ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2022Справа № 910/6057/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАСТ ІН»
про стягнення 169 532, 42 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАСТ ІН» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 169 532, 42 грн, з яких: 135 138, 17 грн основний борг, 13 958, 11 грн пеня, 1 410, 62 грн 3 % річних та 19 025, 52 грн інфляційні втрати.
Позовні вимоги з посиланням на ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про надання послуг №2102-1-НГ/СПП-20 від 21.02.2020, у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/6057/22 та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 19.07.2022, яка отримана останнім 26.07.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492447354.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.02.2020 між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір про надання послуг № 2102-1-НГ/СПП-20 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надати замовнику платні послуги, що визначені в додатках до цього договору (далі - послуга). Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах узгоджених сторонами. Вид послуг, місце, час, терміни виконання, а також якість і обсяг послуг, додаткові умови - визначаються в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1. договору замовник зобов'язується: на вимогу виконавця, надавати в його розпорядження необхідні документи та інформацію, що сприяють якісному наданню послуг; своєчасно оплачувати послуги виконавця, відповідно до п. З цього договору, а також додатків, які є невід'ємною частиною цього договору; відшкодувати виконавцю всі фактичні витрати, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх зобов'язань в рамках цього договору або додатків до нього.
Згідно п. 2.2. договору виконавець зобов'язується: на вимогу замовника, надавати якісно та своєчасно послуги, найменування, порядок надання, вартість, яких визначається сторонами у відповідних додатках до цього договору.
Пунктами 3.1. та 3.2. договору визначено, що замовник в узгоджені з виконавцем терміни, виплачує виконавцю винагороду за надані послуги (виконані роботи), в розмірі та в строки узгоджені сторонами в окремих додатках до цього договору. Оплата проводиться в безготівковій формі, в розмірі 100% узгодженої сторонами вартості послуг, не пізніше дати, визначеної сторонами в підписаному додатку до цього договору.
У пункті 4.2. договору сторони погодили, що в разі прострочення здійснення платежу замовник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на день виникнення зобов'язання по оплаті, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Згідно п. п. 7.1., 7.2. договору виконавець зобов'язується направляти поштою/кур'єрською доставкою, за фактом надання послуг, належним чином оформлені та підписані зі свого боку акти прийому-передачі наданих послуг, які визнаються сторонами підтвердженням факту належного надання послуг і підставою для оплати. Замовник на протязі 3-х робочих днів з дати отримання такого акту, зобов'язується розглянути, підписати його та направити один підписаний екземпляр виконавцю, паралельно направити скан-копію цього акту за допомогою електронної пошти.
Відповідно до п. 7.3. договору в разі наявності в замовника істотних, аргументованих зауважень до наданих виконавцем актів прийому-передачі наданих послуг, замовник протягом 2-х робочих днів з дати отримання акту, направляє на адресу виконавця свої заперечення (зауваження), шляхом направлення відповідного листа, поштовою або кур'єрською доставкою, паралельно замовник направляє виконавцю факсо- або скан-копію своїх зауважень. При порушенні замовником, зазначених термінів, будь-які претензії і зауваження розглядатись виконавцем не будуть, в той же час, послуги відображені в акті будуть вважатися наданими в повному обсязі і такими, що підлягають 100% оплаті з боку замовника.
Пунктом 7.4. договору визначено, що підписуючи цей договір, сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису (або електронного цифрового підпису, чинного відповідно до розділу VII Закону України «Про електронні довірчі послуга») (надалі - ЕЦПКЕП) в документообігу при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого електронного цифрового підпису в порядку і на умовах передбачених Законом України «Про електронний цифровий підпис електронні довірчі послуги». Сторони погодили, що первинні документи на виконання нього договору можуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері КЕП, або в паперовому вигляді. В разі складання таких документів в електронному вигляді та підписання їх з використанням кваліфікованого електронного підпису (або електронного цифрового підпису, чинного відповідно до розділу VII Закону України «Про електронні довірчі послуги») використання печатки сторонами при цьому не є потрібним.
Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року включно, при цьому, зобов'язання сторін, які виникли в рамках цього договору га додатків до нього, залишаються чинними до їх фактичного виконання сторонами. У разі якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати цей договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 5.1. договору).
