33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"19" вересня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1129/20(918/729/22)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши заяву Zelena biomasa a.s. (резидент Республіки Чехія) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович про забезпечення позову у справі за позовом Zelena biomasa a.s. (резидент Республіки Чехія) (Bohdanec 87, PSC 28525 Czech Republic) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович (33018, м. Рівне, вул. Відінська, 39Б, РНОКРПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення 11 592, 00 Євро
у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )
без повідомлення учасників справи
У провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа за заявою ОСОБА_1 (боржника) від 01.12.2020 про неплатоспроможність.
16 вересня 2022 року через відділ канцелярії Господарського суду Рівненської області від Zelena biomasa a.s. ( резидент Республіки Чехія) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення 11 592, 00 Євро.
16 вересня 2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області разом з позовною заявою від Zelena biomasa a.s. (резидент Республіки Чехія) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1129/20(918/729/22) за позовом Zelena biomasa a.s. (резидент Республіки Чехія) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович до ОСОБА_1 про стягнення 11 592, 00 Євро у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті.
Господарський суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, встановив наступне.
У заяві про забезпечення позову заявник просить суд до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та містяться на відкритих рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також, на кошти на рахунках у банківських та інших фінансових установах, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів ОСОБА_1 у межах суми стягнення у розмірі 11 592,00 Євро.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує, що 23.09.2019 на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було перераховано 11 592, 00 Євро згідно з проведеною транзакцією за інвойсом № 01 від 17.09.2019 без достатньої правової підстави, позаяк між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було укладено Контракт № 2-2017 від 13.06.2017, про який зазначено в інвойсі. Окрім того, товар згідно з інвойсом поставлений не був. Оскільки врегулювати спір у досудовому порядку не виявилося можливим, а 13.07.2022 від ОСОБА_1 надійшла відповідь про відмову у задоволенні вимоги про повернення коштів, відтак виникла необхідність звернення до господарського суду із позовом про стягнення безпідставно набутих коштів та з заявою про забезпечення позову. При цьому, позивач зауважує, що 10.11.2020 у ЄДРПОУ зареєстровано припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (номер запису 2006080060006005011), відтак позов пред'явлено до ОСОБА_1 як фізичної особи, що втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності за спором, що пов'язаний з її підприємницькою діяльністю.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач вказує, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 припинив свою господарську діяльність, а також всіляко уникає повернути безпідставно набуті кошти - існують обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може унеможливити виконання рішення суду, що позбавить в майбутньому позивача права на ефективний захист порушеного права, з метою якого він звернувся до суду. Разом з тим, відповідач може мати грошові кошти на банківських рахунках. Дізнавшись про існування спору про стягнення коштів, відповідач може перерахувати грошові кошти з банківських рахунків на користь пов'язаних осіб з метою уникнення виконання рішення суду. Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Відповідач фінансову (грошову) можливість для виконання рішення суду. Тому, застосування обраного Позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Позивач просить суд врахувати, що сукупність наведених вище обставин вказує на існування об'єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки очевидними є ознаки порушення відповідачем прав позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача.
Окрім того, позивач просить суд врахувати, що наразі неможливо встановити розмір збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову, тому позивач не може внести на депозитний рахунок суду грошову суму або надати гарантію банку для зустрічного забезпечення. Якщо у зустрічному забезпеченні виникне необхідність, позивач готовий внести на депозитний рахунок суду грошову суму визначену судом в ухвалі про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 6.2 постанови від 25.02.2019 у справі № 908/685/18, п. 13 постанови від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом з тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Однак підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість реалізації відповідачем належного йому на праві власності нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76 -79 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналогічні приписи викладені у ч. 3 ст. 13 ГПК України, за якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач припускає, що відповідач буде вчиняти дії, спрямовані на приховування активів з метою уникнення погашення для позивача 11 592, 00 Євро безпідставно набутих коштів, яка є ціною позову.
Із вказаного вбачається, що позивач припускає, що майно може бути реалізоване відповідачем, що призведе до неможливості виконання майбутнього судового рішення (у випадку задоволення позову).
По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливої реалізації відповідачем майна та грошових коштів, а відтак і щодо неможливості ефективного захисту порушених прав позивача.
При цьому заявник посилається на вірогідність того, що наявне у відповідача майно та грошові кошти можуть бути відчуженими.
Водночас доказів своїх припущень позивач не надав.
Частинами 1 та 3 ст. 73 ГПК передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову носить загальний характер та побудована виключно на припущеннях позивача.
Заявником не зазначено та не додано доказів, що відповідачем вчиняються дії, які спрямовані на термінове відчуження або іншим чином реалізацію майна чи грошових коштів.
Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованість позову на етапі вирішення заяви про забезпечення позову по суті не досліджується.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням наведених законодавчих приписів, за відсутності доказів у підтвердження припущень, викладених у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Господарського суду Рівненської області від 19.08.2021, між іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича. Визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 . Введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Призначено керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича.
20 серпня 2021 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=67085&v=e1f7eee125&t=9 оприлюднено повідомлення про визнання банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , номер публікації: НОМЕР_3 .
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та ст. 132 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства продаж майна банкрута здійснюється відповідно до умов та в порядку, визначених цим Кодексом для юридичних осіб.
Для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією (ч. 1 ст. 132 Кодексу України з процедур банкрутства).
Зважаючи на викладене, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин. При цьому, після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також після визнання вимог кредиторів, погашення вимог кредиторів повинне відбуватися виключно в рамках процедур банкрутства, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, а не шляхом забезпечення позовів, поданих у межах справи про неплатоспроможність.
За ч.ч. 1, 6, 8 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відхиляючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід звернути увагу позивача, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви Zelena biomasa a.s. (резидент Республіки Чехія) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович про забезпечення позову у справі за позовом Zelena biomasa a.s. (резидент Республіки Чехія) від імені якої діє представник адвокат Найдич Микола Андрійович до ОСОБА_1 про стягнення 11 592, 00 Євро у межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.09.2022 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич