Рішення від 07.09.2022 по справі 922/977/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2022м. ХарківСправа № 922/977/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Ромена Роллана, буд. 12; код ЄДРПОУ: 33675278)

до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 199; код ЄДРПОУ: 05762269)

про стягнення заборгованості

за участю представника:

позивача - Гончаренко Н.А. (адвокат, ордер АР №1091616 від 29.06.2022),

відповідача - Гарагулі В.А. (довіреність №27-10 від 31.12.2021).

ВСТАНОВИВ:

30.06.2022 Приватне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Барвінок" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:

- стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" грошові кошти в сумі 27 249 502,47 грн., з яких: основний борг у розмірі 24 692 007,84 грн., суму 3% річних у розмірі 263 885,31 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 2 293 609,32 грн.;

- відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в резолютивній частині рішення про здійснення органом (особою), що буде виконувати рішення, формули нарахування 3% річних на суму основного боргу - 24 692 007,84 грн., починаючи з 30.06.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду;

- стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року.

Разом з позовною заявою, представником позивача було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому просить суд відстрочити Приватному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Барвінок" термін сплати судового збору у розмірі 408 742,54 грн. за подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви майнового характеру до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.07.2022 у задоволенні клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме: надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (408 742,54 грн.), в оригіналі.

25.07.2022 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 05.07.2022 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№7167 від 25.07.2022) разом із платіжним дорученням про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2022 поновлено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, прийнято заяву про усунення недоліків до розгляду та долучити до матеріалів справи. Прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/977/22. Вирішено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 31 серпня 2022 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідння не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою або дистанційними засобами зв'язку. Визначено, що учасникам справи необхідно письмово повідомити суд про оптимальний для них спосіб отримання інформації щодо розгляду справи.

04.08.2022 на електронну скриньку Господарського суду Харківської області від представника позивача надійшло клопотання (вх.№7784 від 04.08.2022) про долучення доказів, в якому просив суд визнати поважними причини неподання позивачем по справі №922/977/22 доказів та долучити до матеріалів справи скан-копії актів прийому-передачі електроенергії та здачі-приймання робіт (надання послуг) за період жовтень 2021 року - лютий 2022 року, підписаними представниками Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" та Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", на виконання Договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № 0705726 від 11.10.2021 року.

05.08.2022 вище вказане клопотання від представника позивача надійшло через кабінет "Електронного Суду" (вх.№7802 від 05.08.2022).

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.08.2022 клопотання представника позивача про долучення доказів було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 31.08.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.09.2022.

Присутній в судовому засіданні 07.09.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 07.09.2022 представник відповідача просив суд не застосовувати або зменшити до АТ "Українські енергетичні машини" штрафні санкції у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат, оскільки з боку відповідача повністю відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування, а також заявив клопотання про поновлення (продовження) строків для подання відзиву по справі.

В обґрунтування клопотання про поновлення (продовження) строку для подання відзиву відповідач посилається на те, що у зв'язку із введення воєнного стану в Україні всі штатні юристи АТ "Українські енергетичні машини" покинули територію міста Харкова. Поряд з цим, наразі у відповідача дуже значне навантаження по судовим справам та іншій поточній роботі. Вказане викликане, окрім іншого, злиттям відповідача та АТ "Завод "Електроважмаш", у зв'язку з чим відповідач прийняв на себе всі боргові та інші невиконані зобов'язання останнього. Зокрема, в провадженнях судів України різних інстанцій наразі знаходиться понад 50 судових проваджень, що простежується з Реєстру судової влади України. Зазначене позбавило можливості своєчасно виконати ухвалу суду та підготувати відзив по справі.

Згідно з ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Також, як вбачається із КП "Діловодство спеціалізованого суду", позивач, його представник та відповідач зареєстровані в системі "Електронний Суд", а отже ухвалу суду про відкриття провадження по справі від 01.08.2022 ними було отримано автоматично.

Зокрема, згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Ухвала суду про відкриття провадження по справі" від 01.08.2022 по справі №922/977/22 було надіслано одержувачу Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" в його Електронний кабінет та доставлено 02.08.2022.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження по справі від 01.08.2022 процесуальний строку на подання відзиву на позовну заяву сплив 17.08.2022.

Відповідно до частини другої, третьої та шостої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на зазначене, задля дотримання принципів господарського судочинства, з огляду на зазначені представником відповідача обставини, які зумовили неможливість подання відзиву у строк, встановлений судом, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, клопотання представника відповідача про поновлення (продовження) строків для подання відзиву по справі та відзив на позовну заяву (вх.№9377 від 07.09.2022) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказаний документ Торгово-промислової палати міститься у загальному доступі. У зв'язку із зазначеними обставинами, зокрема, систематичними обстрілами території підприємства відповідача, АТ "Українські енергетичні машини", відповідно, через об'єктивні, незалежні від підприємства причинами, фактично зупинило господарські діяльність. В провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області знаходяться досудові провадження: №22022220000000817 від 22.04.2022, №22022220000001240 від 12.05.2022, №4200222217500000247 від 27.07.2022, №120022221190000725від 28.07.2022, №220022220000002603 від 08.08.2022, які порушені за фактом обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території та будівлям, що розташовані в місті Харкові, в тому числі по будівлям та території Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (яке також є правонаступником АТ "Завод "Електроважмаш"), внаслідок чого відповідачу нанесені численні конструктивні пошкодження, тобто, завдано майнову шкоду. Крім того, більшість замовників продукції виробництва відповідача своєчасно не розраховуються за її виготовлення та отримання.

На переконання представника відповідача, вказане позбавило відповідача можливості своєчасно виконати фінансові зобов'язання перед позивачем, оскільки господарська діяльність фактично зупинена.

Також представник відповідача в судовому засіданні 07.09.2022 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткового строку на вирішення спору мирним шляхом.

Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечував проти відкладення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Так, положеннями статті 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження і, у відповідності до приписів частини першої статті 177 ГПК України, у даній справі були здійснені всі дії, що необхідні для реалізації завдань підготовчого провадження на стадії підготовчого провадження.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, судове засідання у справі №922/977/22 неодноразово відкладалось.

Обізнаність відповідача про судовий розгляд, факт прийняття участі представником відповідача у всіх судових засідання по справі безпосередньо в залі суду вказує на наявність можливості висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб'єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Також суд звертає увагу, що жодних змін стосовно меж процесуального строку розгляду господарських справ чи підстав відкладення розгляду справ у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні законодавство наразі не передбачає.

Враховуючи вищевикладене, суд розцінює доводи представника відповідача як суб'єктивні причини, а не об'єктивні перешкоди.

З урахуванням вище викладеного, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду даної справи.

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.09.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про видачу ліцензій з постачання електричної енергії споживачу" №860 від 21.08.2018 було прийнято рішення про видачу ліцензії Приватному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Барвінок" на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

11.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Барвінок" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 (надалі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується продати електричну енергію споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору, Додатків до цього Договору, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №307, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311, іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві- приєднанні (Додаток 1), за наявності дотримання п.1 умов заяви-приєднання (п.2.1.Договору).

Згідно п.4.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до цього Договору.

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов:

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції (Додаток №2) Постачальника.

Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.4.2.Договору).

Інформація про діючу ціну електричної енергії розміщується на офіційному веб- сайті постачальника не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п.4.3.Договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п.4.4.Договору).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.4.5.Договору).

Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.4.6.Договору).

Оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та падання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.4.7.Договору).

Якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, споживач несе відповідальність, передбачену в Комерційній пропозиції (Додаток №2). В такому разі, в призначені платіжного доручення споживач зазначає: "заборгованість за порушення грошового зобов'язання"(п.4.8.Договору).

У разі виникнення у споживача заборгованості за електричну енергію за цим Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим Договором (п.4.9.Договору).

Споживач може змінити спосіб оплати через діючого постачальника на оплату напряму оператору системи, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, за послугу з розподілу/передачі електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції постачальника.

При укладенні цього Договору постачальник інформує споживача про можливість оплати послуги з розподілу/передачі напряму оператору системи, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, та падає відповідні роз'яснення (п.4.10.Договору).

Споживач повинен не пізніше 9 години 00 хвилин ранку 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, надавати постачальнику підписаний Акт здачі-приймання електричної енергії (далі - Акт), в якому відображається обсяг поставленої постачальником споживачу у розрахунковому місяці електричної енергії (п.4.11.Договору).

Споживач має право обрати на розрахунковий період іншого електропостачальника в установленому ПРРЕЕ порядку, з дотриманням п.12.5. цього Договору (п.4.12.Договору).

Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до Комерційної пропозиції, обраної споживачем (Додаток №2) (п.4.13.Договору).

У разі потреби, на вимогу будь-якої сторони, сторони проводять звірку взаємних розрахунків з наступним оформленням Актів звірки взаєморозрахунків (п.4.14.Договору).

Згідно п.4.15. Договору, Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього Договору, має містити наступну інформацію:

1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи);

2) спосіб оплати;

3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати;

4) визначення способу оплати послуг з розподілу/передачі електричної енергії;

5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф;

6) розмір компенсації споживачу за недодержання постачальником якості надання комерційних послуг;

7) розмір штрафу за дострокове розірвання Договору у випадках, не передбачених умовами Договору:

8) термін дії Договору та умови пролонгації;

9) дата та підпис споживача;

10) можливість надання пільг, субсидій.

Після прийняття споживачем комерційної пропозиції постачальника внесення змін до неї можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема за ініціативою постачальника з попередженням за 20 днів і правом споживача або прийняти пропозицію, або розірвати Договір. Після настання дати, вказаної в попередженні постачальника, і за відсутності заяви споживача про розірвання Договору (при факті споживання будь-якого обсягу електричної енергії) Договір вважається зміненим відповідно до запропонованих умов.

Згідно п.5.2.1. Договору споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що при настанні стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), катастроф техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, і т.п.), обставин соціального, політичного й міжнародного походження (воєнні дії, суспільні хвилювання, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, інші міжнародні санкції або дії державних органів), які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов'язань за цим Договором, (надалі - "форс-мажорні обставини"), Сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у зв'язку з форс-мажорними обставинами.

Сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана протягом не більш, ніж 5 (п'яти) календарних днів із часу їх настання або припинення повідомити в письмовій формі іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені документом, виданим Торгово-промисловою палатою України (п.11.2.Договору).

Пунктом 11.4. Договору визначено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Згідно п.12.14. Договору, уся кореспонденція, зміни до договору, повідомлення за цим Договором вважаються належним чином направлені, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані цінним листом, вручені кур'єром, особисто за зазначеними Сторонами поштовими та електронними адресами, що зазначені у реквізитах до цього Договору. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, витяг з сайгу Укрпошта (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), витяг з сайту Нова Пошта (https://novaposhta.ua/ru/tracking), звіти про відправлені листи з електронної скриньки, що зазначені у реквізитах до цього Договору.

Відповідно до п.17.12. Договору сторони заявляють та гарантують одна одній, що вони мають стабільний фінансовий стан, є платоспроможними, справно платять податки й збори і не вчиняють будь-яких дій щодо ліквідації, реорганізації або припинення своєї діяльності у будь-який інший спосіб. Якщо на момент укладання Договору сторони перебувають у стадії банкрутства, вони зобов'язані письмово повідомити про це один одного.

В той же день, споживачем було підписано Заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, Довідку прогнозованих обсягів споживання електричної енергії за весь період дії Договору №0705726 про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) від 20.10.2021 та Додаток щодо точок комерційного обліку (додаток №1).

Також, сторонами було підписано комерційну пропозицію №2 до Договору (надалі - Комерційна пропозиція).

Згідно з п.3 Комерційної пропозиції сторонами визначено графік оплати за електричну енергію в наступному порядку:

перший плановий платіж - у розмірі 10% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною за 2 банківських дні до кінця місяця, що передує розрахунковому періоду;

другий плановий платіж - у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною в 01-й банківський день місяця поставки електричної енергії;

третій плановий платіж - у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 08 числа місяця поставки електричної енергії;

четвертий плановий платіж - у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 18 числа місяця поставки електричної енергії.

остаточний розрахунок - протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Якщо, день оплати припадає на вихідний або святковий день, платіж виконується в останній робочий день, що передує вказаному в дійсній комерційній пропозиції.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції передбачено, що остаточний рахунок за розрахунковий період за спожиту електричну енергію та Акт прийому-передачі електроенергії (далі Акт) формуються постачальником на підставі фактичних даних про обсяги електричної енергії в розрахунковому періоді і відповідної ціни, в порядку передбаченому ПРРЕЕ, ККО, та інших відповідних регуляторних документів затверджених НКРЕКП, і надаються споживачу в строк не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач зобов'язаний розглянути наданий постачальником Акт за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання такого Акту від постачальника, і повернути один примірник постачальнику. В разі недотримання строків та порядку направлення Акту, він вважається підписаним та набуває дії на 9 календарний день з моменту його направлення споживачу.

Оплата рахунків постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, але не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту визначеному в п.3 даної комерційної пропозиції.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами, позивачем було надано відповідачу електричну енергію та послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року згідно Актів прийому-передачі електричної енергії та компенсації наданих послуг з її передачі:

- електрична енергія за грудень 2021 року №00000004098 від 31.12.2021 на суму 11 619 072,18 грн. з ПДВ.

- електрична енергія за січень 2022 року №00000000091 від 31.01.2022 на суму 9 820 561,18 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за січень 2022 року №84 від 31.01.2022 на суму 37 744,31 грн. з ПДВ.

- електрична енергія за лютий 2022 року №00000000432 від 28.02.2022 на суму 9 426 710,48 грн. з ПДВ;

- компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за лютий 2022 року №765 від 28.02.2022 на суму 101 333,22 грн. з ПДВ.

Також позивач надав скан-копії актів прийому-передачі електроенергії за жовтень 2021 рік №00000003341 від 31.10.2021, за листопад 2021 року №00000003743 від 30.11.2021, за грудень 2021 року №00000004098 від 31.12.2021, за січень 2022 року №00000000091 від 31.01.2022, за лютий 2022 року №00000000432 від 28.02.2022 та здачі-приймання робіт (надання послуг) за жовтень 2021 року №5263 від 31.10.2021, за листопад 2021 року №5919 від 30.11.2021, за грудень 2021 року №6498 ВІД 31.12.2021, за січень 2022 року №84 від 31.01.2022, за лютий 2022 року №765 від 28.02.2022, підписаних уповноваженими представниками та засвідчених печатками сторін на виконання Договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021.

На підтвердження отримання актів відповідачем позивач надає скріншоти з вебсторінки Нової Почти (https://tracking.novaposhta.ua/).

Остаточні рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію та компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії позивачем направлялись Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" на електронну адресу office@ukrenergymachines.com, яка зазначена у Договорі в розділі "Реквізити сторін", а саме:

10.01.2022 - рахунок на оплату №184 від 10.01.2022 за спожиту у грудні 2021 року електричну енергію на суму 1 619 072,18 грн. (разом з ПДВ);

09.02.2022 - рахунок на оплату №1993 від 09.02.2022 за спожиту у січні 2022 року електричну енергію на суму 9 820 561,18 грн. (разом з ПДВ);

09.02.2022 - рахунок на оплату №1994 від 09.02.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у січні 2022 року на суму 22 498,58 грн. (разом з ПДВ);

15.03.2022 - рахунок на оплату №3472 від 15.03.2022 за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію на суму 9 426 710,48 грн. (разом з ПДВ);

15.03.2022 - рахунок на оплату №3473 від 15.03.2022 за компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії наданих у лютому 2022 року на суму 101 333,22 грн. (разом з ПДВ).

Листом №187 від 11.02.2022 позивач нагадав відповідачу про необхідність дотримання визначених у Договорі строків (термінів) сплати грошових зобов'язань. Зазначив, що у відповідності до умов Договору обліковується заборгованість споживача перед постачальником за спожиту електричну енергію в грудні 2021 року на суму 6 520 914,38 грн.; за спожиту електричну енергію в січні 2022 року на суму 9 820 561,18 грн.; за заявлений обсяг електричної енергії у лютому 2022 року 8 023 932,00 грн.; компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії у січні 2022 року на суму 22 498,58 грн.; компенсація вартості послуг з передачі електричної енергії за заявлений обсяг у лютому 2022 року - 37 744,31 грн.; всього: 24 425 650,45 грн. з ПДВ.

Претензією №243 від 23.02.2022 позивач вимагав від відповідача термінового виконання умов Договору в частині здійснення оплати грошового зобов'язання в сумі 16163 964,14 грн. зазначив, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог у повному обсязі буде змушений звернутися до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості.

24.05.2022 позивач звернувся до відповідача з попередженням № 730 про те, що у разі нездійснення відповідачем оплати, ПАТ "ЕК "Барвінок" буде вимушене скористатись правом дострокового розірвання Договору в частині здійснення постачання електричної енергії.

Листом про розірвання договору №737 від 27.05.2022 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021, на підставі п.12.6 Договору, за ініціативою постачальника. Зазначив, що розірвання Договору відбувається з тієї підстави що споживач суттєво прострочив оплату за постачання електричної енергії гідно з Договором. Про можливе розірвання цього Договору споживач попереджався листом вих.№730 від 24.05.2022. Розірвання Договору відбувається в частині здійснення постачання електричної енергії. Запланована дата розірвання Договору - 16 червня 2022 року.

Згідно довідки головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" про стан заборгованості №945 від 29.06.2022, заборгованість Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 становить 24 692 007,84 грн.

Як стверджує позивач, крайній строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № 0705726 за грудень 2021 року сплинув 17.01.2022; за січень 2022 року сплинув 16.02.2022; за лютий 2022 року сплинув 22.03.2022. Проте, станом на 30.06.2022 Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" так і не сплачено наявну заборгованість за період грудень 2021 року - лютий 2022 року включно на загальну суму 24 692 007,84 грн., у т.ч.:

за спожиту електричну енергію - 24 568 176,04 грн. з ПДВ:

- за електроенергію грудня 2021 року - 5 320 904,38 грн.,

- за електроенергію січня 2022 року - 9 820 561,18 грн.,

- за електроенергію лютого 2022 року - 9 426 710,48 грн.,

за послуги передачі мережами ОСП складає 123 831,80 грн. з ПДВ:

- за послугу з передачі електричної енергії за січень 2022 року - 22 498,58 грн.;

- за послугу з передачі електричної енергії за лютий 2022 року - 101 333,22 грн.

Відповідач проти наявності вказаної заборгованості не заперечує, проте просить суд не застосовувати або зменшити до АТ "Українські енергетичні машини" штрафні санкції у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат, оскільки з боку відповідача повністю відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування, а також заявив клопотання про поновлення (продовження) строків для подання відзиву по справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), згідно з постановою №860 від 21.08.2018.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Барвінок" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726, згідно п.1.1. якого, постачальник зобов'язується продати електричну енергію споживачу, для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач прийняти та оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору, Додатків до цього Договору, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №307, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311, іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії"

Відповідно до п.3.1.1 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

У статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.3.1.1 р.III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (надалі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч.6,7,11 ст.56 Закону "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, позивачем було надано відповідачу електричну енергію та послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року згідно Актів прийому-передачі електричної енергії та компенсації наданих послуг з її передачі:

- електрична енергія за грудень 2021 року №00000004098 від 31.12.2021 на суму 11 619 072,18 грн. з ПДВ.

- електрична енергія за січень 2022 року №00000000091 від 31.01.2022 на суму 9 820 561,18 грн. з ПДВ;

- електрична енергія за лютий 2022 року №00000000432 від 28.02.2022 на суму 9 426 710,48 грн. з ПДВ;

Згідно абзацу 2 пункту 6.1.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії до припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу попередній електропостачальник зобов'язаний забезпечувати постачання електричної енергії на умовах чинного договору.

Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

остаточний розрахунок - протягом 10 (десяти) календарних днів місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивачем остаточні рахунки за розрахункові періоди за спожиту електричну енергію та компенсацію вартості послуг з передачі електричної енергії направлялись відповідачу на електронну адресу office@ukrenergymachines.com, яка зазначена у Договорі в розділі "Реквізити сторін", а саме:

Згідно з п.4.7. Договору, оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції.

З огляду на зазначене, строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 за грудень 2021 року сплинув 17.01.2022; за січень 2022 року сплинув 16.02.2022; за лютий 2022 року сплинув 22.03.2022.

Проте доказів оплати відповідачем вказаних рахунків матеріали справи не містять.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач, підтверджується матеріалами справи та не заперечує відповідач, у останнього за Актами прийому-передачі електричної енергії та компенсації наданих послуг з її передачі за грудень 2021 року №00000004098 від 31.12.2021, за січень 2022 року №00000000091 від 31.01.2022, за січень 2022 року №84 від 31.01.2022, за лютий 2022 року №00000000432 від 28.02.2022, за лютий 2022 року №765 від 28.02.2022 по теперішній час існує заборгованість у загальному розмірі 24 692 007,84 грн.

Враховуючи вище зазначене, оскільки позивач свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію не розрахувався у встановлений договором строк, приймаючи до уваги, що відповідач про наявність заборгованості за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року не заперечує, суд дійшов висновку, що заборгованість за означеним договором за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року у розмірі 24 692 007,84 грн. позивачем належним чином доведена, у зв'язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 263 885,31 грн. та суму втрат від інфляції в розмірі 2 293 609,32 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо заперечень відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором у зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 р. «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ "Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 за грудень 2021 року, січень 2022 року та лютий 2022 року.

Доказів письмового повідомлення відповідачем позивача протягом 5 календарних днів про неможливість виконання ним взятих на себе зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

В обґрунтування клопотання про не застосовування або зменшення до АТ "Українські енергетичні машини" штрафні санкції у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат відповідачем надано витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з яких вбачається, що провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області знаходяться досудові провадження №22022220000000817 від 22.04.2022, №22022220000001240 від 12.05.2022, №4200222217500000247 від 27.07.2022, №120022221190000725від 28.07.2022, №220022220000002603 від 08.08.2022, які порушені за фактом обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території та будівлям, що розташовані в місті Харкові, в тому числі по будівлям та території Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є позивач, внаслідок чого відповідачу нанесені численні конструктивні пошкодження.

Суд зазначає, що наявність відкритих досудових проваджень не є належним доказом перебування відповідача в тяжкому фінансовому становищі.

Крім того, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт перебування позивача в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін Договору.

Також, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв'язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов'язань за Договором.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що більшість замовників продукції виробництва відповідача своєчасно не розраховуються за її виготовлення та отримання, оскільки зазначене твердження не підтверджено жодними належними чи допустимими доказами. При цьому, не виконання зобов'язань іншими контрагентами перед відповідачем, не звільняє останнього від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021.

Як уже було встановлено судом, крайній строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію та надані послуги з її передачі за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 за грудень 2021 року сплинув 17.01.2022; за січень 2022 року сплинув 16.02.2022; за лютий 2022 року сплинув 22.03.2022 на підставі виставлених позивачем рахунків.

Водночас, згідно з графіком оплати за електричну енергію, визначеного сторонами п.3 Комерційної пропозиції перший плановий платіж у розмірі 10% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною відповідач повинен здійснити за 2 банківських дні до кінця місяця, що передує розрахунковому періоду; другий плановий платіж у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною в 01-й банківський день місяця поставки електричної енергії; третій плановий платіж у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 08 числа місяця поставки електричної енергії; четвертий плановий платіж у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 18 числа місяця поставки електричної енергії.

З огляду на зазначене, відповідач повинен був здійснити останній платіж за лютий 2022 року у розмірі 30% від замовленого обсягу електроенергії на розрахунковий період за прогнозною ціною до 18 лютого 2022 року, тобто до введення воєнного стану в Україні.

Наведене свідчить про те, що введення воєнного стану в Україні ніяким чином не вплинуло на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №0705726 від 11.10.2021.

При цьому пунктом 11.4. Договору сторонами було погоджено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення із відповідача суми 3% річних у розмірі 263 885,31 грн. та суми втрат від інфляції в розмірі 2 293 609,32 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить суд відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в резолютивній частині рішення про здійснення органом (особою), що буде виконувати рішення, формули нарахування 3% річних на суму основного боргу - 24 692 007,84 грн., починаючи з 30.06.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Під час розгляду даного питання в судовому засіданні представник відповідача вирішення відповідного питання залишив на розсуд суду.

Згідно з ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи наявність боргу та заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку про можливість зазначення в рішенні про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення, до моменту виконання рішення згідно ч.10 ст.238 ГПК України, починаючи з 30.06.2022 до моменту погашення боргу відповідачем за формулою: сума 3% річних = сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 199; код ЄДРПОУ: 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Барвінок" (61058, Харківська область, м. Харків, вул. Ромена Роллана, буд. 12; код ЄДРПОУ: 33675278) грошові кошти в сумі 27 249 502,47 грн., з яких: основний борг у розмірі 24 692 007 (двадцять чотири мільйони шістсот дев'яносто дві тисячі сім) грн. 84 коп., суму 3% річних у розмірі 263 885 (двісті шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 31 коп., суму втрат від інфляції в розмірі 2 293 609 (два мільйони двісті дев'яносто три тисячі шістсот дев'ять) грн. 32 коп.; а також судовий збір у розмірі 408 742 (чотириста вісім тисяч сімсот сорок дві) грн. 54 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 24 692 007 (двадцять чотири мільйони шістсот дев'яносто дві тисячі сім) грн. 84 коп., починаючи з 30.06.2022 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 14 вересня 2022 року об 11:50.

Сторонам протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "19" вересня 2022 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

Попередній документ

106303722

Наступний документ

106303724

Інформація про рішення:

№ рішення:	106303723
№ справи:	922/977/22
Дата рішення:	07.09.2022
Дата публікації:	21.09.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.09.2022)
Дата надходження:	30.06.2022
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

16.11.2022 12:10	Господарський суд Харківської області
25.01.2023 13:30	Східний апеляційний господарський суд
25.01.2023 14:00	Східний апеляційний господарський суд
15.02.2023 13:00	Східний апеляційний господарський суд
22.03.2023 15:00	Східний апеляційний господарський суд
18.05.2023 14:15	Господарський суд Харківської області
29.06.2023 12:00	Касаційний господарський суд
04.07.2023 11:30	Східний апеляційний господарський суд
20.07.2023 13:30	Касаційний господарський суд
16.10.2023 11:00	Східний апеляційний господарський суд
19.10.2023 10:15	Східний апеляційний господарський суд
25.10.2023 09:45	Східний апеляційний господарський суд
14.11.2023 10:00	Східний апеляційний господарський суд
16.11.2023 10:00	Східний апеляційний господарський суд