ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2022Справа № 910/2277/22
Суддя Господарського суду міста Києва Мандриченко О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2277/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогістиккомплект"
про стягнення 590 109, 98 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогістиккомплект" про стягнення 590 109,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на підставі договору №27973/20 від 01.06.2021, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 584 535,45 грн, 5574,53 грн суми 15% річних та 00,00 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 17.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів, з дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В.
На вказану адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17.02.2022 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
09.05.2022 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2022, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не вручене під час доставки відповідачу, з причин відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 22.02.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (далі-позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецлогістиккомплект" (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 27973/20.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток, а покупець зобов'язується приймати товари та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного договору.
Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказується сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.3. договору).
Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки, за товари/послуги та web-послуги які були поставлені/надані за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.
В зв'язку з ритмічним характером поставок товарів та послуг відповідно до погодженої сторонами та встановленої цим договором періодичності оплати поставлених товарів та наданих послуг постачальник складає зведену податкову накладну по результатам кожного розрахункового періоду (пункт 4.3. договору)
Ціну даного договору складає сума вартості товару/послуг поставлених/наданих покупцю на підставі цього договору. Вартість товарів та/або послуг, а також web-послуг за даним договором вказується постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг (пункти 4.5., 4.6. договору).
Пунктом 9.1. визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та укладений на невизначений строк.
Доказів припинення дії договору суду не надано.
На виконання умов договору сторони підписали акт прийому-передачі про передачу в тимчасове користування покупцю ідентифікаційних пластикових карт Е100 для забезпечення виконання умов договору, в кількості 11 штук.
На підтвердження поставки товарів, позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні: № 2257 від 15.06.2021 на суму 191510,21 грн; № 6344 від 30.06.2021 на суму 131693,19 грн; № 10357 від 15.07.2021 на суму 27284,30 грн; №14560 від 31.07.2021 на суму 178984,70 грн; №18675 від 15.08.2021 на суму 253802,70 грн; № 22648 від 31.08.2021 на суму 272056,30 грн;№ 26717 від 15.09.2021 на суму 207346,87 грн; № 31023 від 30.09.2021 на суму 367557,96 грн; №35060 від 15.10.2021 на суму 372728,51 грн; № 39130 від 31.10.2021 на суму 382203,73 грн; № 42304 від 15.11.2021 на суму 237939,00 грн; № 47049 від 30.11.2021 на суму 227141,84 грн; № 51274 від 15.12.2021 на суму 312640,61 грн; № 55291 від 31.12.2021 на суму 51894,84 грн.
Відповідно до кожної видаткової накладної позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, які відповідають номеру, даті та сумі, які вказані у видаткових накладних.
Також, позивачем додано до матеріалів справи акти прийому-передачі товарів, деталізація та специфікації.
Загальна сума поставленого товару складає 3 214 784,76 грн.
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень: № 1334 від 18.06.2021 на суму 455,72 грн; № 1335 від 18.06.2021 на суму 1132,14 грн; №1337 від 24.06.2021 на суму 68510,21 грн; №1345 від 25.06.2021 на суму 123000,00 грн; №1377 від 14.07.2021 на суму 81693,19 грн; № 1380 від 15.07.2021 на суму 50000,00 грн; №1397 від 22.07.2021 на суму 27284,30 грн; № 1441 від 11.08.2021 на суму 178984,70 грн; № 1457 від 19.08.2021 на суму 687,99 грн; № 1458 від 19.08.2021 на суму 2542,15 грн; № 1485 від 30.08.2021 на суму 13802,70 грн; № 1488 від 31.08.2021 на суму 68000,00 грн; № 200 від 01.09.2021 на суму 172000,00 грн; № 1510 від 13.09.2021 на суму 668,02 грн; № 1509 від 13.09.2021 на суму 3755,37 грн; № 1512 від 13.09.2021 на суму 28056,30 грн; № 1517 від 14.09.2021 на суму 24000,00 грн; № 1516 від 14.09.2021 на суму 80000,00 грн; № 1515 від 14.09.2021 на суму 120000,00 грн; № 1518 від 15.09.2021 на суму 20000,00 грн; № 1536 від 22.09.2021 на суму 194,98 грн; № 1537 від 22.09.2021 на суму 1471,61 грн; № 1539 від 01.10.2021 на суму 207346,87 грн; № 1556 від 06.10.2021 на суму 67,20 грн; № 1555 від 06.10.2021 на суму 2021,79 грн; № 1559 від 08.10.2021 на суму 25000,00 грн; № 1563 від 08.10.2021 на суму 49000,00 грн; № 1558 від 08.10.2021 на суму 67557,96 грн; № 1565 від 13.10.2021 на суму 36000,00 грн; № 1566 від 13.10.2021 на суму 37000,00 грн; №1568 від 18.10.2021 на суму 24000,00 грн; № 232 від 15.11.2021 на суму 21000,00 грн; № 3 від 18.10.2021 на суму 98000,00 грн; № 13 від 21.10.2021 на суму 72728,51 грн; № 15 від 22.10.2021 на суму 100000,00 грн; № 24 від 27.10.2021 на суму 80000,00 грн;№ 22 від 27.10.2021 на суму 100000,00 грн; № 25 від 28.10.2021 на суму 7000,00 грн; № 1586 від 28.10.2021 на суму 13000,00 грн; № 54 від 09.11.2021 на суму 42203,73 грн; № 58 від 11.11.2021 на суму 20000,00 грн; № 57 від 11.11.2021 на суму 30000,00 грн; № 56 від 11.11.2021 на суму 100000,00 грн; № 229 від 12.11.2021 на суму 50000,00 грн; № 59 від 12.11.021 на суму 70000,00 грн; № 232 від 13.10.2021 на суму 31000,00 грн;№ 230 від 15.11.2021 на суму 49000,00 грн; № 64 від 24.11.2021 на суму 67939,00 грн; № 235 від 25.11.2021 на суму 30000,00 грн; № 65 від 25.11.2021 на суму 40000,00 грн; № 69 від 26.11.2021 на суму 35000,00 грн; № 67 від 26.11.2021 на суму 40000,00 грн; № 70 від 30.11.2021 на суму 25000,00 грн; № 89 від 15.12.2021 на суму 7141,84 грн . Отже, відповідач частково сплатив за поставлений товар на загальну суму 2 643 246,28 грн.
Таким чином, за розрахунком суду відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на суму 571 538,48 грн.
Позивач в своїй заяві зазначає, що ним була направлена претензія відповідачу № 55 від 11.01.22 з вимогою оплатити заборгованість, однак судом встановлено, що вказана претензія відсутня у матеріалах справи, а тому вказані твердження позивача не приймаються судом до уваги.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідачем, в свою чергу, проведено розрахунок з позивачем на загальну суму в розмірі 2 643 246,28 грн, що підтверджується зазначеними вище платіжними дорученнями, однак часткова оплата була проведена з простроченням строку.
Відповідач не заперечив та не спростував будь-якими доказами розмір наявної заборгованості на суму 571 538,48 грн.
Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості товару за договором на загальну суму в розмірі 571 538,48 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів у спростування обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Обставини щодо наявності основної заборгованості за договором в розмірі 571 538,48 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 15 відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення згідно умов п. 7.2. договору в сумі 5 574,53 грн та інфляції в розмірі 0,00 грн.
Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим договором строки покупець зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у якому фактично повинна була надійти оплата. Вимоги покупця щодо повернення переплачених сум або інші вимоги покупця по відношенню до постачальника, претензії й заперечення по рахунках на оплату іншим документам, передбачених даним договором, не дають покупцеві право призупиняти платежі за даним договором.
Перевіривши розрахунок 15% річних, наданий позивачем до позовної заяви, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню на суму в розмірі 5 574,53 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Натомість згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції є більшою, ніж та, що визначена позивачем. Проте згідно приписів статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, а тому втрати від інфляції підлягають стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі - 0,00 грн.
Згідно із частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частина 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 в справі №914/843/18.
Відповідачем належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано та не заперечено.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 571 538,48 грн суми основного боргу, суми 15% річних у розмірі 5 574,53 грн та покладення на відповідача судових витрат позивача по сплаті судового збору у відповідності до пункту третього частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогістиккомплект" (023170, м. Київ, вул. Янтарна, буд. 5-В, ідентифікаційний код 38930944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (04073, м. Київ, пр.-т Степана Бандери, буд. 9, корп. 2, оф. 2-301, ідентифікаційний код 43246932) суму основного боргу в розмірі 571 538 (п'ятсот сімдесят одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) грн 48 коп., суму 15% річних у розмірі 5 574 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 53 коп., та суму судового збору в розмірі 8 656 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн 70 коп.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко