65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1097/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Кушнірук О.А.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 916/1097/22
за позовом Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія САБСОІЛ”
про стягнення 10923,05 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія САБСОІЛ” 10923,05 грн., з яких: основна сума боргу - 9456,30 грн., інфляційні нарахування - 1272, 44 грн., 3 % річних - 194, 31 грн., а також витрат по сплаті судового у розмірі 2481 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про не проведення відповідачем оплати за отримані послуги згідно заявок: №0607/21 від 06.07.2021, №1008/21 від 10.08.2021, №2608/21 від 26.08.2021, №1609/21 від 16.09.2021.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання та судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 06.07.2022 "о 14:30.
У судовому засіданні 06.07.2022р., в режимі відеоконференції за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошено перерву до 03.08.2022 об 11:40, із викликом учасників справи у судове засідання.
03.08.2022 у судовому засіданні, в режимі відеоконференції за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошено перерву до 14.09.2022 об 11:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
22.08.2022 за вх.№16975/22 господарським судом одержано письмові пояснення, в яких позивач повідомив, що позивачем пред'явлено вимогу до відповідача шляхом надіслання йому кур'єрським відправленням рахунків № 3158/44 від 02.09.2021 та № 3106/13 від 02.09.2021, які відповідач отримав 10.09.2021, про що свідчить накладна кур'єрського відправлення рахунків та роздруківка за трек номером кур'єрського відправлення, які наявні у матеріалах справи. Отже, керуючись абз. 2 п. 1.7 Постанови днем пред'явлення вимоги вважається 10.09.2021. Керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач мав виконати обов'язок щодо сплати рахунків у семиденний строк від дня їх пред'явлення, а саме до 17.09.2021 включно. Таким чином, позивачем здійснено розрахунок штрафних та компенсаційних нарахувань за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за період з 18.09.2021 по 25.05.2022 з урахуванням дати отримання відповідачем рахунку та враховуючи семиденний строк від дня його отримання. Розрахунок інфляції та 3% річних по рахунку №3158/44 від 02.09.2021. Загальна сума штрафних та компенсаційних нарахувань за несплату рахунку № 3158/44 від 02.09.2021 року складає 1221,06 грн. Загальна сума штрафних та компенсаційних нарахувань за несплату рахунку №3106/13 від 02.09.2021 року складає 245,69грн.
Позивача у судове засідання 14.09.2022 не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, при цьому про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений під час відеоконференції 03.08.2022 поза межами суду.
Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов у встановлений судом строк не надав та про причини свого нез'явлення суд не повідомив.
При цьому, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2022, яка наслана відповідачу на адресу, що зазначена у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримана відповідачем 30.06.2022, про що свідчать наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення
Ухвала суду від 06.07.2022, якою відповідача в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про оголошення перерви у судовому засіданні до 03.08.2022р., та ухвала суду від 03.08.2022, якою відповідача в порядку ст.120 ГПК України повідомлено про оголошення перерви у судовому засіданні до 14.09.2022, повернуті до суду органами поштового зв'язку із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації учасниками справи своїх прав на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України
На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 14.09.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини встановлені судом.
14.06.2021 між Державним підприємством “Адміністрація морських портів України” в особі ДП «АМПУ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія САБСОІЛ” (Постачальник) укладено договір поставки №37-В-АМПУ-21, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю товар: за кодом ДК 021:201509130000-9 «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо наливом) (далі - Товар), а Покупець прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість та ціна на Товар, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі Замовлень Покупця, отриманих Постачальником протягом строку дії цього Договору.
Згідно з п. 5.2. договору місця та спосіб поставки Товару: регіони України на умовах поставки DDP (Інкотермс-2010), за адресами згідно з Додатком № 3 до цього Договору.
В п.п. 5.6.2 п. 5.6 договору визначено, що датою поставки покупцю товару (партії товару) є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.
Згідно з п.5.6.1 договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 4 робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару. Мінімальна партія товару, на яку оформлюється замовлення, складає 1 000 кг, за виключенням оформлення замовлення на залишок товару за договором. Замовлення на партію товару надається уповноваженою особою покупця, визначеною відповідно до пункту 5.3 цього договору. Замовлення на партію товару повинно містити: найменування, кількість та місце поставки (відповідно до п. 5.2 цього договору), технічні вимоги до поставки та спосіб поставки (автоцистерна), сезонність, тощо товару, що поставляється та може надаватися покупцем електронною поштою та/або з подальшим надсиланням оригіналу замовлення поштою. Датою отримання замовлення постачальником, вважається дата відправлення покупцем замовлення електронною поштою.
Відповідно до пп.5.6.5.1 договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем згідно з порядком, передбаченим інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06. 2007 р. №271/121.
Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару (партії товару) у строки та порядку, встановлені цим договором.
В п. 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках передбачених чинним законодавством України, і діє до 30.09.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків покупцем за поставлений товар - до повного виконання зобов'язань.
Відповідно до п.14.1-14.4 зазначеного договору невід'ємною частиною цього договору є специфікація (додаток № 1 до цього договору), відокремлені підрозділи (філії) покупця (додаток № 2 до цього договору), перелік місць та способів поставки товару (додаток № 3 до цього договору) та форма замовлення (додаток № 4 до цього договору).
Як встановлено судом, на виконання умов вказаного вище договору сторонами було узгоджено та затверджено специфікацію (додаток № 1 до договору), відокремлені підрозділи (філії) покупця (додаток № 2 до договору), перелік місць та способів поставки товару (додаток № 3 до договору) та форму замовлення (додаток № 4 до цього договору).
У специфікації (додаток № 1 до договору №37-В-АМПУ-21 від 14.06.2021) сторони визначили найменування товару: Дизельне паливо (зимове/літнє), кількість: 702786 кг, ціну товару - 15949728,27 грн. та ПДВ - 3189945,65 грн.
У додатку №2 до зазначеного договору Відокремленим підрозділом покупця є Ізмаїльська філія ДП “АМПУ” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Лукі Капікраяна, буд.4).
Відповідно до додатку №3 до зазначеного договору місцем поставки (передачі) товару, зокрема, є: 68609, Одеська область, місто Ізмаїл, вул. Лукі Капікраяна, буд. 4, причали, які знаходяться на території морського порту Ізмаїл.
Також судом встановлено, що з метою належного виконання договору відповідач звертався до Ізмаїльської філії позивача листами №0607/21 від 06.07.2021, №1008/21 від 10.08.2021, №2608/21 від 26.08.2021, №0109/21 від 01.09.2021 р. та №1609/21 від 16.09.2021 з проханням дозволити бункерування суден позивача, а саме суден: “Айдар”, “Лоцман Ємельянов”, “Інгульський” за схемою згідно п. 14 додатку № 3 до договору “автоцистерна - судно покупця” на причалах Ізмаїльської філії та забезпечити проведення операції, в тому числі пожежними нарядами та боновим загородженням під час бункерування. При цьому у вказаних листах відповідачем гарантовано оплату зазначених послуг.
Згідно з п. 5.7 договору поставка товару здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України в галузі охорони навколишнього природного середовища, правил протипожежної безпеки та інших нормативно-правових документів.
Так, відповідно до п. 11.2.6 Обов'язкових постанов по порту Ізмаїл, зареєстрованих в Головному територіальному управлінні юстиції в м. Києві 12.08.2016 р. №100/1413, сторонами, що беруть участь у бункеруванні, мають бути вжиті всі необхідні заходи, в тому числі призначення відповідальних осіб та організація посту із засобами з ліквідації можливого розливу нафтопродуктів та пожежогасіння. Дотримання обов'язкових постанов є обов'язковим в силу приписів ст. 17 Закону України “Про морські порти України” від 17.05.2012 р. № 4709-VI.
Як свідчать матеріали справи, Ізмаїльською філією за вищезазначеними заявками відповідача надавались останньому послуги із забезпечення пожежними нарядами (чергування пожежного фахівця при проведенні вогневих та пожежонебезпечних робіт на судні) та послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляду за боновими загородженнями під час бункерувальних операцій з автоцистерн ТОВ “Сервісна компанія Сабсоіл”, про що свідчать акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2275/13 від 12.07.2021 на суму 1584,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2729/13 від 12.08.2021 на суму 1584,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2729/13 від 12.08.2021 на суму 1584,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 2724/13 від 12.08.2021 на суму 2904,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3075/44 від 30.08.2021 на суму 6951,64 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2969/13 від 30.08.2021 на суму 528,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3158/44 від 02.09.2021 на суму 7872,30 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3106/13 від 02.09.2021 на суму 1584,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3303/44 від 17.09.2021 на суму 9092,34 грн. та акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3285/13 від 20.09.2021 на суму 792,00 грн.
В свою чергу, на оплату вказаних послуг Ізмаїльською філією були виставлені відповідачу відповідні рахунки, які були частково оплачені відповідачем, зокрема: рахунок № 2659/44 від 31.07.2021 на суму 7872,30 грн., який сплачений ТОВ “Сервісна компанія Сабсоіл” повністю 01.09.2021 р. згідно платіжного доручення № 138; рахунок № 2275/13 від 12.07.2021 на суму 1584,00 грн., який наразі не оплачено відповідачем; рахунок № 2736/44 від 10.08.2021 на суму 7112,59 грн., який сплачений ТОВ “Сервісна компанія Сабсоіл” повністю 08.09.2021 згідно платіжних доручень № 424_9801Е/28 та 423_9801D/202; рахунок № 2729/13 від 12.08.2021 на суму 1584,00 грн., який не оплачено відповідачем; рахунки № 2737/44 від 10.08.2021 на суму 4511,57 грн. та № 2738/44 від 10.08.2021 р. на суму 3821,06 грн., які були сплачені ТОВ “Сервісна компанія Сабсоіл” повністю 08.09.2021 р. згідно платіжних доручень № 425_9801F/135 та № 422_9801D/168 відповідно; рахунок № 2724/13 від 12.08.2021 на суму 2904,00 грн., який не оплачено відповідачем; рахунок № 3075/44 від 02.09.2021 на суму 7972,30 грн., який не оплачено відповідачем; рахунок № 2969/13 від 30.08.2021 на суму 528,00 грн., який не оплачено відповідачем; рахунок № 3158/44 від 02.09.2021 на суму 7872,30 грн., який не оплачено відповідачем; рахунок № 3106/13 від 02.09.2021 на суму 1584,00 грн., який не оплачено відповідачем; рахунок № 3303/44 від 17.09.2021 на суму 9092,34 грн., який не оплачено відповідачем; рахунок №3285/13 від 20.09.2021 на суму 792,00 грн., який не оплачено відповідачем.
Разом з тим, предметом цього позову є послуги надані позивачем згідно заявки ТОВ «Сервісна компанія САБСОІЛ» №0609/21 від 16.09.2021 щодо бункерування суден «Айдар», а саме забезпечення під час бункерувальної операції зазначеного судна пожежним нарядом та боновим загородженням. Заявлені послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляду за боновими загородженнями під час бункерувальної операції, були надані Ізмаїльською філією позивача, про що свідчить підписаний між сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3158/44 від 02.09.2021. На оплату цих послуг Ізмаїльською філією виставлено рахунок № 3158/44 від 02.09.2021 на суму 7872,30 грн, який не оплачено відповідачем.
Також, за результатами наданих за вказаною заявкою послуг з чергування пожежного фахівця при проведенні вогневих та пожежонебезпечних робіт на судні під час бункерувальної операції сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3106/13 від 02.09.2021. На оплату цих послуг Ізмаїльською філією виставлено рахунок № 3106/13 від 02.09.2021 на суму 1584,00 грн., який не оплачено відповідачем.
Проте, станом на 25.05.2022 направлені позивачем рахунки не сплачено відповідачем, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 9456,30 грн.
При цьому, з метою здійснення досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги №42/14-01-06/13их від 12.01.2022 та № 76/14-05-02/Вих від 20.01.2022 про сплату виниклої заборгованості, які повернуто на адресу позивача за закінченням терміну зберігання, що підтверджується інформацією, отриманою за трекінг-номером відправлень №6860913448970 та №6860913472943.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги, останній нарахував відповідачу 3 % річних, інфляційні втрати та звернувся з даним позовом до суду.
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
У ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, хоча і без договору, є зобов'язанням, у якому серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
При цьому факт виникнення між сторонами правовідносин з надання послуг підтверджується заявкою відповідача та актами про надання послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як з'ясовано господарським судом, розрахунки між сторонами здійснювались шляхом оплати рахунків, які виставлялись Ізмаїльською філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) Товариству з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія Сабсоіл”, складених на підставі підписаних обома сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт. При цьому, господарський суд зазначає, що підписанням актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) сторони не лише погодили обсяг наданих послуг, а також й ціну - вартість даних послуг.
Відтак, господарським судом встановлено, що на виконання листа - замовлення №1609/21 від 16.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія Сабсоіл” отримало від Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Ізмаїльського морського порту) послуги з постановки, зняття бонових загороджень та нагляду за боновими загородженнями під час бункерувальної операції сторонами на загальну суму 9 456, 30 грн. у тому числі ПДВ, про що свідчать підписані обома сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3158/44 від 02.09.2021 та №3106/13 від 02.09.2021.
