 липня 2019 року, виданої Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно із паспортними даними ОСОБА_2 зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору дарування Ѕ частини квартири від 17 червня 2005 року ОСОБА_1 належить на праві власності Ѕ частина квартири за адресою:
АДРЕСА_1 .
З довідки від 15 грудня 2021 року № 221 вбачається, що ОСОБА_3 навчається у
6-Г класі Українського колежу ім. В.О. Сухомлинського м. Києва.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2019 року надано дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України (за кордон) малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, у супроводі його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди батька ОСОБА_2 , терміном не більше
30 днів щороку до досягнення дитиною шістнадцятиріччя.
Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 01 червня 2022 року № 103/2323/41/3 (протокол засідання Комісії від
25 травня 2022 року № 6), Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_4 .
Згідно із частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із статтею12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого
1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Статтею 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно зі статтею 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від
07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 473/44/20-ц (провадження № 61-8103св21).
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проживають окремо, ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , неповнолітній син сторін проживає з матір'ю, батько дитини проживає окремо.
З наданих суду доказів встановлено, що мати приймає активну участь у навчальному та виховному процесі своєї дитини. Батько хлопчика участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні не приймає. Доказів протилежного відповідачем суду не надано та судом не встановлено.
Враховуючи викладене вище, посилаючись на наданий Органом опіки та піклування висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки це буде відповідати насамперед найкращим інтересам дитини.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 5, 157, 160, 161 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 142, 259, 263 - 265, 280, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем її проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків
НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне заочне рішення суду виготовлено 19 вересня 2022 року.
Суддя О.О. Хромова