21.02.2020 сторонами підписано додаток № 1/PL-20 (надалі - додаток) до договору, в пункті 1 якого передбачено, що замовник в рамках цього додатка доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до вимог замовника, власними силами або із залученням субпідрядників, надавати на території визначеній замовником наступні послуги:
- вантажно-розвантажувальні послуги, КВЕД 52.24;
- вантажно-розвантажувальні послуги з використанням техніки, КВЕД 52.24.
Відповідно до п. 1.1. додатка адреса надання послуг: м. Київ, вул. Чистяківська, 30.
Згідно п. 3. додатка вартість послуг в рамках цього додатка попередньо визначається сторонами в доповненні № 1 до цього додатка - протоколі узгодження ціни, який є невід'ємною частиною цього додатка.
21.02.2020 сторонами узгоджено ціну послуг в доповненні № 1 до додатку до договору, протокол узгодження ціни № 1.
18.01.2021 сторонами узгоджено ціну послуг в доповненні № 1 до додатку до договору, протокол узгодження ціни № 2.
26.07.2021 сторонами узгоджено ціну послуг в доповненні № 1 до додатку до договору, протокол узгодження ціни № 3.
Пункти 4 вказаних вище доповнень є аналогічними та дублюють один одного, в яких передбачено, що фактична вартість послуг щомісяця визначається в актах прийому-передачі наданих послуг, які підписуються сторонами. Оплата послуг здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі наданих послуг у 2 екземплярах, підписаних виконавцем.
Позивачем на виконання умов договору надавались послуги відповідачу на загальну суму 135 138, 17 грн, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг), а саме: № 191 від 28.02.2022 на суму 6 480, 00 грн, № 206 від 28.02.2022 на суму 14 389, 66 грн, № 214 від 28.02.2022 на суму 10 368, 00 грн, № 293 від 28.02.2022 на суму 33 372, 00 грн, № 301 від 28.02.2022 на суму 70 528 51 грн, які підписані електронними підписами та скріпленні електронними печатками сторін без зауважень.
22.06.2022 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № 1606 від 16.06.2022 щодо сплати заборгованості за договором у сумі 135 138, 17 грн, що підтверджується описом вкладення цінного листа та накладною № 0407140885676.
Відповіді на вказану вище вимогу матеріали справи не містять.
11.07.2022 між позивачем та відповідачем за допомогою електронного зв'язку підписано електронними підписами та скріпленні електронними печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, в якому відповідач визнав свою заборгованість зокрема на суму 135 138, 17 грн за вказаними вище актами надання послуг.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договорами в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 135 138, 17 грн основного боргу, 13 958, 11 грн пені, 1 410, 62 грн 3 % річних та 19 025, 52 грн інфляційних втрат.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як убачається з матеріалів справи позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 135 138, 17 грн, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг), а саме: № 191 від 28.02.2022 на суму 6 480, 00 грн, № 206 від 28.02.2022 на суму 14 389, 66 грн, № 214 від 28.02.2022 на суму 10 368, 00 грн, № 293 від 28.02.2022 на суму 33 372, 00 грн, № 301 від 28.02.2022 на суму 70 528 51 грн.
Суд зазначає, що вказані вище акти виконання робіт (надання послуг), підписані електронним підписом та скріпленні електронною печаткою сторін збоку відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пунктах 4 протоколів узгодження цін № 1, 2 та 3 сторони погодили, що фактична вартість послуг щомісяця визначається в актах прийому-передачі наданих послуг, які підписуються сторонами. Оплата послуг здійснюється замовником протягом 5 банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі наданих послуг у 2 екземплярах, підписаних виконавцем.
Із матеріалів справи вбачається, що акт виконання робіт (надання послуг) № 191 від 28.02.2022 отриманий відповідачем 13.03.2022, решта актів виконання робіт (надання послуг): № 206 від 28.02.2022, № 214 від 28.02.2022, № 293 від 28.02.2022, № 301 від 28.02.2022 отримані останнім 15.03.2022.
Отже враховуючи, що оплата послуг здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з дати отримання акту приймання-передачі наданих послуг, останнім днем оплати послуг по акту № 191 від 28.02.2022 є 18.03.2022 та по актах № 206 від 28.02.2022, № 214 від 28.02.2022, № 293 від 28.02.2022, № 301 від 28.02.2022 останнім днем оплати послуг є 22.03.2022.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17 та від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19.
Суд розцінює підписаний відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків від 11.07.2022, як визнання ним основного боргу на суму 135 138, 17 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за отримані послуги в розмірі 135 138, 17 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Крім цього, за порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 08.03.2022 по 13.07.2022 у розмірі 13 958, 11 грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У пункті 4.2. договору сторони погодили, що в разі прострочення здійснення платежу замовник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на день виникнення зобов'язання по оплаті, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 13 958, 11 грн за період з 08.03.2022 по 13.07.2022, суд зазначає, що він виконаний невірно, так як позивачем не вірно визначено період нарахування пені, як установлено судом вище останнім днем оплати по акту № 191 від 28.02.2022 є 18.03.2022, а тому строк нарахування пені по вказаному акту починається 19.03.2022 та по решті актів останнім днем оплати є 22.03.2022, тому строк нарахування пені починається 23.03.2022.
Судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасну оплату послуг за кожним актом окремо обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за загальний період з 19.03.2022 по 13.07.2022, наступним чином:
Акт виконання робіт (надання послуг) №Сума бору (грн)Дата отримання акту відповідачемПеріод нарахування пеніКількість днівПеня (грн)
191 від 28.02.20226 480, 0013.03.202219.03.2022 - 13.07.2022 117633, 80
206 від 28.02.202214 389, 6615.03.202223.03.2022 - 13.07.20221131 375, 89
214 від 28.02.202210 368, 0015.03.202223.03.2022 - 13.07.2022113991, 35
293 від 28.02.2022 33 372, 0015.03.202223.03.2022 - 13.07.20221133 190, 91
301 від 28.02.202270 528, 5115.03.202223.03.2022 - 13.07.20221136 743, 68
Всього12 935, 63
За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 19.03.2022 по 13.07.2022 складає 12 935, 63 грн, а тому вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 08.03.2022 по 13.07.2022 3% річних у сумі 1 410, 62 грн та 19 025, 52 грн інфляційних втрат за період з березня по червень 2022 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок 3 % річних у сумі 1 410, 62 грн за період з 08.03.2022 по 13.07.2022 наданий позивачем, суд зазначає, що він виконаний невірно, враховуючи встановлені судом вище строки оплати, останнім невірно визначено період нарахування 3 % річних, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних за несвоєчасну оплату послуг за кожним актом окремо обмежуючись періодом заявленим позивачем, а саме за загальний період з 19.03.2022 по 13.07.2022, наступним чином:
Акт виконання робіт (надання послуг) №Сума бору (грн)Дата отримання акту відповідачемПеріод нарахування 3 % річнихКількість днів3 % річних (грн)
191 від 28.02.20226 480, 0013.03.202219.03.2022 - 13.07.2022 11762, 31
206 від 28.02.202214 389, 6615.03.202223.03.2022 - 13.07.2022113133, 65
214 від 28.02.202210 368, 0015.03.202223.03.2022 - 13.07.202211396, 29
293 від 28.02.2022 33 372, 0015.03.202223.03.2022 - 13.07.2022113309, 95
301 від 28.02.202270 528, 5115.03.202223.03.2022 - 13.07.2022113655, 05
Всього1 257, 25
За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 19.03.2022 по 13.07.2022 складає 1 257, 25 грн, тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.
Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 19 025, 52 грн за період з березня по червень 2022 року, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки останнім невірно визначено період нарахування інфляційних втрат, враховуючи встановлені вище строки оплати по актах та те, що якщо час прострочення в неповному місяці менше або дорівнює половині місяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується, враховуючи, що прострочення тривало менше половини місяця, інфляція за березень 2022 року не нараховується.
Судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за загальний період з квітня по червень 2022 року. За розрахунком суду розмір інфляційних втрат за загальний період з квітня по червень 2022 року складає 12 386, 89 грн, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 135 138, 17 грн основного боргу, 12 935, 63 грн пені, 1 257, 25 грн 3% річних та 12 386, 89 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАСТ ІН» (02090, місто Київ, вулиця Бутлеров, будинок 1, ідентифікаційний код 41567921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС ПРОФІ ПЛЮС» (49000, місто Дніпро, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок 18, офіс 303, ідентифікаційний код 39880947) 135 138 (сто тридцять п'ять тисяч сто тридцять вісім) грн 17 коп. основного боргу, 12 935 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять пять) грн 63 коп. пені, 1 257 (одну тисячу двісті п'ятдесят сім) грн 25 коп. 3% річних, 12 386 (дванадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн 89 коп. інфляційних втрат та 2 425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн 77 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань