16 вересня 2002 року м. Рівне №460/20467/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доШпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі-відповідач), у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.12.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,811 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області;
зобов'язати Шпанівську сільську раду Рівненського району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,811 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Стислий виклад позиції сторін.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 13.12.2021 позивач звернувся до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. За результатами розгляду такого клопотання, до якого було додано необхідний перелік документів, відповідачем листом № 348/02-12/22 від 11.03.2022 позивача повідомлено про те, що на сесії Шпанівської сілської ради, яка відбулася 18.02.2022, рішення по суті питання не прийнято, оскільки, за результатами голосування проект не набрав необхідної кількості голосів для прийняття рішення. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права, свободи та законні інтереси, встановлені нормами Конституції та чинним законодавством України, оскільки Земельний кодекс України не містить такої підстави для неприйняття рішення, яку зазначив відповідач у своєму листі. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
13.09.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки проект рішення не набрав більшості голосів від складу сільської ради, тому рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою прийнято не було. Зазначає, що відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не відповідає затвердженій містобудівній документації на території Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, тому сільською радою вчинено усі встановлені законом дії, спрямовані на розгляд заяви позивача з направленням відповіді про такий розгляд, відтак протиправної бездіяльності при розгляді даного питання відповідачем не допущено. Зауважує, що будь-якого рішення про відмову позивачу у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не приймалося. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Заяви, клопотання учасників справи.
Заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 08.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
13.12.2021 ОСОБА_1 звернулась до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,811 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області. У поданому клопотанні вказано, що заявник не використав своє право на безоплатну приватизацію землі по вищевказаному цільовому призначенню.
До клопотання позивачем були долучені копія документа, що посвідчує особу, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, викопіювання з публічної кадастрової карти із нанесенням меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,811 га (картографічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки).
Листом Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 348/02-12/22 від 11.03.2022 позивача повідомлено про те, що пропозиція надати згоду (підтримати проект про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою) не набрала необхідної кількості голосів для прийняття рішення.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Докази відхилені судом та мотиви їх відхилення
Суд не відхиляє докази подані учасниками справи. Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі-Закон № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради (частина 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР).
За приписами частини 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту “б” частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Підпунктом “а” частини другої статті 83 ЗК України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
Відповідно до частин першої третьої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт “в” частини третьої статті 116 ЗК України).
За змістом частини четвертої статті 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.
Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність з урахуванням частини четвертої статті 116 ЗК України.
Мотивована оцінка аргументів сторін і висновки суду.
Зі змісту листа відповідача № 348/02-12/22 від 11.03.2022 вбачається, що заява позивача розглянута на сесії Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області 18 лютого 2022 року та рішення по суті питання не прийнято, оскільки пропозиція надати згоду (підтримати проекти про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою) не набрала необхідної кількості голосів депутатів.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
З наведеного вбачається, що питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, розглядаються виключно на пленарних засіданнях, а рішення з цих питань приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Як зазначено вище по тексту, рішення по суті заяви позивача від 13 грудня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем, як того вимагає ЗК України не ухвалено.
При цьому, щодо наявного у листі відповідача № 348/02-12/22 від 11.03.2022 посилання на статтю 59 Закону № 280/97-ВР (проект рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність не набрав необхідної кількості голосів), суд зауважує, що зазначена стаття не звільняє орган місцевого самоврядування як суб'єкта розпорядження землями від обов'язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 квітня 2019 року по справі № 826/6796/18 (провадження № К/9901/69164/18), що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Як було зазначено судом, нормативними актами встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.
Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом, у даному випадку рішенням сесії Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
З наведеного суд критично оцінює твердження відповідача про те, що сільською радою вчинено усі встановлені законом дії, спрямовані на розгляд заяви позивача з направленням подальшої відповіді про такий розгляд, оскільки лист відповідача від № 348/02-12/22 від 11.03.2022 у відповідь на заяву позивача, за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання заявника, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що виконавчий орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, у даному випадку, суд констатує протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не прийнятті відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно із чинним законодавством, а тому порушені права позивача підлягають відновленню в судовому порядку.
Відповідно до частин 1-2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
На переконання суду, для належного та ефективного захисту порушеного права слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 13.12.2021 з питання надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,811 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області і прийняти рішення визначене статтею 118 Земельного кодексу України.
Порушені права та інтереси позивача.
Протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення по суті поставлених питань за заявою позивача, як того вимагає ЗК України, призвело до порушення подальшої реалізації права позивача на безоплатне отримання земельної ділянки у власність.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити повністю.
Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп, що підтверджується квитанцією № 48 від 01.07.2022, оригінал якої наявний в матеріалах справи.
Відтак, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за заявою представника позивача від 16.08.2022 суд зазначає наступне.
Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 5500 гривень.
На підтвердження понесених витрат представник позивача подав до суду копії наступних документів:
договір від 28 червня 2022 року про надання правової допомоги Адвокатським Бюро "ВІКТОРА МАКСИМЧУКА";
додаток до договору № 1 від 28.06.2022 у якому міститься вартість послуг, які надавались клієнту таким адвокатським бюро, а саме: 400 гривень за годину роботи, а також розмір гонорару за такі послуги - 5500 гривень;
ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 01.07.2022;
рахунок № 2 від 01.07.2022 на оплату наданих адвокатським бюро послуг послуг у сумі 5500 гривень.
банківська квитанція від 01.07.2021 № 46 про сплату позивачем гонорару адвокату у розмірі 5500 грн.
Також на підтвердження зазначених вище витрат до суду поданий акт приймання-передачі послуг № 1 від 15.08.2022, згідно з яким позивачу було надано послуги загальною вартістю 5500 гривень у справі № 460/20467/22:
1) надання юридичної консультації;
2) пошук, вивчення та аналіз доказів та матеріалів необхідних для подання позовної заяви;
3) пошук та аналіз судової практики;
4) підготовка позовної заяви;
5) підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів, які підтверджують факт надання такої допомоги.
Суд зауважує, що акт виконаних робіт містить опис робіт, виконаних при надані правничої допомоги позивачу в ході розгляду даної справи, однак не містить кількість годин витрачених адвокатом на надання таких видів робіт.
Водночас долучені позивачем документи, на переконання суду, у своїй сукупності підтверджують факт понесення витрат саме у цій справі. Також, реальність обсягу виконання послуг засвідчується складеними представником позивача документами, які перелічені у акті і є наявними у матеріалах справи, а саме позовна зава і заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлено.
Разом з тим суд вважає за необхідне зменшити розмір присуджених до стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з наступних міркувань.
По перше, справа є незначною складністю, про що свідчить призначення її судом до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення(виклику) сторін, а також те, що по цій категорії спорів є усталена судова практика.
По друге, обсяг наданих позивачу послуг адвокатським бюро по суті зводився до підготовки і подання до суду позовної заяви і заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому ані в акті, ані в інших долучених документах не зазначена кількість годин (час) витрачений адвокатом на надання послуг позивачу.
З наведеного суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом.
Тому, керуючись засадами справедливості і верховенства права, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, слід стягнути витрати за надану позивачу професійну правничу допомогу у розмірі 1500 гривень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.12.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,811 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Зобов'язати Шпанівську сільську раду Рівненського району Рівненської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.12.2021 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,811 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 992 грн 40 коп (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 вересня 2022 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області (вул. Шкільна, 1, с. Шпанів, Рівненський район, Рівненська область, 35301, ЄДРПОУ/РНОКПП 04387317)
Суддя О.В. Поліщук