В свою чергу, як встановлено судом, на оплату послуг Ізмаїльською філією виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія Сабсоіл” рахунки для оплати № 3158/44 від 02.09.2021 та № 3106/13 від 02.09.2021 на суму 1584,00 грн., які надіслані на адресу відповідача та отримані останнім 10.09.2021, про що свідчить трекінг поштового відправлення за №01836548-ААWH.
В силу вимог статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, надання з боку позивача вищевказаних послуг є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до вимог чинного законодавства. Той факт, що між сторонами відсутні договірні відносини не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку сплатити надані послуги, оскільки надання цих послуг виникло внаслідок вчинення дій.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13 №14 встановлено, що оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Також, господарський суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 р. у справі № 910/17838/17, згідно з якою колегія суддів зазначила, що статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому кредитор може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Таким чином, на думку суду, сплата ТОВ “Сервісна компанія Сабсоіл” наданих позивачем послуг повинна була відбутися у семиденний строк від дня пред'явлення рахунків на оплату. Тим більш, що відповідач у заявці №1609/21 від 16.09.2021 гарантував оплату послуг.
Відтак, спірні рахунки № 3158/44 від 02.09.2021 та № 3106/13 від 02.09.2021 були отримані ТОВ “Сервісна компанія Сабсоіл” 10.09.2021, однак не сплачені останнім, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість яка становить 9456,30 грн.
При цьому, обставини надання позивачем послуг відповідачу підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем під час розгляду даної справи у суді.
Також відповідачем до суду не надано жодних заперечень щодо наявної заборгованості, а тим більш доказів, які спростовують її наявність.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг визначений саме моментом пред'явлення позивачем вимоги про оплату на підставі рахунків № 3158/44 від 02.09.2021 та № 3106/13 від 02.09.2021, та відповідно з огляду на несплату відповідачем таких рахунків у семиденний строк з моменту їх пред'явлення, тобто до 17.09.2021, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, починаючи з 18.09.2021 р.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором про надання послуг щодо здійснення своєчасної оплати виставлених позивачем вище вказаних рахунків, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних.
Перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем за період з 18.09.2021 по 25.05.2022 по рахунку №3158/44 від 02.09.2021 та згідно з яким розмір 3 % річних становить 161 76 грн., а також за період з 18.09.2021 по 25.05.2022 по рахунку №3106/13 від 02.09.2021 та згідно з яким розмір 3 % річних становить 32, 55грн., господарським судом встановлено відповідність цих розрахунків обставинам справи щодо прострочення відповідача.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Таким чином, факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем невірно.
Так, позивачем на суму боргу 7872,30 грн. по рахунку № 3158/44 від 02.09.2021 за період з 18.09.2021 по 25.05.2022 нараховано 1059, 30 грн. інфляційних втрат. Однак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції за період прострочення з 18.09.2021 по 25.05.2022 на суму боргу 7872,30 грн. по рахунку № 3158/44 від 02.09.2021 становить 1300, 46 грн.
Також, позивачем на суму боргу 1584 грн. по рахунку № 3106/13 від 02.09.2021 за період з 18.09.2021 по 25.05.2022 нараховано 213, 14 грн. інфляційних втрат. Однак, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат з урахуванням встановленого судом сукупного індексу інфляції за період прострочення з 18.09.2021 по 25.05.2022 на суму боргу 1584 грн. по рахунку № 3106/13 від 02.09.2021 становить 261, 67 грн.
Відтак, за розрахунком суду загальна сума інфляційних втрат складає 1562, 13 грн.
В свою чергу оскільки заявлена позивачем до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 237 ГПК України, то відповідно стягненню підлягає сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 1272, 44 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи те, що відповідачем не надано до суду жодних заперечень проти позовних вимог позивача, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту), а отже і їх задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісна компанія САБСОІЛ” про стягнення 10923,05 грн. задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна компанія САБСОІЛ» (43000, Волинська обл., м. Луцьк ,вул. Лідавська, 2, код ЄДРПОУ 42773964) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) (68609, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Набережна Лукі Капікраяна, 4, код ЄДРПОУ 38728402) 10 923 (десять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 05 коп., з яких: основна сума боргу - 9456 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн. 30 коп., інфляційні нарахування - 1272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 44 коп., 3 % річних - 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 31 коп., а також витрат по сплаті судового у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 19 вересня 2022 р.
Суддя Г.Є. Смелянець