вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2022 р. Справа №5019/1317/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. по виконавчому провадженню ВП №66873533 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки
учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились
У провадженні Господарського суду Рівненської області перебувала справа №5019/1317/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року, прийнятим у складі колегії суддів (Кочергіна В.О. - головуючий, Романюк Р.В., Торчинюк В.Г) позов задоволено, звернено стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", заставлене за договором іпотеки від 15.05.2008 року №014/89-07/1011, а саме: будівлю кафе "Олеся" загальною площею 390,6 кв. м., а також земельну ділянку загальною площею 0,13487 гектара, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 231 349 доларів США 18 центів (що згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 07.06.2012 року становить 1 849 058,32 грн), яка виникла за кредитним договором від 15.05.2008 року № 014/89-07-1011 у розмірі 204 834, 55 доларів США (з яких: 46 985,43 дол. США - заборгованість по відсоткам, 153 519 дол. США - залишок за кредитом, 4 329,60 дол. США - пеня), а також яка виникла за кредитним договором від 11.09.2008 року № 014/89-07/1173 у розмірі 26 514,63 дол. США (з яких: 6 618,92 дол. США - заборгованість по відсоткам, 19 089,72 дол. США - залишок за кредитом, 805,99 дол. США - пеня). Визначено початкову ціну предмета іпотеки - будівлі кафе "Олеся" для її подальшої реалізації у розмірі 1 730 000,00 грн та початкову ціну спірної земельної ділянки - 158 000,00 грн, а також встановлено спосіб реалізації зазначеного заставленого майна шляхом проведення прилюдних торгів.
Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 36 981,16 грн витрат по оплаті судового збору та 5 508,00 грн витрат на оплату судової експертизи.
23 червня 2014 року на виконання рішення господарського суду видано накази.
21 червня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Банку від 20.06.2018 року №40/5/5/298 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні її правонаступником та здійснення процесуального правонаступництва у справі, згідно якої останній просив суд залучити до справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" та здійснити процесуальне правонаступництво відносно позивача - Банку, замінити стягувача за наказом, виданим 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1317/12 на виконання рішення від 4.06.2014 року у справі №5019/1317/12, а саме: Банк замінити його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", а також замінити стягувача - Банк його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у виконавчих провадженнях №55555269 та № 55369394, відкритих на підставі наказу, виданого 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1317/12.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області від 22.06.2018 року № 01-04/54/2018, у зв'язку із відрахуванням зі штату Господарського суду Рівненської області судді, в провадженні якого перебувала справа №5019/1317/12, відповідно до пунктів 2.3.47, 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5019/1317/12, за результатами якого вказану справу передано судді Церковній Н.Ф.
Ухвалою суду від 23.06.2018 року справу №5019/1317/12 прийнято до свого провадження суддею Церковною Н. Ф., а розгляд заяви Банку про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні на правонаступника та здійснення процесуального правонаступництва призначено на 3 липня 2018 року.
Ухвалою суду від 03.07.2018 року вказану вище заяву Банку задоволено; замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 23 червня 2014 року у справі №5019/1317/12, а саме: Банк (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, 9, код ЄДРПОУ: 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 34, офіс, 212, код ЄДРПОУ: 40658146).
Постановою Рівненського апеляційного Господарського суду від 06.11.2018 року Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року задоволено.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року у справі №5019/1317/12 змінено в частині заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 23.06.2014 року у справі №5019/1317/12 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєськова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс, 212, код ЄДРПОУ 40658146).
Викладено п. 2 резолютивної частини в такій редакції:
"Залучити до справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 558146) та здійснити процесуальне правонаступництво відносно позивача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".
2. Доповнено резолютивну частину ухвали пунктом 3 в такій редакції:
"Замінити стягувача за наказами, виданими 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі № 5019/1317/12 на виконання рішення від 04.06.2014 року у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 40658146)".
Доповнено резолютивну частину ухвали пунктом 4 в такій редакції:
"Замінити стягувача у виконавчому провадженні №55555269, відкритому на підставі наказу, виданого 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 40658146)".
Доповнено резолютивну частину ухвали пунктом 5 в такій редакції:
"Замінити стягувача у виконавчому провадженні №55369394, відкритому на підставі наказу, виданого 23.06.2014 року Господарським судом Рівненської області у справі №5019/1317/12, а саме: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ, вул. Лєскова, 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 34, офіс 212; ідентифікаційний код 40658146)".
Пункт 3 ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року у справі №5019/1317/12 вважати пунктом 6.
Пункт 1 ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.07.2018 року у справі №5019/1317/12 залишено без змін.
09 вересня 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся", через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, надійшла скарга на дії приватного виконавця, згідно якої останній просить суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. при винесенні постанови про опис та арешт майна боржника від 23.08.2022 року.
Ухвалою суду від 09.09.2022 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. по виконавчому провадженню ВП №66873533 у справі №5019/1317/12 призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 вересня 2022 року.
14 вересня 2022 року від представника приватного виконавця адвоката Мужик Н.Т. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" надійшли письмові пояснення на скаргу, згідно яких останні просять суд відмовити у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. по виконавчому провадженню ВП №66873533 з підстав зазначених у поясненнях.
14 вересня 2022 року від приватного виконавця на адресу суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 66873533.
16 вересня 2022 року в судовому засіданні встановлено, що учасники провадження в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчать матеріли справи.
Крім того, 15.09.2022 року від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги за його відсутності.
Також, на адресу суду від приватного виконавця та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на п. 2 ч.2 ст. 202 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Відповідно до ч.2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення клопотань про відкладення розгляду скарги на дії дії приватного виконавця.
Перевіривши наявність зазначених у скарзі підстав оскарження дій приватного виконавця, дослідивши наведені у скарзі доводи та надані заперечення на скаргу, суд дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з таких підстав.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону «Про виконавче провадження»).
Згідно частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії державного виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:
-сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 339);
-скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій (частина перша статті 341).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як вбачається із матеріалів справи постановою приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. № ВП №66873533 від 23.08.2022 року при примусовому виконанні наказу № 5019/1317/12 від 23.06.2014 року, що видав Господарський суд Рівненської області здійснено опис та арешт майна боржника на оздоровчо- розважальний комплекс кафе «Олеся» 1 717,8 кв.м.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Наказом Господарського суду Рівненської області від 23.06.2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки загальною площею 390,6 кв.м.
Статтею 56 Закону врегульовано питання стосовно арешту і вилучення майна (коштів) боржника.
Частиною 2 ст. 56 Закону встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 56 Закону передбачено, що у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються, зокрема, якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень) їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.
Також як зазначено скаржником, що питання про визначення площі майна, на яке приватним виконавцем накладено арешт, виникало неодноразово та розглянуте судом.
Так, ухвалою Господарського сулу Рівненської області від 02.12.2014 року заяву відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції про роз'яснення рішення Господарського суду Рівненської області від 4 червня 2014 року у справі № 5019/1317/12 задоволено.
Вказаною ухвалою роз'яснено відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції, що за змістом резолютивної частини рішення Господарського суду Рівненської області від 4 червня 2014 року у справі № 5019/1317/12 звернення стягнення підлягає, зокрема, на будівлю кафе "Олеся" загальною площею 390,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Привокзальна, будинок 31 В без урахування складової частини даної будівлі у вигляді добудови площею 1286,8 м на її першому та другому поверсі.
Також, роз'яснено відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції, що при складанні висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 5 травня 2014 року № 8204-8205, проведеної Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, добудови площею 1286.8 кв.м. на першому та другому поверсі будівлі кафе "Олеся" загальною площею 360.6 кв.м. що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Привокзальна, будинок 31 В, не включалися до вартості майна, на яке необхідно звернути стягнення.
Також суд зазначає, що 13.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») зверталось до Господарського суду Рівненської області із заявою про встановлення порядку та способу виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 у справі № 5019/1317/12.
В обґрунтування поданої заяви, стягувач зазначав, що на даний момент опис та площа предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не відповідає опису та площі цього ж майна, зазначеному у судовому рішенні від 04.06.2014 року у справі №5019/1317/12, що в свою чергу унеможливлює виконання рішення суду у передбаченому судом порядку. Наголошує на тому, що рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року у справі № 5019/1317/12 неможливо виконати та неможливо передати іпотечне майно на реалізацію, оскільки судовим рішенням визначено площу майна боржника будівлі кафе «Олеся» (390,6 кв.м.), однак надалі, боржником зроблено ряд добудов, внаслідок чого змінилась назва предмета іпотеки на оздоровчо - розважальний комплекс кафе «Олеся» та його площа збільшилась до 1717,8 кв.м. Отже, ТОВ «ФК «Форінт» просило суд встановити порядок виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.06.2014 року у справі № 5019/1317/12 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 014/89-07/1011 від 15.05.2008 року (із змінами і доповненнями), укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство «Олеся» та посвідченим приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Овдіюк Д.І. (реєстровий № 1646), а саме: оздоровчо-розважального комплексу кафе «Олеся», загальною площею 1717,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл.. м. Сарни, вул. Привокзальна, ЗІВ та належить ТОВ виробничо - торгівельному підприємству «Олеся».
Як зазначено вище по тексту ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.12.2021 року у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року у справі №5019/1317/12-без змін.
Так, згідно приписами ст. 75 ПІК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не потребує доказуванню факт визначення площі майна, на яке звернуто стягнення, а саме: будівлю кафе "Олеся" загальною площею 390,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Привокзальна, будинок 31 В, та який встановлений рішенням від 04.06.2014 року, наказом про примусове виконання рішення від 23.06.2014 року, ухвалою про роз'яснення рішення від 02.12.2014 року, ухвалою про встановлення порядку та способу виконання рішення суду від 21.12.2021 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2022 року.
Проте, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № ВП №66873533 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Папроцьким А.А. вчинено дії, які суперечать вищезазначеним судовим рішенням та п.1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, як вбачається із оскарженої постанови, при її винесенні приватний виконавець вказує суперечливу інформацію, а саме: в описові частині постанови зазначає площу будівлі кафе «Олеся» в розмірі 390.6 кв.м.. а в п. 1 резолютивної час тини - 1717,8 кв.м.
У пункті 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Згідно з приписами статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виходячи з положень статей 1, 2, 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Для виконання, визначених законом функцій, державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, які кореспондуються з правами стягувача на примусове виконання рішення суду, прийнятого на його користь.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права (свободи, інтересу), бути адекватним наявним обставинам.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також, надаючи оцінку запереченням на скаргу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші аргументи, доводи та міркування сторін не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З системного аналізу вищевказаних норм права слідує, що передумовою звернення скаржника зі скаргою на дії приватного виконавця до суду є порушення рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця, приватного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби прав даного скаржника.
При цьому, визначальним в даному контексті є поновлення порушених прав за результатами розгляду даної скарги судом.
Тобто, за своєю суттю звернення скаржника до суду зі скаргою зводиться до одного ключового наслідку за результатом розгляду скарги - поновлення порушеного права скаржника.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 339 - 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельного підприємства "Олеся" на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. по виконавчому провадженню ВП №66873533 у справі №5019/1317/12 - задовольнити.
2.Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. щодо винесення постанови від 23.08.2022 року про опис та арешт майна боржника у ВП № 66873533 неправомірними.
3. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. про опис та арешт майна боржника у ВП № 66873533 як незаконну.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.09.2022 року
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Н. Церковна