Справа № 567/962/22
20.09.2022 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022181170000120 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вельбівне Острозького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, ОСОБА_5 , 13.07.2022 близько 13 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з підсобного приміщення таємно викрав металеву каністру зеленого кольору, об'ємом 20 літрів, вартістю 256 грн. 67 коп., в якій знаходилося 20 л. дизельного палива, вартістю за 1 л. 58 грн., на загальну суму 1160 грн., що належали його матері ОСОБА_6 , викравши майна на загальну суму 1416 грн. 67 коп.
Під час досудового розслідування між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури, якому на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12022181170000120 від 15.07.2022 та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 05.08.2022 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 470, 472 КПК України. Потерпілою надано письмову згоду на укладення такої угоди.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 05.08.2022, ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні, підтримавши угоду, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України в обсязі обвинувачення, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник в підготовчому судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечив, зазначивши, що його підзахисний свою вину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає.
Потерпіла ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з'явилася. В поданій на адресу суду заяві підтвердила згоду на затвердження угоди про визнання винуватості та просить здійснювати розгляд справи в її відсутності. Наслідки укладення та затвердження угоди їй зрозумілі.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч.4 ст.468 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відноситься до тяжких злочинів, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України.
Потерпілою надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_5 , особу обвинуваченого, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік 6 місяців.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої гроші, цінності та інше майно, які були об'єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям. Відтак, металеву каністру зеленого кольору ємністю 20 л., яка передана на зберігання до камери схову ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, слід повернути потерпілій.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової товарознавчої експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 755, 67 грн.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Керуючись ст.100, 122, 124, 314, 374, 475 КПК України, суд
затвердити угоду від 05.08.2022 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Покласти на ОСОБА_5 , відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази у справі - металеву каністру зеленого кольору ємністю 20 л., після вступу вироку в законну силу повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 755,12 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1