16 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/6712/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївської області №164750004707 від 22.07.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду роботи із 06 травня 1982 року по 31 грудня 2003 року на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області. починаючи з 10 травня 2022 року (дня першого звернення за призначенням).
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №164750004707 від 22.07.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з урахуванням періоду роботи останньої із 06.05.1982 по 31.12.2003 на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області, оскільки факт роботи позивача у вказаному періоді на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області підтверджується записами в її трудовій книжці та довідками про заробітну плату від 13.05.2022 №01-17/462, №01-17/463, №01-17/464, які підтверджені актами перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 07.07.2022 №2605, №2606, №2607. При цьому, неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6712/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927).
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позов не визнало та у відзиві на позовну заяву зазначило, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. На день звернення із заявою позивачу виповнилось 60 років 02 місяці, страховий стаж склав 27 років 09 місяців 09 днів. До страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди: - догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутні інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною по досягненню нею 3-річного віку; - період роботи з 06.05.1982 по 31.12.2003, оскільки в підставах внесення запису відсутній номер рішення про прийняття на роботу, страховий стаж за вищезазначений період обчислено за даними акту перевірки від 07.07.2022 №2607, довідки про заробітну плату від 13.05.2022 за період з 15.01.1996 по 30.06.2000, та з 01.07.2000 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; - не прийнято до уваги дані актів перевірки від 07.07.2022 №2605, №2606 довідок про заробітну плату від 13.05.2022 №01-17-462 та №01-17-463 за періоди роботи протягом травня 1982 - березня 1984, жовтня 1985 - грудня 1995, оскільки в первинних документах значиться " ОСОБА_1 ", тобто не зазначено повне по батькові. Як наслідок, 22.07.2022 за принципом екстериторіальності відповідачем розглянуто заяву позивача від 14.07.2022 та додані до неї документи і прийнято рішення №164750004707 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу та тому, що право на цей вид пенсії у неї виникне з 07.05.2025 (а.с. 24-26).
06.09.2022 до суду від ГУПФУ в Полтавській області надійшли письмові пояснення, за змістом яких управління вважає, що позивачу було правомірно обраховано періоди її роботи у відповідності до вимог чинного законодавства та, як наслідок, обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії за віком за відсутності необхідної кількості страхового стажу (а.с. 34-38).
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
14.07.2022 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 41-42).
До вказаної заяви позивачем було додано: - паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , - довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, - свідоцтво про одруження № НОМЕР_2 , - трудову книжку НОМЕР_3 , - свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_4 , - довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 13.05.2022 №01-17/462, №01-17/463, №01-17/464 та від 08.07.2022 №486, - акти від 07.07.2022 №2605, №2606, №2607, що учасниками справи не заперечується (а.с. 44-64).
За результатами розгляду вказаних документів в порядку екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення №164750004707 від 22.07.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу та тому, що право на цей вид пенсії у неї виникне з 07.05.2025 (а.с. 10).
В обґрунтування підстав для прийняття такого рішення управління вказало те, що необхідний страховий стаж відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 29 років. Страховий стаж заявниці становить 27 років 09 місяців 09 днів. До страхового стажу не зараховано періоди: - догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутня відмітка про одержання паспорта та відсутні інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною по досягненню нею 3-річного віку; - період роботи з 06.05.1982 по 31.12.2003, оскільки в підставах внесення запису відсутній номер рішення про прийняття на роботу, страховий стаж за вищезазначений період обчислено за даними акту перевірки від 07.07.2022 №2607, довідки про заробітну плату від 13.05.2022 за період з 15.01.1996 по 30.06.2000, та з 01.07.2000 за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; - не прийнято до уваги дані актів перевірки від 07.07.2022 №2605, №2606 довідок про заробітну плату від 13.05.2022 №01-17/462 та №01-17/463 за періоди роботи протягом травня 1982 - березня 1984, жовтня 1985 - грудня 1995, оскільки в первинних документах значиться " ОСОБА_1 ", тобто не зазначено повне по батькові (а.с. 10) /а.с. 6/.
Позивач, вважаючи протиправним рішення ГУПФУ в Миколаївської області №164750004707 від 22.07.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, звернулася до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення, а також зобов'язання ГУПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду роботи із 06.05.1982 по 31.12.2003 на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області, починаючи з 10.05.2022 (дня першого звернення за призначенням пенсії).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 3 Конституції України визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно з визначеннями, що містяться у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":
- мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);
- пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За приписами статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп ? Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:
Зв = З + Зд, де:
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:
Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
П - сума фактично сплаченого відповідного податку у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;
Ч - відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактично сплаченого відповідного податку, чинний в межах відповідного періоду;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Під час визначення доходу фізичної особи - підприємця для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується розмір податку, що сплачує така фізична особа, без збільшення розміру податку, передбаченого законодавством, за членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні цією фізичною особою підприємницької діяльності, та за осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах.
Під час визначення доходу члена сім'ї фізичної особи - підприємця для обчислення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується сума податку, внесена за одного члена сім'ї, на яку відповідно до законодавства збільшується відповідний податок зазначеної фізичної особи - підприємця.
При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які сплачують страхові внески у фіксованому розмірі, у тому числі членів їхніх сімей, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, а також для осіб, зазначених в абзаці першому частини дев'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", отриманий ними дохід за відповідний місяць визначається за формулою:
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхові внески) за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Ф - сума фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску) у фіксованому розмірі за відповідний місяць;
Т - розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхового внеску до солідарної системи), встановлений для відповідної категорії осіб у відповідному місяці, а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - у місяці, в якому укладено договір про добровільну участь.
Згідно пункту 3 частини 2 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана здійснювати функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг.
Виходячи з аналізу вказаних норм, суд доходить висновку, що діючий на сьогодні механізм нарахування пенсій за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого ним страхового стажу та отримуваного заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документі, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 45-52), судом встановлено, що 06.05.1982 останню було прийнято на роботу на посаду касира Заїчинської сільської ради згідно з рішенням від 02.05.1982, а 11.11.2010 позивача було обрано секретарем Заїчинської сільської ради згідно з рішенням І сесії 6 скликання від 11.11.2010 (а.с. 46-47).
Таким чином, записами у трудовій книжці ОСОБА_1 повністю підтверджується період її роботи з 06.05.1982 по 31.12.2003 (саме такий період вказаний в оскаржуваному рішенні) на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області.
Також, суд враховує наявність у матеріалах справи довідок про заробітну плату ОСОБА_1 від 13.05.2022 №01-17/462, №01-17/463, №01-17/464, які підтверджені актами перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 07.07.2022 №2605, №2606, №2607, та є належними доказами вказаного в них періоду роботи позивача на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області (а.с. 54-64).
При цьому, посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність в трудовій книжці у записі про прийняття позивача на роботу на вказану посаду номеру рішення про прийняття на роботу, суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що рішення Заїчинської сільської ради від 02.05.1982 взагалі мало номер.
Крім того, на переконання суду, за недоліки у оформленні записів трудової книжки відповідальність несе саме роботодавець, а не працівник, а відтак, наявність певних недоліків в оформленні трудової книжки з вини роботодавця не може бути підставою для відмови пенсійного органу у врахуванні до страхового стажу особи, що звернулася за призначенням пенсії, певного періоду роботи.
Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що вказуючи на не зарахування періоду догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав відсутності в свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта та відсутності інших документів, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною по досягненню нею 3-річного віку, пенсійний орган взагалі не посилається на будь-які правові норми, які б передбачали обов'язок позивача при зверненні за призначенням пенсії за віком надавати свідоцтво про народження дитини саме з відміткою про одержання паспорта, а також інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною по досягненню нею 3-річного віку.
Доводи пенсійного органу стосовно того, що останнім не прийнято до уваги дані актів перевірки від 07.07.2022 №2605, №2606 довідок про заробітну плату від 13.05.2022 №01-17-462 та №01-17-463 за періоди роботи протягом травня 1982 - березня 1984, жовтня 1985 - грудня 1995, оскільки в первинних документах значиться " ОСОБА_1 ", тобто не зазначено повне по батькові, суд вважає юридично неспроможними.
За викладених обставин, суд доходить висновку, що ГУПФУ в Миколаївській області безпідставно прийняло оскаржуване рішення від 22.07.2022 №164750004707, у зв'язку з чим таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.
Поряд з цим, як встановлено частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Разом з тим, як слідує з наявних у матеріалах справи документів пенсійної справи позивача та пояснень третьої особи, ОСОБА_1 після другого звернення до пенсійного органу про призначення пенсії за віком 14.07.2022 та отримання спірного рішення від 22.07.2022 повторно (втретє) звернулася до пенсійного органу із аналогічною заявою про призначення пенсії за віком від 28.07.2022.
За результатами розгляду заяви позивача від 28.07.2022 рішенням від 05.08.2022 ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено пенсію за віком з дати настання права 07.05.2022. При цьому, при призначенні пенсії за віком до стажу заявниці було зараховано: - період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 03.05.1984 по 02.05.1987; - з 01.01.1989 по 31.12.1995 зараховано на підставі довідки №01-17/463 від 13.05.2022, акту перевірки №2606 від 07.07.2022, та уточнюючої довідки №486 від 08.07.2022; - з 15.01.1996 по 15.06.1996, з 15.08.1996 по 31.12.2003 відповідно до довідки про заробітну плату №01-17/464 від 13.05.2022 та акту перевірки №2607 від 07.07.2022.
За викладених обставин, з огляду на прийняття рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 05.08.2022 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.05.2022, яке не є предметом оскарження у цій справі, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням періоду роботи із 06 травня 1982 року по 31 грудня 2003 року на посаді касира в Заїчинській сільській раді Семенівського району Полтавської області, починаючи з 10 травня 2022 року (дня першого звернення за призначенням).
При цьому, суд зауважує, що у разі незгоди позивача з рішенням ГУПФУ в Дніпропетровській області від 05.08.2022 про призначення пенсії за віком в частині не зарахування до стажу ОСОБА_1 певних періодів її роботи, для захисту своїх прав остання може звернутися до суду з окремим позовом до ГУПФУ в Дніпропетровській області.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, при частковому задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 липня 2022 року №164750004707.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава