вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"06" вересня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/99/19(918/1028/21)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, буд. 9/4, код ЄДРПОУ 38346157) від імені та в інтересах якого діє арбітражний керуючий Закорко Вадим Вікторович (14000, м. Чернігів, вул. Кільцева, буд.9, Свідоцтво арбітражного керуючого №1632 від 09.08.2013)
до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059, м. Одеса, вул. Краснова 6/1, код ЄДРПОУ 20953647)
про визнання недійсним одностороннього правочину
в межах справи 918/99/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"
у судовому засіданні приймали участь:
- від арбітражного керуючого Закорка В.В.: адвокат Запорожець І.А.
- від відповідача 1:Кувшинова В.П. (в режимі ВКЗ)
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У лютому 2019 року Приватне підприємство "Обрій" (далі - ПП "Обрій") звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" (далі - ТОВ "МІЛК ВОРД").
Ухвалою від 06.03.2019, між іншим, відкрито провадження у справі № 918/99/19. Визнано вимоги ПП "Обрій" до боржника в сумі 1 522 500,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича.
06 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення № 58003 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "МІЛК-ВОРД" .
Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021, зокрема, процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "МІЛК-ВОРД" та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича припинено. Визнано ТОВ "МІЛК-ВОРД" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором ТОВ "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 02.11.2021.
03 листопада 2021 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про визнання боржника ТОВ "Мілк-Ворд" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, номер публікації 67521.
У листопаді 2021 року ТОВ "МІЛК ВОРД" від імені та в інтересах якого діє арбітражний керуючий Закорко Вадим Вікторович (далі - арбітражний керуючий Закорко В.В., ліквідатор "МІЛК ВОРД") звернулося до Господарського суду Рівненської області в межах справи 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД" з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі - ПАТ АБ "Південний, Банк) про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ПАТ АБ "Південний" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14-001-12394-2020 р. від 15.04.2020.
Ухвалою від 19.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи №9 18/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД". Підготовче засідання призначено на 07.12.2021.
Ухвалою від 07.12.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.01.2022.
16 грудня 2021 року від ПАТ АБ "Південний" надійшов відзив.
Ухвалою від 18.01.2022 клопотання представника ліквідатора ТОВ "МІЛК ВОРД" про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів задоволено, постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, повідомлено ТОВ "МІЛК ВОРД" від імені та в інтересах якого діє арбітражний керуючий Закорко В.В., що наступне підготовче судове засідання відбудеться 01.02.2022.
У судовому засіданні 01.02.2022, судом оголошувалася перерва до 17.02.2022, про що сторони повідомлялися відповідною ухвалою.
Ухвалою від 17.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 918/99/19(918/1028/21), призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2022.
Ухвалою від 01.03.2022 розгляд справи відкладено до завершення військової агресії російської федерації проти України або до отримання судом від усіх учасників провадження письмової згоди щодо розгляду даної справи.
Ухвалою від 13.06.2022 призначено розгляд справи по суті на 19.07.2022.
У судовому засіданні 19.07.2022 оголошено перерву до 04.08.2022.
Ухвалою від 04.08.2022 оголошено перерву та повідомлено позивача, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 06.09.2022.
У судовому засіданні 06.09.2022 представник позивача просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.
Присутній в режимі ВКЗ представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві.
Судом встановлено, що позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Між ПАТ АБ "Південний", ТОВ "Торговий дім "МІЛК-МАРКЕТ" та ТОВ "МІЛК ВОРД" укладено генеральну угоду на кредитування, в межах якої 03.04.2017 між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "Торговий дім "МІЛК-МАРКЕТ" укладено кредитний договір. В забезпечення виконання визначених зобов'язань 05.04.2017 між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "МІЛК ВОРД" укладено договір застави, предметом якого є надання заставодавцем в заставу обладнання згідно з переліком. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань, 16.04.2018 ПАТ АБ "Південний" було звернено стягнення на обладнання на підставі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та договору застави. 16.04.2018 укладено договір купівлі-продажу даного обладнання, згідно з яким Банк, який діяв від імені ТОВ "МІЛК ВОРД", продав для ТОВ "Рента Компані" обладнання, яке було предметом застави, за ціною 7 793 223,04 грн. За рішенням суду у справі № 918/99/19, яке набрало законної сили 20.11.2019, договір купівлі-продажу обладнання визнано недійсним.
15 квітня 2020 року ПАТ АБ "Південний" вчинив односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14-001-12394-2020 р., згідно з яким припинено зобов'язання ПАТ АБ "Південний" по відшкодуванню на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" грошових коштів в розмірі 7 793 223,04 грн за обладнання за недійсним правочином та зустрічне зобов'язання ТОВ "МІЛК ВОРД" щодо погашення заборгованості за кредитними договорами від 03.04.2017, зобов'язання за якими були забезпечені договорами поруки від 03.04.2017 та застави від 05.04.2017
Позовні вимоги мотивовані тим, що односторонній правочин - заява ПАТ АБ "Південний" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14-001-12394-2020 р. від 15.04.2020 - підлягає визнанню недійсним, зважаючи на те, що вказаний првочин суперечить ст. ст. 601, 602 ЦК України, ст. 203 ГК України, оскільки вимоги сторін по вказаному односторонньому правочину:
- не є зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням не є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням не є боржником за другим), оскільки договір купівлі-продажу від 16.04.2018 обладнання був визнаний недійсним, а ані ПАТ АБ "Південний" ані ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" не надали суду доказів неможливості повернення в натурі майна за визнаним недійсним правочином; на даному етапі правовідносин боржником, зобов'язаним повернути ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання, отримане за недійсним правочином, є ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ"; Банк є боржником щодо повернення грошових коштів, отриманих за недійсним правочином, перед ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ", а не перед ТОВ "МІЛК ВОРД";
- не є однорідними, оскільки на даний час у ТОВ "МІЛК ВОРД" існує зобов'язання перед ПАТ АБ "Південний" щодо повернення грошових коштів за кредитними договорами № AL2017-01193 та № AL2017-01194 від 03.04.2017, тобто вимоги ПАТ АБ "Південний" до ТОВ "МІЛК ВОРД" мають грошовий характер; натомість в силу реституції за Договором купівлі-продажу обладнання ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" зобов'язане повернути ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання, тобто вимоги боржника до ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" мають речовий характер;
- не є безспірними, оскільки: у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі 918/918/99/19 вказано, зокрема, що ПАТ АБ "Південний" зобов'язаний відшкодувати вартість обладнання за недійсним правочином грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення договору купівлі-продажу 16.04.2018; у оскаржуваному однорідному правочині ПАТ АБ "Південний" заявив про взаємозалік заборгованості у розмірі вартості обладнання за ціною 7 793 223 грн 04 коп., яка визначена на підставі Звіту ТОВ "Інвестиційно-консалтингове бюро "ТРІАДА" про незалежну оцінку майна, виготовленого на замовлення ПАТ АБ "Південний". ТОВ "МІЛК ВОРД", оскаржуючи договір купівлі-продажу, однією із підстав про визнання його недійсним зазначав про те, що ціна реалізації предмета застави є втричі нижчою від його дійсної ринкової вартості. Тобто ПАТ АБ "Південний" було достеменно відомо про незгоду боржника ТОВ "МІЛК ВОРД" з визначеною банком ціною продажу обладнання, а отже розмір зобов'язання був спірним. Відповідно до висновку Рецензії від 18.09.2020, зробленої Представництвом Експертної ради УТО в Рівненській області на замовлення ТОВ "МІЛК ВОРД", на Звіт про незалежну оцінку майна, - такий Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. 09.11.2021 ПП "Експерт-Рівне-Консалт" на замовлення ліквідатора ТОВ "МІЛК ВОРД" виготовило Висновок про вартість обладнання, згідно з яким ринкова вартість обладнання станом на 08.02.2019 становила 23 709 892 грн 00 коп.
Окрім того, позивач зазначає, що односторонній правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить ст. 41 КУзПБ, позаяк під час дії мораторію жодних дій щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів вчинено бути не може, зокрема, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Позивач звертає увагу, що кредиторські вимоги ПАТ АБ "Південний" до боржника включені судом до 4-ї черги задоволення вимог кредиторів. Натомість, вимоги кредитора ГУ ДФС у Рівненській області знаходяться у 3-й черзі задоволення вимог кредиторів. Відтак залік зустрічних однорідних вимог за рахунок вартості майна боржника порушує право кредитора ГУ ДФС у Рівненській області на першочергове погашення саме його кредиторських вимог.
При цьому, позивач вважає безпідставним посилання ПАТ АБ "Південний" на ч. 8 ст. 41 КУзПБ, оскільки в цій частині статті йдеться про задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, а не про залік зустрічних однорідних вимог між боржником і кредитором.
Водночас, відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником ТОВ "Торговий дім "МІЛК-МАРКЕТ" зобов'язань за кредитним договором від 03.07.2017, ПАТ АБ "Південний" звернув стягнення на предмет застави, уклавши від імені боржника договір купівлі-продажу предмета застави - обладнання з ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" за ціною 7 793 223,04 грн визначеною на момент вчинення правочину на підставі Звіту про незалежну експертну оцінку від 16.04.2018. 20.11.2019 з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання, у Банку виникло зобов'язання повернути ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання, а у ТОВ "МІЛК ВОРД" при цьому існувало зобов'язання, термін виконання якого настав, - повернути заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 309 044 грн 84 коп. Предмет визнаного недійсним правочину (обладнання) у володінні банку не перебував, що виключило можливість його повернення, а відтак в розумінні ч. 3 ст. 42 КУзПБ Банк був зобов'язаний відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину, тобто у розмірі 7 793 223,04 грн (вказана сума зафіксована у Звіті від 16.04.2018). Таким чином, на переконання відповідача, наявність між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "МІЛК ВОРД" зустрічних однорідних вимог, термін виконання яких настав, зумовило банк з метою оптимізації витрат у справі про банкрутство пов'язаних з продажем, утриманням та збереженням заставного майна, 07.04.2020 надіслати на адресу ТОВ "МІЛК ВОРД" заяву про зарахування зустрічних вимог у розмірі 7 793 223,04 грн у порядку ст. 601 ЦК України.
ПАТ АБ "Південний" вказує, що звернення стягнення на предмет застави шляхом реалізації предмета застави було вчинено задля погашення заборгованості ТОВ "МІЛК ВОРД" перед Банком, а відтак наслідки недійсності такого правочину стосуються суто ПАТ АБ "Південний", як кредитора та ТОВ "МІЛК ВОРД" як боржника у забезпечувальному заставою зобов'язанні. ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" як покупець заставного майна за договором купівлі-продажу є добросовісним набувачем, а відтак майно, що було предметом визнаного недійсним договору не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Відповідач зауважує, що вимоги за одностороннім правочином є:
- зустрічними: зобов'язання ТОВ "МІЛК ВОРД" виникли з кредитних договорів від 03.04.2017, що забезпечені договорами поруки від 03.04.2017 та застави від 05.04.2017, у розмірі 16 309 044 грн. 84 коп., в той час як обов'язок Банку відшкодувати кошти у розмірі 7 793 223,04 виник на підставі судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета застави, яке набрало законної сили 20.11.2019;
- однорідними: зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані шляхом зарахування грошових коштів, отже вимоги є однорідними, оскільки відповідають одному роду;
- такими, строк виконання яких настав: 20.11.2019 з моменту набрання чинності судовим рішенням про визнання договору купівлі-продажу заставного майна недійсним, у ПАТ АБ "Південний" виникло зобов'язання сплатити ТОВ "МІЛК ВОРД" кошти у розмірі 7 793 223,04 грн, в той час як у ТОВ "МІЛК ВОРД" виникло зобов'язання сплатити на користь ПАТ АБ "Південний" кошти у розмірі 16 309 044,84 грн. з моменту винесення постанови Верховного суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду у справі про банкрутство ТОВ «Мілк Ворд» 27.02.2020.
Щодо доводів позивача про те, що вимоги по односторонньому правочину не є безспірними, відповідач звертає увагу на п. 3.4. Договору застави, згідно з яким Заставодавець надає згоду Заставодержателю право укласти договір купівлі-продажу предмету застави за ціною, погодженою сторонами у п. 1.7. Договору застави, або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки. А відтак спору стосовно визначення вартості майна бути не могло, оскільки повноваження щодо визначення вартості заставного майна були покладені лише на ПАТ АБ "Південний".
Щодо аргументів позивача про вчинення одностороннього правочину всупереч дії мораторію, Банк зазначає, що враховуючи, що господарським судом у справі про банкрутство. на час вчинення одностороннього правочину 15.04.2020 не винесено постанови про визнання боржника банкрутом або ухвали про введення процедури санації, мораторій на задоволення вимог забезпечених кредиторів припинив свою дію автоматично після спливу 170-календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном.
Отже, після задоволення вимог ПАТ АБ "Південний", як забезпеченого кредитора, шляхом вчинення одностороннього правочину на суму 7 793 223,04 грн, залишок вимог Банку було включено до 4-ї черги задоволення вимог кредиторів. Відтак права ГУ ДФС у Рівненській області, як кредитора 3-ї черги, жодним чином порушені не були.
Відповідач звертає увагу, що фактично предметом спору є взаємовідносини, які вже були досліджені та які встановлені в іншій справі - 918/99/19 під час розгляду заяви ПАТ АБ "Південний" з кредиторськими вимогами до ТОВ "МІЛК ВОРД" та з цих підстав вже було прийнято рішення, а факт зарахування підтвердився судами в трьох інстанціях. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 16.03.2021 у своїй постанові по справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ «МІЛК ВОРД» дійшов висновку, що за дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
03 квітня 2017 року між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "Торговий дім "Мілк-Маркет" і TOB "МІЛК ВОРД" (далі разом - Позичальники, а окремо кожен з них - Позичальник) укладено генеральну угоду про кредитування №AGS2017-01190 (надалі - Генеральна угода), відповідно до умов якої Банк на прохання будь-якого з Позичальників відкриває кредитні лінії на умовах викладених в Генеральній угоді та відповідних Кредитних договорах, які укладаються окремо з кожним з Позичальників, відповідно до положень Генеральної угоди.
03 квітня 2017 року в межах Генеральної угоди між Банком та ТОВ "Торговий дім "Мілк Маркет" було укладено Кредитний договір № AL2017-01193 відповідно до умов якого, з урахуванням всіх змін та доповнень, Банк видав Позичальнику кредит у розмірі 18 000 000,00 гривень під 21,5 % річних на строк до 31.03.2022, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти в порядку визначеному умовами кредитного договору.
05 квітня 2017 року між ТОВ "МІЛК ВОРД" та ПАТ АБ "Південний" було укладено Договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. № 200, предметом якого є надання заставодавцем в заставу обладнання, опис якого зазначений у п. 1.4. даного договору, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має пріоритет згідно з черговістю їх державної реєстрації в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в заставу за цим договором переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
За цим договором заставою забезпечується виконання солідарних зобов'язань Позичальника, що випливають з Генеральної угоди про кредитування №AGS2017-01190 від 03.04.2017 укладеної між Заставодержателем та Позичальниками, Кредитних договорів, укладених в рамках цієї генеральної угоди про кредитування за №AL2017-01194 від 03.04.2017, укладеним між заставодержателем та позичальником - 1 та за №AL2017-01193 від 03.04.2017, укладеним між заставодержателем та позичальником - 2 та всіх додаткових угод до них, в тому числі додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому щодо будь-яких змін умов вказаних договорів, згідно з якою розмір кредитної заборгованості позичальника/ів за всіма відкритими в рамках даної генеральної угоди про кредитування кредитними лініями згідно Кредитних договорів не повинен перевищувати встановлений максимальний ліміт у розмірі 20 000 000,00 грн, терміном повернення не пізніше "31" березня 2022 року, на цілі, вказані в Кредитному договорі, а позичальник зобов'язуються в розмірі, на умовах та в строки, визначені в Кредитному договорі, повернути заставодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами Кредитного договору (п. 1. 2 Договору застави).
