справа № 380/12844/22
15 вересня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача від 08 вересня 2022 року про забезпечення позову у справі № 380/12844/22 за позовом Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (вул. Промислова, 1, м. Червоноград, Львівська область, 80100) до Червоноградської міської ради Львівської області (пр. Шевченка, 19, м. Червоноград, Львівська область, 80100), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» (вул. Шевська, 1А, м. Червоноград, Львівська область 80100) про скасування рішення,-
Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» (позивач/заявник) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Червоноградської міської ради Львівської області (відповідач), в якому просить:
- скасувати рішення Червоноградської міської ради Львівської області дев'ятнадцятої сесії восьмого скликання № 1391 від 25 серпня 2022 року «Про надання дозволу на відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень»;
- судові витрати в розмірі 2481,00 грн по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Ухвалою судді від 15 вересня 2022 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання. Залучено Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс» до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву від 08 вересня 2022 року про забезпечення позову.
Указана заява мотивована тим, що Червоноградська міська рада Львівської області, приймаючи оскаржуване рішення, перевищила повноваження та порушила норми житлово-комунального законодавства. Відтак позивач уважає, що ознаки протиправності зазначеного рішення та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням є очевидними.
Звертає увагу на те, що дії відповідача, а також прийняте ним рішення № 1391 від 25 серпня 2022 року безпосередньо зачіпають законні права та інтереси позивача, чим завдають йому значних матеріальних збитків. Оскаржуване рішення прямо впливає на можливість виконання позивачем взятих на себе зобов'язань перед іншими споживачами.
Зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Питання підготовки та проведення опалювального сезону 2022/2023 років віднесено Урядом України до одного з пріоритетних, відтак проведення відключень ускладнює сталу підготовку системи до опалювального сезону 2022/2023 років. Реалізація оскарженого рішення призведе до загрози зриву опалювального сезону у 2022/2023 роках і, як наслідок, до надзвичайної ситуації техногенного характеру в м. Червоноград, м. Соснівка та смт. Гірник у зв'язку з неможливістю вчасно та якісно почати надавати послуги з централізованого опалення.
Ураховуючи викладене, просить суд: 1) вжити до ухвалення судового рішення у справі заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Червоноградської міської ради Львівської області № 1391 від 25 серпня 2022 року «Про надання дозволу на відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень»; 2) заборонити уповноваженим особам Червоноградської міської ради Львівської області до набрання законної сили судового рішення у справі у будь-який спосіб вчиняти дії щодо надання витягів з рішення Червоноградської міської ради Львівської області № 1391 від 25 серпня 2022 року «Про надання дозволу на відключення від систем централізованого опалення та постачання гарячої води власників квартир та нежитлових приміщень».
Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Забезпечення позову - це надання заявнику тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави та порядок вжиття заходів забезпечення позову врегульовані главою 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Суд відзначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами четвертою - шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.
Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Щодо покликань заявника на наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваного рішення, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи діяння суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваного рішення, підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.
Щодо посилань позивача на те, що з урахуванням запровадження у державі воєнного стану питання підготовки та проведення опалювального сезону 2022/2023 років віднесено Урядом України до одного з пріоритетних, відтак проведення відключень ускладнює сталу підготовку системи до опалювального сезону 2022/2023 років, а також, що реалізація оскарженого рішення призведе до загрози зриву опалювального сезону у 2022/2023 роках і, як наслідок, до надзвичайної ситуації техногенного характеру в м. Червоноград, м. Соснівка та смт. Гірник у зв'язку з неможливістю вчасно та якісно почати надавати послуги з централізованого опалення суд зазначає наступне.
Наведені заявником імовірні негативні наслідки не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з оскарженим рішенням. На думку суду, можливе настання негативних наслідків, на які посилається позивач, зумовлені діями, спрямованими на реалізацію оскарженого рішення.
В контексті викладеного суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Порядок вирішення питання відключення квартир від центрального опалення визначений «Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води» (далі - Порядок № 169), затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 № 169.
Порядок № 169 визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
При цьому процедуру відокремлення (відключення) власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від централізованого опалення (далі - ЦО) та постачання гарячої води (далі - ГВП) визначено Розділом ІІІ Порядку № 169.
За приписами пунктів 9 та 10 згаданого розділу виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання. Для виконання робіт із відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення повідомляє виконавця відповідної комунальної послуги та виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води про своє рішення щодо відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП шляхом подання письмової заяви в довільній формі, у якій зазначається наявність підстави для такого рішення згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
До заяви додається копія витягу з протоколу засідання Комісії про розгляд питання щодо відокремлення (відключення) такої квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, а також копія проєкту такого відокремлення (відключення).
Із урахуванням наведеного суд констатує, що на позивача, як на виконавця житлово-комунальних послуг, покладається обов'язок вжиття заходів з відключення власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від ЦО та ГВП. Утім, на момент звернення до суду із цією заявою доказів реалізації оскарженого рішення позивач не надав.
Суд критично оцінює аргумент позивача про те, що прийняте відповідачем рішення завдає заявнику значних матеріальних збитків, оскільки вказана обставина не є законодавчо обумовленою обставиною для застосування заходів забезпечення шляхом зупинення дії рішення. Крім цього, позивач не надав жодних доказів на обґрунтування такого аргументу.
З огляду на викладене суд уважає, що відсутні передбачені частиною 2 статті 150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому немає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача від 08 вересня 2022 року про забезпечення позову - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 15 вересня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.