Справа № 526/607/22
Провадження № 2/526/309/2022
іменем України
07 вересня 2022 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - Киричка С.А.,
з участю секретаря - Широколави О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних),
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних).
У позовній заяві позивач вказує, що між нею та ТОВ «Стандарт-Агро» було укладено Договір оренди землі від 09.09.2015, відповідно до якого передано в оренду земельну ділянку площею 2,7824 га, яка розташована на території Рашівської сільської ради. Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.11.2015 року. Відповідно до Додаткової угоди б/н від 16.11.2017 року до договору оренди землі від 09.09.2015 зі згоди Орендодавця Орендар передав, а новий орендар прийняв на себе права та обов'язки сторони, передбачені в Договорі оренди, де новий орендар - ТОВ «Агро-Край». Договір укладено на 7 років. Орендарем за 2021 рік не виплачена орендна плата орендодавцю відповідно до умов договору оренди землі.
13 травня 2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач 10 серпня 2022 року надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення боргу підлягають до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі доказів, які додані до справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія РЗ № 654829 від 24 грудня 2003 року, виданого на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Рашівської сільської Ради народних депутатів від 28.12.2001 є власником земельної ділянки площею 2,780 га розташованої на території Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.
09 вересня 2015 року ОСОБА_1 (за договором - Орендодавець) та ТОВ Стандарт-Агро (за договором - Орендар) було укладено договір б/н оренди вказаної земельної ділянки на 7 років та акт прийому - передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 09.09.2015 року.
Пунктом 9 даного договору передбачена річна орендна плата за використання об'єкта оренди, починаючи з дати реєстрації права оренди встановлюється в розмірі 5 ( п'яти) % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки визначеної в пункті 5 цього договору і складає 4992,90 грн .
У відповідності до пункту 411 Договору Орендар зобов'язувався вносити орендну плату до 31 грудня поточного року.
Відповідно до пункту 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 99859,80 грн. Згідно з пунктом 8 вказано, що Договір укладено на 7 років. Пунктом 9 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексації. У відповідності до умов пункту 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до розширеної Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки був підписаний особисто орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «Стандарт-Агро» та зареєстрований 05.11.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Скакун В.І. , номер запису 11915763 року .
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).
Частиною 2 ст. 409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.
У відповідності до ст.ст. 21-23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється як правило у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральні формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (стаття 24 цього Закону).
Згідно з частинами 2 та 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Те, що за 2021 рік ОСОБА_1 не отримувала від ТОВ «Агро-Край» орендну плату за користуваня земельною ділянкою не спростовано відповідачем.
Однією з позовних вимог було стягнення орендної плати з урахуванням інфляції.
Пунктом 10 договору зазначено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з врахуванням індексації.
Верховний Суд в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 525/301/16-ц дійшов висновку, що при наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем обраховування суми заборгованості здійснювалося, виходячи із визначеної п.10 договору оренди орендної плати в розмірі 5% від вартості земельної ділянки, що за 2021 рік складає 11575,75 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 41 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та Договору.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.
Першим днем прострочення сплати орендної плати є 01 січня 2022 року.
З огляду на викладене, три проценти річних від простроченої суми буде становити: 11575,75 х 3х100/365/130 = 123,69 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 13.1 Договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та Договору.
Однією з позовних вимог було стягнення орендної плати з урахуванням інфляції.
Верховний Суд в постанові від 16 травня 2018 року по справі № 525/301/16-ц дійшов висновку, що при наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.
Інфляційні збитки за період з січня 2022 по березень 2022 року складають 873,91 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 складає 12573,354 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В матеріалах справи наявна квитанція, якою підтверджується сплата судового збору у розмірі 992,40 грн .
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд, у разі задоволення позову, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, то таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 992,40 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 13, 15, 21-24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 15, 409, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
вирішив :
Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3 % річних) - задовольнити .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край», код ЄДРПОУ 41103827 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5320485500:00:001:0392, за 2021 рік, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 12573,75 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край», код ЄДРПОУ 41103827 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 992,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.09.2022 року.
Суддя: С. А. Киричок