ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
19 вересня 2022 року м. Київ № 640/1727/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ»
доНаціональної ради України з питань телебачення та радіомовлення
про визнання протиправним та скасування рішення від 26.07.2018 № 1150,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» (код ЄДР 20044726; адреса: Україна, 03113, місто Київ, вул.Макуха Василя, будинок 1) звернулося до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (код ЄДР 00063928; адреса: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 2), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2018 № 1150 «Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні ТОВ «ТК СТБ», м. Київ, (логотип: «С - можливо все!») в частині (пункти 1, 2, 3 Рішення).
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що є телерадіоорганізацією, яка зареєстрована у встановленому законодавством України порядку як юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення HP № 00270-м від 05.12.2017 р. (далі - «Ліцензія») створює телерадіопрограми, передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення в м. Києві та Кіровоградській області.
Позивач додає, що 26.07.2018 Національна рада прийняла Рішення № 1150 «Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні ТОВ «ТК СТБ» м. Київ, логотип: «С-можливо все!»)».
Згідно Рішення Національна рада вирішила:
«1. Ліцензія на мовлення HP № 00270-м від 05.12.2017 ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ СТБ», м. Київ, втрачає чинність з 1 серпня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення у м. Києві та Кіровоградській області.
2. Враховуючи пункт 1 цього рішення, ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ СТБ», м. Київ, привести ліцензію на мовлення HP № 00270-м від 05.12.2017 у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення).
3. Заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення подати впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення. »
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає (щодо п. 1), що жодних юридичних підстав втрати чинності Ліцензії не було і не має.
Звертає увагу на те, що відповідно до Закону № 3759-ХІІ вичерпний перелік підстав втрати чинності ліцензії на мовлення зазначений у ч. 2 ст. 36 та ч. 2 ст. 37 Закону № 3759-ХІІ.
Додає, що відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону № 3759-ХІІ, ліцензія на мовлення втрачає чинність після закінчення строку її дії.
В Ліцензії, як зазначає позивач, в частині строку її дії, зазначено: «зі строком дії до « 05» грудня 2024 р.».
Таким чином, як зазначає позивач, строк дії Ліцензії станом на дату винесення Рішення (на 26.07.2018) не закінчився.
На думку позивача, будь-які приписи щодо строку дії ліцензії на мовлення, які прямо суперечать Закону № 3759-ХП, в т.ч. примітка «До прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні», є нікчемними.
Позивач наполягає, що відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 3759-ХІІ, ліцензія на мовлення видається на строк, визначений Національною радою відповідно до заяви про видачу ліцензії, але не менш як: для ефірного мовлення та багатопрограмного мовлення в багатоканальних телемережах - на 7років.
Звертає увагу на те, що ліцензія є ліцензією на ефірне мовлення, що прямо зазначено на першій сторінці Ліцензії: «Вид мовлення ефірне телебачення»
Тобто, на думку позивача, відповідно до чинного законодавства відповідач не має право видавати ліцензії на ефірне мовлення на строк менше 7 років.
Крім того, на думку позивача, відповідач не має повноваження зменшувати (скорочувати) строк дії ліцензії на мовлення, визначений законом, і так само не має права приймати рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні.
Позивач звертає увагу на те, що жодна із статей Закону № 538/97-ВР не передбачає повноваження відповідача змінювати норми, встановлені законом України, в т.ч. норму щодо мінімального строку дії ліцензії на мовлення, встановлену ч. 1 ст. 36 Закону № 3759-ХІІ.
Більше того, на думку позивача, відповідач повинен здійснювати нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, в т.ч. і цієї норми. Також, жодна із цих статей не передбачає повноваження відповідача приймати рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні.
Таким чином, на думку позивача, відповідач не мав і не має повноваження зменшувати (скорочувати) строк дії ліцензії на мовлення, визначений законом, а також не мав і не має повноважень приймати рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні. Приймаючи Рішення про втрату чинності Ліцензії, Відповідач фактично зменшив встановлений Законом № 3759-ХІІ мінімальний строк її дії (видачі), чим вийшов за межі своїх повноважень, які визначені Законом № 538/97-ВР.
При цьому, позивач звертає увагу на положення ч. 2 ст. 37 Закону № 3759-ХІІ зазначає, що із зазначеної норми слідує, що рішення про втрату чинності ліцензії на мовлення може прийняти лише суд.
Жодного рішення суду про втрату чинності Ліцензії, як наполягає позивач, не приймалось.
Таким чином, вважає, що Рішення відповідача про втрату чинності Ліцензії є протиправним, Ліцензія є чинною, оскільки відсутні юридичні підстави для втрати чинності. Строк дії Ліцензії не закінчився, рішення суду про втрату чинності Ліцензії не приймалось.
Щодо п. 2 та п. 3 Рішення, приведення Ліцензії у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення) та зобов'язання Позивача подати заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення, позивач звертає увагу на те, що відповідно до п. 8. ст. 22 та ст. 35 Закон № 3759-ХІІ, зміни умов ліцензії на мовлення при переході від аналогового до цифрового мовлення в частині змін технологічних параметрів, виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення) та змін програмної концепції мовлення здійснюються за визначеною цим Законом процедурою переоформлення ліцензії на мовлення.
Процедура переоформлення ліцензії на мовлення, звертає увагу позивач, визначена у ст. 35 Закон № 3759- ХІІ. Так, відповідно до ч. 1. ст. 35 Закон № 3759-ХІІ, у разі зміни даних, передбачених частиною третьою цієї статті або абзацами п'ятим і шостим частини четвертої статті 27 цього Закону, ліцензіат подає Національній раді заяву про переоформлення ліцензії на мовлення за встановленою Національною радою формою.
Позивач додає, що відповідно до ч. 3. ст. 35 Закон № 3759-ХІІ, підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути ... в) необхідність внесення змін до умов ліцензії у зв'язку із переходом від аналогового до цифрового мовлення.
Отже, на думку позивача, відповідно до Закон № 3759-ХІІ, при переході від аналогового до цифрового мовлення: Ліцензія на мовлення не втрачає чинності (в т.ч. повістю чи в частині); Ліцензія на мовлення може бути переоформлена виключно на підставі заяви Позивача про переоформлення ліцензії на мовлення; Закон дозволяє змінити умови ліцензії на мовлення лише в частині змін технологічних параметрів, виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення) та змін програмної концепції мовлення; Законом не встановлено обмежувального строку в 1 місяць з дати прийняття рішення Відповідачем для подачі заяви на переоформлення ліцензії на мовлення.
Таким чином, позивач вважає, що Рішення в частині п. 2 та п. 3 Рішення також є протиправним, оскільки при переході від аналогового до цифрового мовлення ліцензія на мовлення не втрачає чинності, а може бути переоформлена лише у певній частині на підставі виключно заяви Позивача про переоформлення ліцензії на мовлення.
Відтак, позивач просить задовольнити позов.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову.
Зазначає, що 26.07.2018 Національна рада прийняла рішення № 1150 «Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні ТОВ «ТК СТБ», враховуючи План використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою КМ України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами) щодо завершення термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення.
Так, постановою КМ України № 509 від 13.06.2018 Уряд продовжив строк використання радіотехнології «Аналогове телевізійне мовлення». Рішення прийняте для реалізації переходу на цифрове мовлення в Україні для забезпечення конституційних прав громадян на безперешкодне і отримання інформації.
Нацрада додає, що зміною до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 №1815, визначено 31 липня 2018 р. як дату припинення аналогового мовлення спочатку в Києві та Кіровоградській області. У решті областей визначений перехід до цифрового телебачення мав відбутися до 31 серпня 2018 року.
Відповідач зазначає, що виконання цього рішення забезпечить безперервність телерадіомовлення на всій території України та вільний доступ громадян до інформації.
Нацрада наголошує, що саме постановою Кабінету Міністрів України встановлено строк припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення.
Відповідач також зазначає, що перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення (частина 7 статті 22 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).
