справа№ 380/3754/20
з питань повороту виконання судового рішення
15 вересня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Галицької митниці Держмитслужби про поворот виконання рішення суду в адміністративній справі № 380/3754/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка,1; код ЄДРПОУ 39420875), з вимогами:
визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС № 65-о від 13.04.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС;
стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 65-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено позивача на посаді начальника відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків і зброї управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.
Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 135 060 (сто тридцять п'ять тисяч шістдесят) грн. 00 коп.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
06.07.2022 Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі №380/3754/20. Ухвалено нове рішення у справі №380/3754/20 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку - в повному обсязі.
08.09.2022 за вх. №58028 Галицька митниця Держмитслужби подала заяву про поворот виконання судового рішення, в якій просила винести ухвалу про поворот виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року по справі №380/3754/20, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці Держмитслужби 107372 грн 71 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за час вимушеного прогулу.
Вказана заява обґрунтована тим, що на виконання вищевказаного судового рішення Галицькою митницею Держмитслужби згідно ч. 10 ст. 51 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що у разі ліквідації або реорганізації держаних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступних бюджетних періодах до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, було виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 107372 грн 71 коп. Виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 107372 грн. 71 коп, не є заробітною платою.
Заявник зазначає, що до моменту фактичного виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають. У зв'язку з цим, виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу, оскільки Галицькою митницею Держмитслужби на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, було виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Сторони в засідання суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
З огляду на неявку сторін та неповідомлення про причини такої неявки, суд ухвалив розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.
При постановленні ухвали судом враховується наступне:
Відповідно до ч. 1, 2, 5, 7 ст. 380 КАС України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Зі змісту процесуального закону слідує, що поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Суд наголошує, що поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, поворот виконання рішення це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Отже, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Статтею 381 КАС України встановлено особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ. Поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Аналіз наведеної норми передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ:
про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів;
рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.
У вказаних випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Із матеріалів справи слідує, що предметом розгляду в даній справі є визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати.
Поворот виконання рішення у вказаній справі стосується виключно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 107372 грн 71 коп, а тому має здійснюватися з урахуванням особливостей встановлених положеннями ст. 381 КАС України.
Процесуальним законодавством визначено необхідність встановлення обов'язкових умов, за яких можливо допустити поворот виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів.
При цьому, задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо рішення суду, яке скасовано, було обґрунтовано на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Отже, можливість повороту виконання судового рішення у справі присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби передбачена виключно в разі недобросовісних дій позивача (стягувача), згідно з якими скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Таким чином, наявність самої лише обставини скасування судового рішення щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є недостатньою умовою для повороту виконання судового рішення.
Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Судом не враховуються аргументи заявника про поворот виконання судового рішення, оскільки відповідачем по суті не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що вищевказане рішення суду першої інстанції про присудження позивачу виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами, відповідно у суду відсутні законні підстави для повороту виконання - стягнення з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці Держмитслужби 107372 грн 71 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви Галицької митниці Держмитслужби про поворот виконання судового рішення від 08.09.2022 в адміністративній справі №380/3754/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Н.І.