вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
08 вересня 2022 рокуСправа № 912/786/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/786/22
за позовом Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури, 26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Паркова, 13 в інтересах держави в особі
1. Голованівської селищної ради, 26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Соборна, 48
2. Комунального некомерційного підприємства "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради, 26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Незалежності, 2
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 78
про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 214 641,06 грн
за участю представників:
від прокуратури - Ледовська Т.В., посвідчення № 058782 від 17.12.2020;
від позивача 1 - участі не брали;
від позивача 2 - участі не брали;
від відповідача - Лисенко С.В., довіреність № 38/07 від 30.12.2021.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Голованівської селищної ради, Комунального некомерційного підприємства "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (далі - КНП "Голованівська ЦРЛ") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "КОЕК") з вимогами про :
- визнання недійсною додаткової угоди №6 від 20.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
- визнання недійсною додаткової угоди №7 від 17.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
- визнання недійсною додаткової угоди №8 від 18.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
- визнання недійсною додаткової угоди №9 від 19.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
- визнання недійсною додаткової угоди №10 від 17.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
- визнання недійсною додаткової угоди №11 від 22.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь Комунального некомерційного підприємства "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 214 641,06 грн;
- з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено про те, що оспорювані додаткові угоди суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку в період виконання умов договору. У зв'язку з чим на підставі додаткових угод надміру безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 214 641,06 грн.
Ухвалою від 04.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/786/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.08.2022 об 11:00 год.
15.07.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 15.07.2022 №1243/07, у якому заперечено позовні вимоги повністю. Відповідач зазначає, що оскаржувані Додаткові угоди підписані сторонами на підставі експертних висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, які є належним обґрунтуванням внесення змін до Договору в частині вартості електроенергії. Також, відповідач зазначає про відсутність повноважень прокурора на подачу даного позову.
19.07.2022 від Голованівської селищної ради надійшла заява від 07.07.2022 №04-13/64, за змістом якої позивач 1 підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі. Крім того, позивачем 1 у поданій заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача 1.
21.07.2022 від Комунального некомерційного підприємства "Голованівська центральна районна лікарня" надійшла заява від 18.07.2022 №834/01-25, за змістом якої позивач 2 підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі. Крім того, позивачем 2 у поданій заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача 2.
25.07.2022 від Голованівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив від 22.07.2022 № 3096вих-22, у якій прокурор підтримує позовні вимоги з підстав, аналогічних позовній заяві.
28.07.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 28.07.2022 № 1346/07, у яких відповідач заперечує позовні вимоги з підстав, аналогічних відзиву на позов.
08.08.2022 від Голованівської окружної прокуратури надійшли пояснення від 05.08.2022 №3368вих-22.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 01.09.2022.
01.09.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2022.
В судовому засіданні 08.09.2022 досліджено докази у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив наступні обставини.
В судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).
Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.
Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 27, 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Відповідно до ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Статтею 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належить територіальній громаді.
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частиною 2 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частин 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст.62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до Статуту КНП "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради, затвердженого рішення Голованівської селищної ради від 06.01.2021 №161, Комунальне некомерційне підприємство "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради є лікарняним закладом охорони здоров'я з поліклінікою - комунальним некомерційним підприємством, що надає послуги первинної, вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.
Лікарня здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети отримання прибутків (п. 1.5 Статуту).
Відповідно до Розділу 4 Статуту, лікарня є юридичною особою публічного права. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації.
Лікарня користується закріпленим за нею комунальним майном, що є власністю Голованівської селищної ради, на правах оперативного управління.
Разом з тим, засновником і власником підприємства є територіальна громада селища Голованівськ в особі Голованівської селищної ради (далі -засновник). Підприємство здійснює медичну та господарську некомерційну діяльність, є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.
Так, пунктом 6.1 Статуту визначено, що майно лікарні є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Джерелами формування майна та коштів лікарні є кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти) (п.6.3.2 Статуту).
Засновник затверджує фінансовий план Лікарні та контролює його виконання, здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю селищної ради та закріплене за Лікарнею на праві оперативного управління (п.8.3.3 та п.8.3.6 Статуту).
Згідно положень ст. 183 Господарського кодексу України, договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
Враховуючи викладене та зважаючи на положення п.2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, отже вона є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Щодо статусу суб'єкта, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватися з урахуванням положень абзацу 1 частини З цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи (пункт 8.10.).
Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі №917/561/21 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурором за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб'єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб'єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приймаючи до уваги, що положення Статуту КНП "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради, затвердженого рішення Голованівської селищної ради від 06.05.2021 №161 дає змогу стверджувати про наявність у лікарні делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, а саме щодо укладення договорів за державні кошти та, як наслідок, виступати у ролі державного замовника, комунальне підприємство є належним позивачем.
Крім того, Комунальне некомерційне підприємство "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради є об'єктом спільної власності територіальної громади Голованівської селищної ради (засновник), підпорядковане, підзвітне та підконтрольне засновнику. КНП "Голованівська центральна районна лікарня" є стороною договору та одержувачем бюджетних коштів. Вказана закупівля здійснювалась за бюджетні кошти. За час дії договору, постачальником поставлено значно меншу кількість товару, що створило перешкоди в реалізації закладом охорони здоров'я своїх завдань та функцій, що не відповідає державному інтересу. Незважаючи на те, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов'язання за договором, по теперішній час заходи щодо відновлення порушеного права, а саме щодо стягнення безпідставно утриманих коштів, Голованівською селищною радою, як засновником та Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" не вживаються, що підтверджується долученими доказами до матеріалів позову (листи прокуратури до уповноважених органів та відповіді на них).
Дана позиція прокурора повністю узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.
Відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року.
Згідно з п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.
Аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок, що у даній справі прокурор представляє інтереси саме держави, а не конкретного суб'єкта, більш того, з урахуванням норм бюджетного законодавства бюджетними коштами витраченими у одному бюджетному періоді, а повернутими в іншому Позивач 2 розпорядитися не зможе, оскільки вони мають бути повернуті безпосередньо до бюджету, з якого були виділені.
Таким чином, КНП "Голованівська центральна районна лікарня", як сторона договору, мало право вимагати повернення грошової суми, сплаченої за електроенергію, яка не була поставлена відповідачем, чим завдано шкоди інтересам держави, проте жодних заходів до їх відновлення не вжило, а також знехтувало, закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов'язку ефективного та раціонального використання бюджетних коштів.
Так само, як і Голованівською селищною радою, як представником територіальної громади та засновником КНП "Голованівська центральна районна лікарня", жодних заходів до усунення порушень та відновлення інтересів держави не вжито, хоча наділена обов'язком здійснення контролю за ефективністю використання майна, що є власністю селищної ради.
За таких обставин прокурор при поданні позову не замінює позивачів та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені. Участь прокурора у цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) вказано, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу, який є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу має право заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі 917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Прокурором проведено вивчення закупівлі з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в частині дотримання бюджетного законодавства розпорядниками при використанні коштів державного та місцевого бюджетів, відповідно до наявних відкритих джерел інформації. Так, п.14 ч. 1 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" дає визначення моніторингу процедури закупівлі, під яким слід розуміти аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель. Таким чином, після виконання договору моніторинг не проводиться та не може бути проведений, висновки в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" прокурором не видавались, оскільки їх складання не входить до компетенції прокурора.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43.
Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп. 4, 9 п. 4 Положення).
Згідно з пунктом 8 ч. 1 ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Аналіз вищезазначених норм Закону свідчить, що Держаудитслужба наділена лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, виключно за результатами проведених контрольних заходів.
Держаудитслужба є лише контролюючим органом, а не органом, уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у разі їх порушення або загрози їх порушення, та може звертатися до суду в інтересах держави лише у визначених випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Водночас, здійснення заходів державного фінансового контролю на зазначеному об'єкті Планом проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на 2021-2022 рік не передбачено.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 (п. 4 мотивувальної частини) визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.
Згідно з інформацією оприлюдненою в електронній системі закупівель Замовник оприлюднив звіт про виконання договору про закупівлю, відповідно до якого договір виконано в повному обсязі.
Отже, враховуючи повне виконання договору в прокурора не було правових підстав для ініціювання проведення моніторингу закупівлі, а в аудит служби не було змоги для забезпечення його проведення.
Тому звернення до суду в інтересах Голованівської селищної ради, як представника територіальної громади та засновника КНП "Голованівська центральна районна лікарня", а також в інтересах КНП "Голованівська центральна районна лікарня" прокурора є обґрунтованим.
Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської районної ради (рішенням Голованівської селищної ради від 22.12.2020, прийнято у комунальну власність Голованівської селищної ради та перейменовано в Комунальне некомерційне підприємство "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради) (Замовник) проведено відкриті торги UА-2020-11-30-003714-с щодо закупівлі електричної енергії ДК 021:2015:09310000-5 - "Електрична енергія" у кількості 550000 кВт з очікуваною вартістю 2 035 000,00 грн з ПДВ.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Рrozorro" за № UА-2020-11-30-003714-с. Основним критерієм вибору переможця є ціна.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, розміщеного на вебсайті "Рrozorro", учасниками вказаних відкритих торгів подано наступні пропозиції:
- ТОВ "КОЕК" з остаточною пропозицією 1 632 840,00 грн;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України" з остаточною пропозицією 1 875 000,00 грн;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбут-Транс з остаточною пропозицією 2 029 500,00 грн.
За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визнано ТОВ "КОЕК" (Постачальник) з остаточною пропозицією 1 632 840,00 грн, у тому числі ПДВ 272 140 грн, з ціною 2,474 коп./кВт год без ПДВ і 2,9688 коп./кВт год з ПДВ.
В подальшому, між Замовником та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 (далі - Договір) (т. 1 а.с. 73-80).
Предметом договору є Електрична енергія - код ДК 021:2015-09310000-5 для забезпечення потреб електроустановок. Учасник зобов'язується поставити протягом 2021 року Замовнику Електричну енергію в кількості 550 000 кВт*год.
Згідно з п. 5.1-5.2. Договору загальна сума цього договору складає 1 632 840 грн, в тому числі ПДВ 20% 272 140 грн. Ціна за 1 кВт.год. електричної енергії за цим договором становить 2,474 грн без ПДВ, ПДВ 0,4948 грн, разом з ПДВ 2,9688 грн та складається з: закупівельної ціни на ринку електричної енергії, регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку, тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, тарифу (маржі) постачальника електричної енергії.
Договір набирає чинності з 04.01.2021 та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Додатком № 1 до Договору визначено договірні обсяги закупівлі електричної енергії (т. 1 а.с. 81).
Додатком №2 до Договору визначено порядок розрахунків (т. 1 а.с. 82-83).
Заявкою-приєднанням від 04.01.2021, яка є Додатком 3 до Договору визначено, що початок постачання електроенергії здійснюється з 04.01.2021 (т. 1 а.с. 84).
У подальшому між Замовником та Постачальником укладено додаткові угоди, з яких додатковими угодами №2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 збільшено ціну за одиницю товару з 2,9688 грн за 1 кВт/год. до 6,1596 грн за 1 кВт/год, з одночасним зменшенням кількості одиниць товару, а саме додатковими угодами:
- №2 від 15.02.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 3,3939 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг залишено на рівні 550 000 кВт/год.;
- №3 від 15.02.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 3,6756 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 507 847,7 кВт/год.;
- №5 від 19.08.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 3,9832 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 359 612,63 кВт/год.;
- №6 від 20.08.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,40 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 337 487,72 кВт/год.;
- №7 від 17.09.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,6002 грн за 1 кВт/год., плановий обсяг постачання зменшено до 328 710,47 кВт/год.;
- №8 від 18.10.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,9682 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 315 510 кВт/год.;
- №9 від 19.10.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 5,10 грн за 1 кВт/год., плановий обсяг постачання зменшено до 311 382,3 кВт/год.;
- №10 від 17.11.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 5,60484 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 299 018,72 кВт/год.;
- №11 від 22.11.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 6,1596 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 288 115,26 кВт/год.
Таким чином, за твердженням прокурора внаслідок укладення додаткових угод №2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 збільшено ціну за одиницю товару з 2,9688 грн за 1 кВт/год. до 6,1596 грн за 1 кВт/год, тобто на 3,1908 грн (на 107% більше від первинної ціни), при цьому, кількість кВт*год. електричної енергії зменшено.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю -UA2020-11-30-003714-c сума оплати за договором про закупівлю становить 1 194 117,15 грн, що відповідає даним актів прийому-передачі електричної енергії.
Отже, внаслідок укладання Споживачем та Постачальником Додаткових угод від 15.02.2021, 16.03.2021, 19.08.2021, 20.08.2021, 17.09.2021, 18.10.2021, 19.10.2021, 17.11.2021 та 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії за рахунок зменшення обсягів поставки вартість одиниці електричної енергії загалом збільшилась, а саме: на 107 % (збільшення вартості одиниці електричної енергії з 2,9688 грн/кВт.год. з ПДВ до 6,1596 грн/кВт.год з ПДВ) та загалом Споживачем недоотримано 120 201,795 кВт*год.
Прокурор зазначає, що внаслідок укладання Споживачем та Постачальником Додаткових угод від №6 від 20.08.2021, №7 від 17.09.2021, №8 від 18.10.2021, №9 від 19.10.2021, №10 від 17.11.2021, №11 від 22.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії за рахунок зменшення обсягів поставки вартість одиниці електричної енергії загалом збільшилась та загалом Споживачем було недоотримано 53 886,59 к/Вт*год електричної енергії, що й стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі:
1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону;
2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону;
3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону;
4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п'ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.
Частиною четвертою статті 41 цього Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Поряд з цим, частиною п'ятою вказаної статті Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (пункт 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Водночас, статтею 43 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання недійсними додаткових угод є належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину.
Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
- відбувається за згодою сторін;
- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);
- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %;
- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, судом відзначається, що у ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Коливання цін на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Оскільки, законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, як і не визначено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб'єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.
Водночас, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження; документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
На підтвердження наявності підстав для укладення Додаткових угод відповідачем надано такі висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати :
- Додаткова угода №6 від 20.08.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,40 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 337 487,72 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-558/1 від 09.08.2021;
- Додаткова угода №7 від 17.09.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,6002 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 328 710 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-628 від 10.09.2021;
- Додаткова угода №8 від 18.10.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 4,9682 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 315 510 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-667/1 від 27.09.2021;
- Додаткова угода №9 від 19.10.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 5,10 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 311 382,30 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-700/4 від 06.10.2021;
- Додаткова угода №10 від 17.11.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 5,60484 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 299 018,72 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-792 від 29.10.2021;
- Додаткова угода №11 від 22.11.2021 ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено до 6,1596 грн за 1 кВт/год, плановий обсяг постачання зменшено до 288 115,26 кВт/год - експертний висновок Кіровоградської регіональної ТПП №В-817/2 від 03.11.2021.
Господарський суд вважає, що зазначені висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати не є тим документом, який підтверджує коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення основного Договору до дати укладання оскаржуваних Додаткових угод до Договору, що дає підстави зробити висновок про необґрунтоване збільшення ціни Договору та підстави для визнання недійсними оскаржуваних Додаткових угод.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові №924/674/21 від 15.06.2022 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Крім того, суд зауважує, що відповідач помилково тлумачить положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару.
Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.
Отже, позивач мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі. У справі, що розглядається встановлено, що без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" про збільшення ціни позивач підписав додаткові угоди №№ 6-11 внаслідок чого ціна електроенергії значно збільшився, а обсяг поставки електроенергії за договором істотно зменшився.
Зазначене підтверджує нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна електроенергії не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".
Перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення на 107 %, шляхом укладення додаткових угод №№ 2-11 (друга та третя з яких укладені в один день, п'ята та шоста через день, восьма та дев'ята також через день, десята та одинадцята через чотири дні) є недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" у тендері з метою перемоги.
Суд звертає увагу, що положеннями статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Разом з тим передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як у двічі шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, що є самостійної підставою для визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові № 927/636/21 від 09.06.2022 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, встановлені судом обставини, зміст доводів учасників процесу та наявних доказів, оскільки на момент укладення додаткових угод, як випливає зі змісту вищенаведених доказів, не було документально підтверджено коливання ціни на товар, що зумовило би необхідність та правомірність укладення додаткових угод до основного Договору, з огляду на що сторони спірного договору внесли зміни до Договору шляхом укладення оспорюваних додаткових угод безпідставно, суд констатує, що оспорювані додаткові угоди, укладені всупереч приписам закону (зокрема, всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі"), відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Стосовно стягнення зайво сплачених коштів, суд зазначає, що підставою стягнення вказаних коштів прокурор зазначає ст. 1212 та ст. 670 ЦК України.
У справі, що розглядається, недійсність додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже такі відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов'язання є договірними.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У статті 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи викладене вище, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК "Купівля-продаж", а тому стаття 1212 ЦК України як правова підстава такого повернення, в даному випадку не може бути застосована.
Враховуючи визнання недійсними додаткових угод, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" грошових коштів у розмірі 214 641,06 грн, сплачених КНП "Голованівська ЦРЛ", як за товар, який так і не був поставлений продавцем, на підставі статті 670 ЦК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною додаткову угоду №6 від 20.08.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).
Визнати недійсною додаткову угоду №7 від 17.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).
Визнати недійсною додаткову угоду №8 від 18.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).
Визнати недійсною додаткову угоду №9 від 19.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
Визнати недійсною додаткову угоду №10 від 17.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581);
Визнати недійсною додаткову угоду №11 від 22.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №163 від 04.01.2021 між Комунальним некомерційним підприємством "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (код ЄДРПОУ 01995137) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, вулиця Велика Перспективна, буд. 78, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 42132581) на користь Комунального некомерційного підприємства "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради, (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вул. Незалежності, 2, ідентифікаційний код 01995137) надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 214 641,06 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, вулиця Велика Перспективна, буд. 78, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 42132581) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк -Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету -2800) судовий збір в сумі 18 105,62 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Голованівській окружній прокуратурі (golovanivsk@kir.gp.gov.ua, kir.gp.gov.ua); Кіровоградській обласній прокуратурі (oblprokuratura@kir.gp.gov.ua); Голованівській селищній раді (golselrada@ukr.net); Комунальному некомерційному підприємству "Голованівська центральна районна лікарня" Голованівської селищної ради (lik.golov@ukr.net); Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (KRESC@KRESC.COM.UA).
Повне рішення складено 19.09.2022.
Суддя Г.Б. Поліщук