Справа № 761/44131/21
Провадження № 2-а/761/308/2022
15 вересня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Рибак М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови,-
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про скасування постанови серії 1КІ № 0000465777 від 24.11.2021 року.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 24.11.2021 року постановою Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії 1КІ № 0000465777 було накладено адміністративне стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів. Зазначає, що залишив автомобіль на спеціальному майданчику для паркування та мав бажання оплатити паркування, проте , через відсутність паркувальних автоматів, платіжних засобів та оператора , не мав змоги це зробити. Вважає, що в оскаржуваній постанові не доведено вину позивача у скоєнні правопорушення, а тому просить постанову скасувати.
Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 11.02.2022 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін - відмовлено повністю.
У серпні 2022 року від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Так, вказана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування винесена стосовно ОСОБА_2 . Таким чином, оскаржуваною постановою права та обов'язки позивача жодним чином не порушуються, оскільки вона винесена не щодо позивача, а щодо третьої особи.
У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до постанови головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серія 1КІ № 0000465777 від 24.11.2021 року, ОСОБА_2 о 15 год. 18 хв., залишена транспортний засіб «Tesla» д.н.з. НОМЕР_1 на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 ПДР України.
Так, ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, шляхом накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн.
Відповідно до дорожнього знаку 5.43 ПДР, 5.43 "Зона стоянки". Позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Відповідно до дорожнього знаку 7.14 ПДР, "Платні послуги". Застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
Головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київського міської ради (КМДА) Голуб С.В. була здійснена фотофіксація (із зазначенням дати, часу, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) обставин порушення правил зупинки, стоянки з різних ракурсів.
Згідно з ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Законність та обґрунтованість вказаної постанови та дій відповідача щодо винесення цієї постанови є предметом спору в цій справі.
Відповідно до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення органу місцевого самоврядування є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав, тобто створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Отже, обов'язковою ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку та відповідно задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення органу місцевого самоврядування протиправно породжує, змінює або припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18- рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відтак, лише у випадку наявності у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов виникає необхідність з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно виникає право у позивача звертатися до суду прийняти рішення про захист порушеного права.
Верховний Суд у Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 527/451/17 зазначив, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову».
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.
Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховую, що оскаржувана постанова винесена щодо іншої особи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню в повному обсязі.
У порядку статті 139 КАС судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування постанови- відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ЄДРПОУ 37405284
СУДДЯ М.А. РИБАК
Повний текст рішення суду складено 15.09.2022 року.