15 вересня 2022 року м. Рівне№ 460/12951/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо нездійснення з 11.06.2021 призначення та виплати пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру пенсії 18194,83 грн та зобов'язати призначити та виплатити пенсію з урахуванням вже проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, з 01.07.2002 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримувала пенсію по інвалідності. З 28.10.2020 позивач отримує пенсію по втраті годувальника. 11.06.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку розміру пенсії, виходячи з розрахунку 50% розміру пенсії по інвалідності, яку отримував чоловік позивачки. У відповідь на вказане звернення пенсійним органом було відмовлено у здісненні перерахунку з тих підстав, що довідка ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123, враховувалась при перерахунку пенсії померлого на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для врахування вказаної довідки при перерахунку пенсії позивача. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами письмового провадження.
23.10.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог - заперечує, в обґрунтування заперечень зазначає, що підстав для обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки, виданої ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123 немає, оскільки зазначена довідка враховувалась при обчисленні пенсії годувальнику на виконання рішення суду.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
З 28.10.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника на умовах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Розмір пенсії обраховано із розрахунку 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням довідки виданої ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123.
У відповідь на вказане звернення відповідачем повідомлено про відсутність підстав для обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки, виданої ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123, оскільки зазначена довідка враховувалась при обчисленні пенсії годувальнику на виконання рішення суду.
Не погоджуючи з діями відповідача позивач звернулась до суду в даним позовом.
Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як це визначено його преамбулою.
Крім того, слід ураховувати, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно зі ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Як визначено п.1 ч.1 ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються, зокрема, такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення як пенсійне страхування у формі: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з положеннями ст.26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, смерть годувальника відноситься до страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги забезпечення особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
За приписами ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Розділ V Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.ст. 36-39) присвячений пенсії у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно ж до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Як свідчить відповідач у відзиві на позов, всі необхідні документи позивачем подані 24 листопада 2021 року.
Таким чином, слід резюмувати, що ОСОБА_1 за сукупності встановлених обставин справи, має право на перехід за своїм бажанням і в порядку, що визначений законом, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як непрацездатний член сім'ї померлого годувальника, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування та яка сама одержувала пенсію (за віком).
У частині ж бази для обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, померлий чоловік позивачки ОСОБА_2 станом на дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 отримував пенсію у загальному розмірі 18194,83 грн., що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (дата розрахунку 13.06.2020).
Водночас, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що при здійсненні обрахунку пенсії позивача по втраті годувальника до розрахунку брався середньомісячний заробіток померлого ОСОБА_2 - 12541,80 грн.
Крім того, як вбачається з відзиву на позовну заяву, для обчислення пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не брались до уваги дані довідки, виданої ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123, оскільки зазначена довідка враховувалась при обчисленні пенсії годувальнику на виконання рішення суду.
Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2008 Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Рівненському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі заяви від 21.12.2007, довідки, виданої ВАТ "Рембуд" та довідки виданої Рівненським об'єднаним міським військовим комісаріатом від 24.03.2008 за№247 з моменту звернення - 21.12.2007.
Пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника. Її розмір залежить від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті. Встановлення менш сприятливих умов матеріального і соціального забезпечення особам, які перебували на утриманні судді у відставці, що обрав щомісячне довічне грошове утримання, призводить до звуження змісту та обсягу прав утриманців.
Тобто, така відмінність у ставленні при призначенні пенсії цього виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних очікувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного довічного грошового утримання була призначена на законних підставах та була регулярною виплатою судді у відставці за рахунок державних коштів.
Як було зазначено раніше, позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника, з врахуванням довідки, виданої ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123.
Тобто, позивачка фактично просила привести у відповідність до норм розмір призначеної їй пенсії по втраті годувальника, а саме, у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Відтак, відмова відповідача у врахуванні розміру доходу годувальника позивачки на час перерахунку пенсії призводить до того, що сама суть права позивачки на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника зводиться нанівець, що, безсумнівно, становить «особистий та надмірний тягар» для позивачки, яка втративши у непрацездатному віці матеріальну допомогу внаслідок смерті чоловіка, залишилась без можливості отримання належного пенсійного забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що непрацездатна позивачка, будучи особою, яка перебувала на утриманні померлого і одержувала від нього допомогу, що була постійним та основним джерелом засобів до існування, має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, обраховану у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобльської катстрофи" виходячи із розміру пенсій1них виплат померлого годувальника станом на момент виникнення спірних відносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
Так, вирішуючи справу "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (заяви №№ 65731/01 та 65900/01), ЄСПЛ зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.
У справах «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року, та «Серков проти України», заява № 39766/05, рішення від 07 липня 2011 року, ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. Необхідність застосування зазначеного підходу при вирішення соціальних справ, з урахуванням обставин справи та законодавства, що регулює саме ці відносини та у конкретний період часу, підтверджується, зокрема, правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №234/8701/1.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості проведення позивачці перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки, виданої ВАТ "Рембуд" від 25.03.2008 №123.
З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю
Визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення з 11.06.2021 виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру пенсії ОСОБА_2 - 18194,83 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру пенсії ОСОБА_2 - 18194,83 грн., з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 15.09.2022.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Суддя В.В. Щербаков