Дата документу 15.09.2022 Справа № 645/6439/21
Номер провадження 2/554/4005/2022
15 вересня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави
у складі: головуючого - судді Барабанової В.В.
за участю секретаря судового засідання Указної Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй на праві власності належить квартира у багатоквартирному будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує договором купівлі-продажу квартири від 17.07.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15334968 від 24.07.2007.
У березні 2019 року вона зареєструвала у своїй квартирі ОСОБА_2 . Відповідач - знайомий її чоловіка і він не є її родичем. У її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ніколи не проживав, він деякий час мешкав у готелі, а надалі орендував собі житло у м. Харків. Згодом зовсім припинив спілкування з її чоловіком.
На даний час їй невідомо, де проживає відповідач ОСОБА_2 , вони з ним не спілкуються, на спроби домовитися з відповідачем про добровільне зняття з реєстрації місця проживання у її квартирі, не відповідає. Будь-яких домовленостей між ними щодо користування останнім квартирою немає.
У квартирі на даний час вона проживаю разом зі своїм малолітнім сином, що підтверджує довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб. Її чоловік мешкає та працює в іншому місті. На даний час позивачка не має роботи, на оплату комунальних послуг не вистачає. Відповідач не бере участі у витратах на утримання квартири. У зв'язку з тим, що відповідач зареєстрований у квартирі, вона не маю змоги оформити житлову субсидію, оскільки його дохід теж береться до уваги.
Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відповідач не бажає - як результат вона має надмірне нарахування плати за комунальні послуги і відсутність можливості отримати житлову субсидію та і взагалі позбавлена можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.
16.09.2021 року позивачка звернулась із заявою до Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради з проханням зняти з реєстрації ОСОБА_2 , на що 16.09.2021 року отримала відмову.
Те, що позивачка проживаю у своїй квартирі та сама повністю несе витрати на її утримання, підтверджує копіями квитанцій.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути на її користь понесені судові витрати у розмірі 908,00 грн..
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 30.08.2022 цивільну справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки до суду не повідомили, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 праві власності належить квартира у багатоквартирному будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 17.07.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15334968 від 24.07.2007. (а.с. 7-8)
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої за електронним запитом від 15.09.2021, в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи: власник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 9)
Однак, ОСОБА_2 не проживає в житловому приміщенні з 2019 року. Комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме порушене право та з яких підстав.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 цього Кодексу, а саме: дружина наймача (власника), їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем (власником) і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в п. 6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї», окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб'єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов'язковою умовою визнання їх членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб'єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Вказана позиція відповідає висновку, викладеному в постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
У даній справі судом встановлено, що відповідач не є членом сім'ї позивача, який зареєстрований у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
За порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналогічна правова позиція викладена касаційним судом у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі № 591/4595/16-ц.
Відповідно до ст. 71 ЖК України особа втрачає право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
Відповідно до ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
При розгляді справи щодо визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням суди мають встановлювати наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи є причини відсутності відповідача поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.
Відповідно до положень ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі такого судового рішення, яке набрало законної сили.
Разом з тим, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання, що в повному обсязі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , жилим приміщенням не користується, будь-якої домовленості щодо користуванням житлом між сторонами не встановлено, суд вважає, що є підстави визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Доказів на спростування вказаних обставин або наявності поважних причини не проживання у спірному житловому приміщенні понад один рік відповідач суду не надав.
За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги позивача, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні останнім судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 - 908,00 (дев'ятсот вісім) грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Суддя: В.В. Барабанова