В свою чергу, як звертає увагу відповідач, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» План розвитку складається з двох частин: a) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення; б) основних вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
Відповідач звертає увагу, що в України наземне ефірне теле- та радіомовлення реалізується у смугах радіочастот, визначених Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою затвердженим постановою КМ України від 09 червня 2006 № 815, у стандартах DVB-T, DVB-T2 та DRM, T-DAB відповідно.
Відповідач звертає увагу на те, що пунктом 3.7 Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженого рішенням Національної ради від 01.12.2010 № 1684 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2010 за № 1294/18589 (План розвитку) визначено, що завершення переходу від аналогового до цифрового мовлення здійснюється у строки , визначені Планом розвитку.
Додатково відповідач зазначає, що майже всі країни по всьому світу здійснюють перехід на цифровий формат мовлення. Це новий етап у розвитку телерадіомовлення, що був підтриманий абсолютно всіма європейськими країнами. Відповідач зазначає, що України є європейською державою. Задля вдосконалення телерадіоінформаційного простору і розвитку нових технологій, Уряд підписав міжнародну угоду «Женева-2006», згідно якої перехід України на цифрове мовлення має відбутися до 2015 року. Згідно з міжнародною угодою «Женева-2006», телеканали в усій країні повинні після 2015 року припинити аналогове мовлення та почати транслювати виключно у цифровому форматі.
Відповідач звертає увагу на те, що впровадження цифрового телерадіомовлення створює умови для збереження державного мовлення в Україні після закінченні періоду переходу від аналогового до цифрового телерадіомовлення, інтеграції України у європейський і світовий інформаційний та телекомунікаційний' простір, дасть можливість усунути існуючі диспропорції в охопленні населення телерадіомовленням, більш раціонально використовувати радіочастотний ресурс, забезпечити високоякісне приймання телерадіопрограм, у тому числі на мобільні та переносні приймачі і тому зважаючи на повноваження, покладені чинним законодавством України, що регулює правовідносини у сфері телебачення: і радіомовлення, ключову і визначальну роль у забезпеченні переходу від аналогового до цифрового мовлення здійснює саме Національна рада.
Відповідач додає, що Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії (частина 1 статті 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення л радіомовлення»).
Щодо нібито втрати чинності ліцензії HP № 00270-м від 05.12.2017, як зазначає відповідач, позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного рішення посилаючись на частину 2 статті 37 Закону, в якій встановлено перелік підстав, за якими регулятор має право анулювати ліцензію на мовлення, та вказує на відсутність серед них такої підстави як перехід від аналогового до цифрового мовлення.
По-перше, як вважає відповідач, таке твердження Позивача не відповідає дійсності та є спробою підмінити поняття «втрата чинності ліцензії» на «анулювання ліцензії».
Це, за твердженням відповідача, підтверджується тим, що стаття 37 Закону передбачає підстави та порядок анулювання ліцензії, рішення відносно чого Нацрадою стосовно позивача не приймалося.
По-друге, як зазначає відповідач, ліцензія HP № 00270-м від 05.12.2017 (аналогове мовлення) втратила чинність не в цілому, а в частині саме докладних характеристик каналу (мережі) мовлення.
Відповідач звертає увагу на те, що рішенням Національної ради № 1933 від 05.10.2017 було продовжено ліцензію Позивача HP № 00270-м від 05.12.2017.
Так, у пункті 2 вказаного рішення щодо продовження строку дії ліцензії передбачено, що строк дії ліцензії: 7 років (до прийняття Націоналкою радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні).
При продовженні ліцензії з урахуванням здійснення переходу від аналогового мовлення на цифрове, повивачу була зроблена знижка у розмірі 80% при сплаті ліцензійного збору.
Наголошує, що рішення № 1933 від 05.10.2017, яким продовжувалась ліцензія позивачем не оскаржувалось, а відтак є чинним та правомірним.
Враховуючи викладене у відзиві на позов, Нацрада просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому наполягав на обґрунтованості позовних вимог.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 07.02.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 20.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Враховуючи положення п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження в порядку з викликом учасників справи..
Ухвалою суду від 21.03.2019 зупинене провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/12322/18 в рамках якої оскаржувалась постанова КМ України № 509 від 13.06.2018, якою внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, а саме - встановлено строк припинення використання радіо технології аналогового телевізійного мовлення 31.08.2018, для м. Києва та Кіровоградської області 31.07.2018. На виконання цієї постанови КМ України було прийнято оскаржуване у даній справі рішення.
Ухвалою від 08.08.2019 поновлено провадження у справі у зв'язку з тим, що рішення суду від 20.02.2019 у справі № 826/12322/18 набрало законної сили. Призначено судове засідання.
За результатами судових засідань 29.08.2019 та 19.09.2019 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Встановлені судом обставини.
У даному випадку учасниками справи не спростовуються та не заперечуються перебіг подій - як зазначено вище, зміст ліцензії та додатків до неї - к зазначено вище, зміст спірного рішення, а відтак, враховуючи те, що вказані обставини підтверджують матеріалами справи, вказані обставини є встановленими.
При цьому, відповідно до рішення Нацради від 05.10.2017 № 1933 «Про заяву ПрАТ «ММЦ-СТБ», м. Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР № 00270-м від 04.12.2007) (ефірне, логотип: «С-Можливо все!» (комбіноване))»,
Національна рада вирішила, крім іншого:
(2) Продовжити строк дії ліцензії на мовлення ПрАТ «МІЖНАРОДНИЙ МЕДІА ЦЕНТР-СТБ», м. Київ, НР № 00270-м від 04.12.2007 (ефірне загальнонаціональне телебачення з використанням 66 каналів у 66 населених пунктах, обсяг мовлення - по 24 години на добу, 20 годин на добу у відрізках часу мовлення), з урахуванням внесених змін, уточнення складу пов'язаних осіб, території розповсюдження програм відповідно до фактичної експлуатації РЕЗ-мовлення та місцезнаходження передавачів зазначивши в ліцензії: - вид мовлення: ефірне (телебачення); - вихідні дані (логотип, позивні, емблема): «С-Можливо все!» (комбіноване); - строк дії ліцензії: 7 років (до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні); - програмна концепція мовлення - згідно з додатком 1 до рішення; - докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення - згідно з додатком 2 до рішення; - періодичність, час, обсяги та сітка мовлення - по 24 години на добу, 20 годин на добу у відрізках часу мовлення згідно з додатком 1 до рішення.
Вказане рішення не оскаржувалось та не скасовано, є чинним.
Враховуючи зміст вказаного рішення та те, що рішення не оскаржувалось, не скасовано, є чинним, слід дійти висновку, що ще у 2017 позивач погодився із вказаними умовами ліцензії (рішення), які були реалізовані у зв'язку з прийняттям спірного рішення.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 26.07.2018 № 1150 (Протокол 19), воно прийнято враховуючи План використання радіочастотного ресурсу України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами), щодо завершення термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення, а саме, 31 липня 2018 року у м. Києві та Кіровоградській області, керуючись статтею 22 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору.
Так, Національна рада вирішила (оскаржувані пункти 1, 2, 3):
1. Ліцензія на мовлення НР № 00270-м від 05.12.2017 ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ СТБ», м. Київ, втрачає чинність з 1 серпня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення у м. Києві та Кіровоградській області.
2. Враховуючи пункт 1 цього рішення, ТОВ «ТЕЛЕКАНАЛ СТБ», м. Київ, привести ліцензію на мовлення НР № 00270-м від 05.12.2017 у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення).
3. Заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення подати впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення.
4. Виконання рішення покласти на управління: ліцензування, представників Національної ради, радіочастотного ресурсу та технічного контролю, контролю та аналізу телерадіомовлення, юридичне.
5. Контроль за виконанням рішення покласти на відповідального секретаря Національної ради О. Ільяшенка.
Вирішуючи спір, виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, регулюються Законом України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII (далі - Закон №3759-XII) та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» від 23.09.1997 року №538/97-ВР (далі - Закон №538/97-ВР)
Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та порядок їх здійснення визначаються Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
Відповідно до статті 14 вказаного Закону Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, серед яких ліцензування телерадіомовлення; надання дозволів на тимчасове мовлення; ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення; розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення; розробку та затвердження порядку проведення конференцій щодо формування, обрання та припинення повноважень членів Наглядової ради акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України".
Положеннями статті 15 Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено, що повноваженнями Національної ради щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення є, зокрема, розробка і затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору.
Згідно частини першої статті 17 вказаного Закону відповідачу надано право в межах своїх повноважень приймати регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» План розвитку національного телерадіоінформаційного простору (далі - План розвитку) є нормативно-правовим документом, який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням відповідно до вимог цього Закону.
На підставі Плану розвитку Національна рада приймає рішення щодо створення та розвитку каналів мовлення, мереж мовлення та телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначає конкурсні умови та оголошує конкурси на отримання ліцензій на мовлення, визначає умови ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.
План розвитку, як зазначав і відповідач, складається з двох частин: а) Плану використання радіочастотного ресурсу, виділеного для телебачення і радіомовлення; б) основних вимог щодо змістовного наповнення та співвідношення форматів мовлення у кожному з територіальних сегментів телерадіоінформаційного простору.
План розвитку та будь-які зміни до нього затверджуються рішенням Національної ради в порядку, визначеному Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
Згідно положень частин 1, 6 -10 ст. 22 вказаного Закону № 3759-XII канали мовлення, мережі мовлення та телемережі, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, створюються та/або територіально змінюються за рішенням Національної ради відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України та Плану розвитку.
Визначення можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для потреб телерадіомовлення здійснюється лише за замовленням Національної ради.
Зміна територіальної категорії каналу, мережі мовлення, телемережі потребує повторного ліцензування мовлення на цьому каналі, на цій мережі або на відповідних каналах багатоканальної телемережі відповідно до вимог цього Закону.
Перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється відповідно до Плану розвитку, крім територій з особливим режимом мовлення.
Національна рада сприяє запровадженню цифрового мовлення та відповідному технологічному переоснащенню діючих каналів та мереж мовлення.
Зміни умов ліцензії на мовлення при переході від аналогового до цифрового мовлення в частині змін технологічних параметрів, виду мовлення (переходу до багатоканального мовлення) та змін програмної концепції мовлення здійснюються за визначеною цим Законом процедурою переоформлення ліцензії на мовлення.
Для забезпечення можливості тимчасового мовлення із використанням радіочастотного ресурсу України аналогове мовлення може бути продовжене на територіях з особливим режимом мовлення.
У разі якщо ліцензіат протягом двох місяців з моменту готовності каналу або мережі до впровадження цифрового мовлення не подав до Національної ради відповідну заяву про переоформлення ліцензії, Національна рада оголошує конкурс на отримання ліцензії на багатоканальне мовлення. При цьому за чинним ліцензіатом залишається право мовлення на одному з каналів нової цифрової багатоканальної телемережі.
Порядок користування радіочастотним ресурсом для потреб телерадіомовлення, забезпечення електромагнітної сумісності, розміщення і експлуатації радіоелектронних засобів мовлення визначається Законом України "Про радіочастотний ресурс України".
Мета, принципи, пріоритетні завдання та основні напрями діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада), порядок розширення каналів, мереж мовлення, телемереж, багатоканальних телемереж і способи забезпечення безпеки інформаційного простору на території України визначені Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим Рішенням Національної ради 01 грудня 2010 року №1684, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2010 року за №1294/18589 (зі змінами).
Згідно пункту 1.2 Плану розвитку цей План розвитку є основою для прийняття Національною радою рішень щодо створення та розвитку каналів мовлення й телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України, визначення конкурсних умов та оголошення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення, визначення умов ліцензій на мовлення, яке ліцензується за реєстраційним принципом.
В Україні цифрове наземне ефірне теле- та радіомовлення реалізується у смугах радіочастот, визначених Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2006 року № 815 (далі - План використання радіочастотного ресурсу), у стандартах DVB-T, DVB-T2, DVB-H, DRM, Т-DAB (пункт 3.1 Рішення Національної ради 01 грудня 2010 року №1684).
Відповідно до пунктів 3.8 Плану розвитку вимкнення аналогового телебачення завершення переходу від аналогового до цифрового мовлення здійснюється у строки, визначені Планом використання радіочастотного ресурсу. Суб'єкти господарювання, які використовують аналогові засоби мовлення, можуть припинити їхнє використання за власним бажанням раніше визначеного строку припинення використання радіотехнології «Аналогове телевізійне мовлення» та звернутися до Національної ради з відповідною заявою.
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 26.10.2016 №788-р «Про затвердження плану заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення», яким затверджено план заходів щодо впровадження в Україні цифрового телерадіомовлення.
Пунктом 9 вказаного Розпорядження покладено на Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо, Державне підприємство «Український державний центр радіочастот», Адміністрацію Держспецзв'язку, Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, Державне підприємство «Український науково-дослідний інститут радіо і телебачення» у жовтні 2016 року, підготувати план поетапного вимкнення аналогового телерадіомовлення згідно з планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01.12.2010 №1684, Планом використання радіочастотного ресурсу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 №815, планом заходів щодо впровадження системи рухомого (мобільного) зв'язку четвертого покоління, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1232.
Пунктом 10 Розпорядження передбачено внесення змін до плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, затвердженим рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 01.12.2010 №1684 у грудні 2016 року та покладено на Національну раду з питань телебачення та радіомовлення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 №815 було передбачено, що строк вимкнення аналогового телевізійного мовлення до 01 січня 2016 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №269 строк повного вимкнення аналогового телебачення визначений на 30 червня 2017 року.
Згодом, постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 №563 кінцевий строк встановлений на 30.03.2018, постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №218 - на 30 червня 2018 року, а постановою від 13.06.2018 №509 - на 31 серпня 2018 року, а для міста Києва та Кіровоградської області - на 31 липня 2018 року.
Як вже зверталася увага, спірне рішення прийнято враховуючи План використання радіочастотного ресурсу України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами).
Вказана постанова КМ України (із змінами, в частині змін) була предметом судового оскарження у справі ОАС м. Києва № 826/12322/18, де серед відповідачів була і Національна рада.
Позивач у зазначеній справі просив, крім іншого:
- взнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 р. № 509 «Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України» в частині « 31 серпня 2018 р.»,
- зобов'язати Кабінет Міністрів України визначити іншу дату остаточного припинення використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення ….
Рішенням суду від 20.02.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення не оскаржувалось та суду набрало законної сили 25.05.2019.
Суд дійшов до висновку, що постанова від 13.06.2018 №509, яка застосовується також до міста Київ та Кіровоградської області (відмінність з іншими умовами - щодо присічної дати - на 31 липня 2018), прийняття в межах визначених Законом повноважень.
У даному випадку, позивач попередньо погодився з тим, що строк дії ліцензії складає 7 років (до прийняття Національною радою окремого рішення про перехід на цифрове мовлення або вимкнення аналогового телевізійного мовлення у регіоні), а відтак, приймаючи спірне рішення Нацрада діяла: як на виконання попереднього рішення від 05.10.2017 № 1933, з яким погодився позивач, яке не оскаржено, не скасовано, є чинним; так і на виконання Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою КМ України від 09.06.2006 № 815 (зі змінами), щодо завершення термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення, а саме, 31 липня 2018 року у м. Києві та Кіровоградській області, який є складовою частиною Плану розвитку, який є чинним та нескасованим, та у відповідності до ст. 7, ст. 14 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», статей 15, 21, 22, 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для висновку про протиправність оскаржуваного рішення, яке у даному випадку є законним та обґрунтованим, вірним по суті - оскільки строк використання аналогового мовлення сплив і це обумовлено законодавчими підставами.
Щодо доводів про анулювання ліцензії, слід зазначити, що спірне рішення не містить стверджуваних рішень відповідача про анулювання ліцензії, напроти - прийнято відповідно до умов та строку її дії - погоджених позивачем, а відтак, слід зазначити, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Доводи позивача та надані до матеріалів справи докази, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України судовий збір відшкодуванню не підлягає, оскільки у задоволення позову відмовлено.
Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» (код ЄДР 20044726) - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін