Справа № 752/11049/22
Провадження № 1-кс/752/3712/22
01.09.2022 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102010000079 від 15.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,
прокурор Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102010000079 від 15.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, у вигляді заборони користування, розпорядження, відчуження, володіння майном - квартирою АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 42022102010000079 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 23.10.2020 за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом смерті відповідні відомості внесено до ЄРДР за № 12020100010004652.
Моніторингом інформації розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно встановлено, що за померлим ОСОБА_4 вищезазначене нерухоме майно не зареєстроване та квартира за адресою: АДРЕСА_2 , як об'єкт нерухомості не обліковується.
Згідно відповіді Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.07.2022 за № 100-5036, інформація щодо приватизації квартири за вищевказаною адресою відсутня. За даними Реєстру територіальної громади міста Києва на теперішній час в квартирі відсутні зареєстровані особи.
Також, КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» в інформації від 18.07.2022 за № 062/14 - 5979 зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності не реєструвалась.
Слідчим Голосіївського управління поліції ГУНП у місті Києві 04.08.2022 допитано сусідку померлого - ОСОБА_5 , яка мешкає у кв. АДРЕСА_3 .
Зі слів свідка встановлено, що остання мешкає за вказаною адресою протягом останніх 10-12 років. В квартирі 71 вищевказаного будинку самостійно проживав чоловік середнього віку, який помер приблизно восени 2021 року.
Крім того, свідок зазначила, що після смерті чоловіка, приблизно через тиждень, двері квартири за вищевказаною адресою були відчинені, а пломба, яка була встановлена співробітниками поліції, знята.
Також, від знайомих мешканців будинку їй стало відомо, що на вищевказану адресу приходив невідомий чоловік який назвався батьком померлого.
Враховуючи викладене, наразі у прокурора є достатньо підстав вважати, що вищезазначене майно безпідставно може вибути у власність інших осіб.
Прокурор зазначає, що зазначене у клопотанні майно - об'єкт злочинного посягання і арешт такого майна є тимчасово вимушеною мірою державного примусу з метою запобігання ризикам кримінального судочинства.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні прокурор просить задовольнити клопотання та накласти арешт на квартиру.
Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у її відсутність.
Дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході розгляду клопотання встановлено, що в провадженні слідчого відділу Голосіївського управління поліції ГУ НП у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 42022102010000079 відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
19.08.2022 р. прокурором Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 винесена постанова про визнання кв. АДРЕСА_1 речовим доказом.
Прокурор Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102010000079 від 15.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, у вигляді заборони користування, розпорядження, відчуження, володіння майном - квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
В силу положень ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Звертаючись до суду, прокурор просить накласти арешт на квартиру, яка є об'єктом злочинних посягань.
Матеріали кримінального провадження, долучені до клопотання, підтверджують, що нерухоме майно, на яке прокурор просить накласти арешт, містять ознаки речових доказів, оскільки є об'єктом злочинних посягань.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки незастосування таких заходів може призвести до їх відчуження або знищення.
Таке втручання у право власності особи на даній стадії досудового розслідування забезпечить дієвість кримінального провадження та збереження доказів.
Керуючись вимогами ст. ст.131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102010000079 від 15.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 із забороною користування, розпорядження, відчуження, володіння майном.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Слідчий суддя