Згідно з п. 4.1 Договору застави в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором заставодавець надав в заставу обладнання згідно з переліком (далі Предмет застави), яке вказане в описі майна, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток № 1 та Додаток № 2).
У відповідності до п. 1.5 Договору застави на строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця за адресою: Хмельницька обл., Городоцький район, м. Городок, провулок Молочноконсервний, будинок 1.
За домовленістю сторін вартість предмету застави становить 18 959 684 гри. 95 коп. без ПДВ, з яких предмет застави, згідно додатку № 1 -16 998 100 грн. 45 коп., предмет застави, згідно додатку № 2 -1 961 584 грн. 50 коп. без ПДВ (п. 1.7 Договору застави).
Пунктом 2.1.8 Договору застави сторони передбачили, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані позичальником.
Так, відповідно до п. 3.1. Договору застави Заставодавець солідарно з Позичальником несуть відповідальність перед Заставодержателем. Заставодавець несе відповідальність перед Заставодержателем в межах вартості Предмету застави.
Відповідно до п.п 3.2-3.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави відбувається у випадках, передбачених цим договором і здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору. Здійснення стягнення і реалізація предмета застави здійснюється в позасудовому порядку або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3.4 Договору застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із позасудових способів звернення стягнення на предмет застави згідно з переліком.
Відповідно до п. 4.1 договору застави термін дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також виконання зобов'язань заставодавцем за цим договором та всіма додатковими угодами до них.
Зважаючи на те, що Позичальник неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, 16.03.2018 Банк, керуючись умовами п. 3.1-3.2 Договору застави та ст. ст. 23, 24, 26-28 та 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", вирішив ініціювати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави.
Керуючись ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" Банк звернув стягнення на предмет застави, шляхом його продажу третій особі.
Оскільки протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишалось невиконаним, Банк визначив особу покупця заставного майна та 16.04.2018 уклав з ТОВ "Рента Компані" договір купівлі-продажу заставного майна ТОВ "Мілк Ворд" з додатком.
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець (ТОВ "Мілк Ворд" від імені якого діє Банк) передає, а покупець (ТОВ "Рента Компані") приймає обладнання, згідно переліку обладнання (додаток № 1 до договору) (предмет застави) яке належить продавцю та перебуває в заставі Банку.
Купівлю-продаж обладнання вказаного в п. 1 цього Договору вчинено за 7 793 223,04 грн. Оплата вартості обладнання, встановлена в п. 2.1 цього договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів, в строк до 28.02.2019 включно на рахунок Банку (п. 2.1, 2.2 Договору).
В той час, ТОВ "Рента Компані" майно, яке є предметом вказаного договору та до його укладання - Предметом застави - фактично отримало 08.02.2019, що підтверджується Актом прийому-передачі обладнання.
Відповідно до умов п. п. 3.4. Договору застави Заставодавець надає згоду Заставодержателю право укласти договір купівлі-продажу предмету застави за ціною, погодженою сторонами у п. 1.7. Договору застави, або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки.
Отже, сторони договору погодили порядок визначення Заставодержателем ціни продажу предмета застави, зокрема, Заставодавець надав згоду Заставодержателю визначити ціну продажу предмета застави на свій розсуд одним із визначених договором застави способів: або за ціною погодженою сторонами у п. 1.7. Договору застави; або за ціною що визначається на підставі незалежної експертної оцінки.
Банком обрано спосіб визначення ціни продажу шляхом проведення незалежної експертної оцінки, та долучено до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку майна станом на 12.04.2018. Згідно висновку про вартість предмет Застави оцінений в 7 793 223,04 грн., що і покладено в основу Договору купівлі-продажу.
Вищевказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 918/99/19 за позовом ТОВ "МІЛК ВОРД" до відповідача -1 ПАТ АБ "Південний" та відповідача-2 ТОВ "Рента Компані" (65003, вул. Церковна, 19, м. Одеса, код ЄДРПОУ 40873739) про визнання недійсним договору купівлі-продажу у межах справи про банкрутство ТОВ "МІЛК-ВОРД".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019, яке набрало законної сили 20.11.2019, зокрема, позов задоволено та визнано недійсним Договір купівлі-продажу обладнання згідно Переліку обладнання (Додаток №1 до цього договору та його невід'ємна частина), яке належало ТОВ "Мілк Ворд" та перебувало в заставі ПАТ АБ "Південний"), укладений 16.04.2018 між ТОВ "Мілк Ворд" від імені якого у відповідності зі ст. 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та п. 3.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. 05.04.2017 за реєстровим № 200 діяло ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "Рента компані".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 918/99/19 погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вказав, що оспорюваний боржником договір купівлі продажу заставного майна ТОВ "Мілк Ворд" було укладено до завершення імперативного тридцятиденного строку, визначеного Законом № 1255-IV боржнику для виконання зобов'язання, а іншим обтяжувачем для реалізації переважного права купівлі, отже позасудове звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відбулося з порушенням однієї з обов'язкових вимог (умов) для реалізації обтяжувачем такого права, що вказує на недійсність цього правочину.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 918/99/19 має преюдиційне значення для вирішення даного спору у справі № 918/99/19(918/1028/21).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.
Згідно з ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Відтак з моменту набрання законної сили 20.11.2019 рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 у справі № 918/99/19 про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання, у ПАТ АБ "Південний" виник обов'язок повернення заставного майна - обладнання для ТОВ "МІЛК ВОРД", а ТОВ "МІЛК ВОРД" у свою чергу лишився зобов'язаною стороною за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та № AL2017-01194 із повернення заборгованості зобов'язання за якими були забезпечені договором поруки та договорами іпотеки, застави від 05.04.2017, як солідарний боржник.
Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ АБ "Південний" вчинив заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (в порядку ст. 601 ЦК України) № 14-001-12394-2020 від 15.04.2020, а саме: зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту направлення ТОВ "МІЛК ВОРД" заяви, зобов'язання ПАТ АБ "Південний" по відшкодуванню на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" грошових коштів в розмірі 7 793 223,04 грн та зустрічне зобов'язання ТОВ "МІЛК ВОРД" щодо погашення заборгованості за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та від 03.04.2017 № AL2017-01194, зобов'язання за якими були забезпечені договором поруки від 03.04.2017 та застави від 05.04.2017 у розмірі 7 793 223,04 грн припиняються.
Заяву про зарахування зустрічних вимог надіслано боржнику 07.04.2020, що встановлено судами в ухвалі господарського суду Рівненської області від 08.07.2020, постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 918/99/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповіді положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Відтак припинення зобов'язання зарахуванням є одним із встановлених законом способів припинення зобов'язання.
ТОВ "МІЛК ВОРД" не спростовує наявність у нього заборгованості за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та № AL2017-01194 та наявності права Банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна, однак заперечує проти припинення зобов'язання за кредитними договорами зарахуванням зустрічних вимог за одностороннім правочином, вчиненим ПАТ АБ "Південний" 16.04.2018, позаяк вважає наявність підстав для визнання такого правочину недійсним.
Господарський суд встановив, що відповідно до п.п 3.2-3.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави відбувається у випадках, передбачених цим договором і здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору. Здійснення стягнення і реалізація предмета застави здійснюється в позасудовому порядку або на підставі рішення суду.
Відповідно до п. 3.4 Договору застави заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави:
- передача предмету застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання;
- продаж заставодержателем предмету застави шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, у тому числі через комісійні магазини, для чого Заставодавець надає Заставодержателю право укласти такий договір за ціною погодженою сторонами у п. 1.7 цього договору або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд Заставодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Заставодавця;
- продаж предмету застави через аукціон, через біржу або на публічних торгах. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, який визначається незалежними суб'єктами оціночної діяльності, призначеними заставодержателем;
- реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- іншим способом, відповідно до законодавства України, чинного на момент звернення стягнення на предмет застави.
Зважаючи на те, що Позичальник неналежним чином виконував зобов'язання за кредитним договором, 16.03.2018 Банк, керуючись умовами п. 3.1-3.2 Договору застави та ст. ст. 23, 24, 26-28 та 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", вирішив ініціювати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави.
Банком обрано один із способів позасудового звернення на предмет застави, передбачених п. 3.4 Договору застави - продаж заставодержателем предмету застави шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, у тому числі через комісійні магазини, для чого Заставодавець надає Заставодержателю право укласти такий договір за ціною погодженою сторонами у п. 1.7 цього договору або за ціною, що визначається на підставі незалежної експертної оцінки, та на умовах, визначених на власний розсуд Заставодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Заставодавця.
Із наведеного вбачається, що зобов'язання ТОВ "МІЛК ВОРД" як солідарного боржника за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та № AL2017-01194 із повернення заборгованості, які були забезпечені договором поруки та договорами іпотеки, застави від 05.04.2017 повинні були припинитися на суму 7 793 223,04 грн (яка є ціною Договору купівлі-продажу від 16.04.2018 та визначена шляхом проведення незалежної експертної оцінки). Однак цього не сталося, оскільки даний Договір визнаний недійсним за рішенням суду.
Суд дійшов висновку, що у ПАТ АБ "Південний" є право задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна, однак припинення зобов'язання солідарного боржника ТОВ "МІЛК ВОРД" у спосіб вчинення одностороннього правочину з зарахування однорідних зустрічних вимог за рахунок майна, яке неможливо повернути в натурі за наслідками недійсного правочину з його продажу, перевівши зобов'язання із повернення заставного майна у грошовий еквівалент, - суперечить правовій природі одностороннього правочину з зарахування однорідних зустрічних вимог.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд зазначив, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд вказав, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги ТОВ "МІЛК ВОРД" до ПАТ АБ "Південний" за недійсним договором купівлі-продажу предмета застави від 16.04.2018 не є зустрічними вимогам ПАТ АБ "Південний" щодо погашення заборгованості за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та № AL2017-01194. Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки.
При цьому зустрічне зобов'язання виникає не з самої по собі вимоги про її зарахування, а на загальних підставах, передбачених ЦК України та ГК України.
Вимоги, які підлягають зарахуванню (ст. 601 ЦК України), мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим).
Саме поняття «кредитор» та суб'єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судом і відповідно доведення кредитором наявності безумовного (безспірного) зустрічного зобов'язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію.
ПАТ АБ "Південний" стверджує, що ТОВ "Рента компані" як покупець заставного майна є добросовісним набувачем, а відтак майно що було предметом визнаного недійсним договору не може бути у нього витребуване. При цьому ПАТ АБ "Південний" також зауважує, що оскільки майно до ліквідаційної маси не може бути ним повернуто, відтак вимогою ТОВ "МІЛК ВОРД" до ПАТ АБ "Південний" є вимога у вигляді відшкодування грошових коштів у розмірі 7 793 223 грн 04 коп. як майна за недійсним договором купівлі-продажу.
Суд не погоджується із даним твердженням ПАТ АБ "Південний", оскільки за недійсним договором купівлі-продажу предмета застави від 16.04.2018 вимогою ТОВ "МІЛК ВОРД" є повернення до складу до ліквідаційної маси майна, яке було продане ТОВ "РЕНТА КОМПАНІІ". При цьому боржником, зобов'язаним повернути ТОВ "МІЛК ВОРД" обладнання за недійсним правочином, є саме його покупець - ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ", до якого перейшло майно. Трансформація вимоги до ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ" про повернення майна у вимогу до ПАТ АБ "Південний" відшкодувати еквівалент майна у грошовому вигляді не свідчить про те, що ПАТ АБ "Південний" є боржником у даному зобов'язанні.
За кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та № AL2017-01194, зобов'язання за якими були забезпечені договором поруки від 03.04.2017 та застави від 05.04.2017, вимогою ПАТ АБ "Південний" є повернення ТОВ "МІЛК ВОРД" як солідарним боржником суми кредиту.
Відтак кредитор за одним зобов'язанням не є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням боржником за другим.
Окрім того, суд дійшов висновку, що вимоги позивача та відповідача по односторонньому правочині не є однорідними, виходячи з наступного.
Однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
За загальним правилом, наслідком недійсності правочину є повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану (двостороння реституція). Такий наслідок недійсності правочину зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом, які у цьому випадку полягають у недопущенні можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства, та інтересів учасників недійсного правочину - у збереженні кожним із них того, що було ним передано на виконання такого правочину.
Судом встановлено, що вимоги ПАТ АБ "Південний" за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та № AL2017-01194 до ТОВ "МІЛК ВОРД" мають грошовий характер у вигляді зобов'язання із повернення суми кредиту.
Водночас, вимоги ТОВ "МІЛК ВОРД" до ПАТ АБ "Південний" мають речовий характер, оскільки за недійсним договором купівлі-продажу предмета застави від 16.04.2018 вимогою ТОВ "МІЛК ВОРД" є повернення до складу до ліквідаційної маси майна, яке було продане ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ". У рішенні Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019, залишеним без змін, судом було не лише визнано недійсним договір-купівлі продажу предмету застави, а встановлено незаконність вчинення ПАТ АБ "Південний" позасудового звернення на предмет застави, у вигляді безпосереднього продажу заставодержателем предмету застави конкретному покупцю. Відтак вимога ТОВ "МІЛК ВОРД" про повернення до складу до ліквідаційної маси обладнання за своєю природою є вимогою до ПАТ АБ "Південний" як до заставодержателя, який звернув стягнення на предмет застави у незаконний спосіб, та є речовою. При цьому суд зазначає, що сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад, оцінити майно у грошах або майнові права у вартісному виразі). Така штучна однорідність не має правового значення і зарахування неможливе.
Господарський суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що вимоги сторін по односторонньому правочину не є безспірними.
У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, наступним чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених ст. 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених ст. 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 по справі № 917/258/20 зауважив на необхідності врахування правового висновку щодо застосування положень ст. ст. 215, 601 ЦК України, суть якого полягає у тому, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність (прозорість) вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо характеру, змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
У контексті правовідносин між ПАТ АБ "Південний" та ТОВ "МІЛК ВОРД" суд дійшов висновку, що спірною є сума зобов'язання ПАТ АБ "Південний" по відшкодуванню на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" вартості заставного майна за недійсним правочином договором купівлі-продажу від 16.04.2018.
Згідно із Звітом про незалежну оцінку майна від 12.04.2018 (об'єкт оцінки: Заставне майно - рухомі речі та обладнання, згідно договору застави від 04.04.2017 та додаткам до нього, власником якого є ТОВ "МІЛК ВОРД", місце знаходження майна: Хмельницька область, Городоцький район, м. Городок, провулок Молочноконсервний, 1), метою оцінки є визначення ринкової (справедливої) вартості майна для цілей продажу, згідно договору застави.
Звіт про незалежну оцінку майна від 12.04.2018 виготовлений Інвестиційно-консалтинговим бюро "Тріада" на замовлення ПАТ АБ "Південний". Згідно із Звітом ринкова вартість майна становить 7 793 223 грн 04 коп.
Із матеріалів справи вбачається, що вказану суму вартості предмету застави покладено в основу ціни продажу предмета застави за договором купівлі-продажу від 16.04.2018, укладеним ПАТ АБ "Південний" від імені ТОВ "МІЛК ВОРД" із ТОВ "РЕНТА КОМПАНІ".
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У зв'язку із неможливістю повернення до ліквідаційної маси ТОВ "МІЛК ВОРД" майна в натурі, відчуженого за недійсним договором купівлі продажу (обладнання згідно з переліком - Додатки № 1, № 2 до договору), зважаючи на норми абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 3 ст. 42 КУзПБ ПАТ АБ "Південний" взяв на себе зобов'язання відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину - договору купівлі продажу від 16.04.2018.
У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14-001-12394-2020 від 15.04.2020 ПАТ АБ «Південний» заявив про взаємозалік заборгованості ТОВ "МІЛК ВОРД" у розмірі вартості обладнання, зазначеному у визнаному недійсним Договорі купівлі продажу, - 7 793 223,04 грн.
Боржник ТОВ «МІЛК ВОРД», оскаржуючи Договір купівлі продажу від 16.04.2018, в обґрунтування позовних вимог, серед іншого посилався на те, що ціна реалізації предмета застави є втричі нижчою від його дійсної ринкової вартості.
Тобто, ПАТ АБ «Південний» на дату звернення з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог було достеменно відомо про незгоду боржника ТОВ «МІЛК ВОРД» з визначеною Банком ціною продажу обладнання молокозаводу, а отже розмір відповідного зобов'язання був спірним.
Із рецензії № 200918/1 від 18.09.2020 на Звіт про незалежну оцінку майна від 12.04.2018, виготовленій Представництвом Експертної ради УТО у Рівненській області на замовлення ТОВ «МІЛК ВОРД», вбачається, що Звіт про незалежну оцінку майна від 12.04.2018 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.
Рецензування звіту про оцінку майна полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів. Саме рецензування звіту з оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.
Із наведеного вбачається, що існують сумніви у справжній ринковій вартості обладнання, яке було предметом договору купівлі-продажу.
Як наслідок, є спірною сума, яка зарахована ПАТ АБ «Південний» за одностороннім правочином у погашення зобов'язань ТОВ «МІЛК ВОРД» за кредитними договорами від 03.04.2017.
Оскільки існують сумніви щодо того, що вартість обладнання на момент вчинення правочину з його продажу 16.04.2018, та який визнано недійсним, становила 7 793 223,04 грн., - відтак односторонній правочин про зарахування однорідних вимог вчинений щодо суми зобов'язань ПАТ АБ «Південний», яка є спірною.
09 листопада 2021 року ПП «Експерт-Рівне-Консалт» на замовлення ліквідатора ТОВ «МІЛК ВОРД» виготовило Висновок про вартість майна рухомих речей та обладнання, згідно переліку, що є Додатком № 1 до договору на проведення оцінки № 200909/1 від 09.09.2020, відповідно до якого дійсна ринкова вартість належного ТОВ «МІЛК ВОРД» заставленого рухомого майна (обладнання молокозаводу) станом на 08.02.2019 становила 23 709 892,0 грн.
Окрім того, як вбачається із п. 1.7. Договору застави, за домовленістю сторін вартість предмету застави становить 18 959 684 гри. 95 коп. без ПДВ, з яких предмет застави, згідно додатку № 1 -16 998 100 грн. 45 коп., предмет застави, згідно додатку № 2 -1 961 584 грн. 50 коп. без ПДВ.
Крім того, як вбачається із п. 1.7. Договору застави, сторони домовились не рідше ніж 1 раз на рік здійснювати переоцінку вартості предмета застави на підставі висновку оцінювача майна - співробітника банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача або на підставі звіту про оцінку майна, наданого незалежним суб'єктом оціночної діяльності.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення переоцінки предмету застави, здійснені на виконання п. 1.7. Договору, а згідно зі Звітом про незалежну оцінку майна від 12.04.2018 метою оцінки було визначення ринкової (справедливої) вартості майна для цілей продажу.
Зважаючи на викладене в сукупності, спірність вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, підтверджується існуванням різних доказів щодо вартості проданого майна, а сам Звіт про незалежну оцінку майна від 12.04.2018, за яким ціна майна становить 7 793 223,04 грн., - згідно з рецензією на нього від 18.09.2020 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.
Аргумент ПАТ АБ «Південний» про те, що право вибору визначення розміру ціни продажу предмета застави умовами договору застави покладено лише на заставодержателя, у рамках даного спору є недоцільним, позаяк саме право вибору визначення розміру ціни продажу предмета застави не оспорюється. Спірною є сума вимог 7 793 223,04 грн., які були погашені (припинені) зарахуванням.
ТОВ «МІЛК ВОРД» не спростовує наявність заборгованості за кредитними договорами та наявності права Банку задовольнити свої вимоги за рахунок заставного майна, однак надає докази того, що сума вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, є спірною, що в свою чергу ставить під сумнів відповідність здійсненої 12.04.2018 оцінки предмету застави ринковим цінам.
Із наведених доказів вбачається, що залік за заявою про припинення зобов'язання зарахуванням є таким, що не відповідає правовій природі правочину зарахування однорідних вимог, позаяк сума вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, є спірною (непрозорою).
Спір щодо суми вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, існував незалежно від передачі його на розгляд до суду, при цьому з моменту звернення до суду з даним позовом спір з матеріально-правової квінтесенції трансформувався в процесуально-правову.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин.
При цьому, після відкриття провадження у справі про банкрутство, а також після визнання вимог кредиторів, погашення вимог кредиторів повинне відбуватися виключно в рамках процедур банкрутства, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, а не шляхом вчинення цивільно-правових угод із кредитором та боржником на власний розсуд.
Кредиторські вимоги ПАТ АБ «Південний» до боржника включені судом до 4-ї черги задоволення вимог кредиторів. Водночас, вимоги кредитора ГУ ДФС у Рівненській області знаходяться у 3-й черзі задоволення вимог кредиторів.
Відтак, залік зустрічних однорідних вимог між боржником ТОВ «МІЛК ВОРД» та ПАТ АБ «Південний» за рахунок вартості майна боржника порушує не лише право кредитора ГУ ДФС у Рівненській області щодо черговості погашення саме його кредиторських вимог, а взагалі суперечить правовому режиму, у якому перебуває ТОВ «МІЛК ВОРД» після відкриття провадження у справі про банкрутство. Тобто поза межами справи про банкрутство жоден кредитор не може отримати задоволення своїх грошових вимог.
Щодо посилання позивача на те, що односторонній правочин вчинений під час дії мораторію на задоволення позовних вимог - таке твердження не відповідає дійсності, адже згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 41 КУзПБ щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації.
Оскільки на час вчинення одностороннього правочину 15.04.2020 не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, відтак дія мораторію припинилася автоматично 23.08.2019 після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном згідно з ухвалою від 06.03.2019 у справі № 918/99/19.
При цьому суд зауважує, що у абз. 2 ч. 8 ст. 41 КУзПБ йдеться про задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, а не про залік зустрічних однорідних вимог між боржником та кредитором.
Аргумент банку про те, що фактично предметом спору є правовідносини, які вже були досліджені та які встановлені у іншій справі та з цих підстав вже було прийнято рішення, а факт зарахування підтвердився у трьох інстанціях господарський суд відхиляє зважаючи на те, що судами в ухвалі господарського суду Рівненської області від 08.07.2020, постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 918/99/19 досліджувався односторонній правочин у вигляді зустрічного зарахування вимог від 15.04.2020 в контексті того, що з матеріалів справи вбачалося що жоден із учасників не заперечив проти цього правочину та не оспорив його у встановленому порядку до суду. За таких обставин у судів були відсутні підстави ставити під сумнів його правомірність та не приймати до уваги умови щодо припинення частини зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог.
Окрім того, згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому ч. 1 ст. 216 ЦК України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Так, в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Зважаючи на викладене у сукупності, господарський суд вбачає наявність дефектів одностороннього правочину про зарахування однорідних вимог від 15.04.2020, що вказують на його недійсність, а саме, вимоги за таким правочином не є зустрічними, не є однорідними та не є безспірними. Окрім того, даний правочин суперечить особливому правовому режиму, який діє щодо ТОВ "МІЛК ВОРД" після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010 в справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994 в справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003 в справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месрон Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про визнання недійсним одностороннього правочину заяви ПАТ АБ "Південний" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14-001-12394-2020 від 15.04.2020, а саме: зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту направлення ТОВ "МІЛК ВОРД" заяви, зобов'язання ПАТ АБ "Південний" по відшкодуванню на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" грошових коштів в розмірі 7 793 223,04 грн та зустрічне зобов'язання ТОВ "МІЛК ВОРД" щодо погашення заборгованості за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та від 03.04.2017 № AL2017-01194, зобов'язання за якими були забезпечені договором поруки від 03.04.2017 та застави від 05.04.2017 у розмірі 7 793 223,04 грн припиняються.
За визначеними у ст. 20 ГПК України загальними правилами предметної юрисдикції господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (п. 8 ч. 1 цієї статті).
У ч. 2 ст. 7 КУзПБ конкретизуються зазначені положення, зокрема визначено, що г господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника на час звернення із позовом про визнання недійсним правочину (договору), укладеного щодо його майна, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю КУзПБ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відтак, суд здійснив розгляд даного позову про визнання недійсним одностороннього правочину у межах справи про банкрутство ТОВ "МІЛК ВОРД", що забезпечує належну реалізацію судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, принципу судового нагляду у правовідносинах неспроможності та є ефективним процесуальним засобом захисту прав як боржника, так і кредиторів, оскільки результат розгляду таких спорів може впливати на права та обов'язки боржника та його кредиторів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп. покладається на відповідача - ПАТ АБ "Південний".
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" від імені та в інтересах якого діє арбітражний керуючий Закорко Вадим Вікторович до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про визнання недійсним одностороннього правочину задоволити.
2. Визнати недійсним односторонній правочин - заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 14-001-12394-2020 від 15.04.2020, а саме: зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" заяви, зобов'язання Акціонерного банку "Південний" по відшкодуванню на користь ТОВ "МІЛК ВОРД" грошових коштів в розмірі 7 793 223,04 грн та зустрічне зобов'язання ТОВ "МІЛК ВОРД" щодо погашення заборгованості за кредитними договорами від 03.04.2017 № AL2017-01193 та від 03.04.2017 № AL2017-01194, зобов'язання за якими були забезпечені договором поруки від 03.04.2017 та застави від 05.04.2017 у розмірі 7 793 223,04 грн припиняються.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (65059, м. Одеса, вул. Краснова 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, буд. 9/4, код ЄДРПОУ 38346157) судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2022.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич