05 вересня 2022 року справа №380/18895/21
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
представника позивача Щербини А.І.,
представника відповідача Рибака Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
I. Стислий виклад позиції учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” код ЄДРПОУ 32730400, місцезнаходження: 81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорнинська, комплекс “Ямельня-1” (далі - позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1 (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, виражене в формі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021;
- зобов'язати Львівську митницю здійснити митне оформлення товару за митною декларацією №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021.
Позов обґрунтований тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару «Продукт для годівлі тварин з вмістом крохмалю до 10%, без вмісту молочних продуктів, текстурований соєвий білок "TSP" 22000кг, порошок світло-коричневого кольору виготовлений методом екструзійної варки тіста з знежиреної соєвої макухи або муки, з подальшим висушуванням і перемелюванням. Продукт містить 50,0% протеїну, 3,3% сирої клітковини, при вологості 6,9%, вміст сирого жиру складає 1,5%, концентрат призначений для годівлі тварин») (далі - товар) з тих підстав, що такий містить генетично модифіковані організми (далі - ГМО), а відтак є забороненим до ввезення згідно з Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробовуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів».
Позивач з такою позицією принципово не погоджується у зв'язку з тим, що імпортований ним товар не є ані ГМО, ані продукцією, виробленою із застосуванням ГМО. Більше того, виходячи із товаросупровідних документів товар прямо визначений його виробником як товар, що не є ГМО - міститься позначка NGMO (що означає “Non-GMO”, тобто НЕ ГМО-продукт).
Позивач зазначає, що особливості обігу та імпорту ГМО продукції передбачені, серед іншого, Картахенським протоколом та Законом України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробовуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Так, Картахенський протокол не поширюється на імпортований позивачем товар, адже він не є живим модифікованим організмом (оскільки за визначенням з протоколу головною ознакою такого організму є здатність до самовідтворення, якої очевидно немає у продуктах переробки сої). Не поширюються на товар позивача і норми згаданого Закону, оскільки товар не може вважатися ані ГМО, ані продукцією, виготовленою з застосуванням ГМО, в термінології такого Закону (оскільки товар не є живим організмом здатним до відтворення в розумінні закону, а факт невикористання ГМО під час виробництва продукції підтверджується належними доказами й інформацією від виробника). Відповідно будь-які перешкоди для імпорту товару позивача на територію України є порушенням принципів і цілей вільної торгівлі, закріплених Світовою організацією торгівлі, членом якої є Україна.
Представник позивача наголошує на тому, що незначний вміст слідів ГМО в товарі є випадковим та технічно неминучим і не впливає на класифікацію товару як ГМО чи продукції, виробленої з використанням ГМО, про що свідчить законодавство про необов'язковість маркування продукції як такої, що містить ГМО, у порогових значеннях до 0,9 %. При цьому Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробовуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» не пов'язує класифікацію продукції як ГМО або виготовленої з використанням ГМО з якимись кількісними лімітами, а ставить таку класифікацію у залежність від якісних характеристик товару (здатність до самовідтворення та/або використання ГМО на будь-якому етапі виробництва), яким товар позивача не відповідає. Звертає увагу на те, що позицію позивача підтримала Рада бізнес-омбудсмена.
На думку представника позивача, зміна підходу щодо визначальних характеристик товару позивача, внаслідок суб'єктивного та непослідовного тлумачення відповідачем положень Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробовуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» та Картахенського протоколу свідчить про порушення митними органами принципу належного урядування. Звертає увагу, що імпортує вказаний товар в Україну з 2017 року. Крім того, у випадку неоднозначного тлумачення норм законодавства, митні органи мають приймати рішення на користь позивача. Водночас, у спірному випадку відповідач застосував ті положення законодавства, що передбачають негативні наслідки для позивача.
Представник позивача вважає, що оскаржена карта відмови є протиправною та підлягає скасуванню, а спірний товар - розмитненню. Покладення обов'язку на відповідача щодо завершення митного оформлення, на думку представника позивача, не є втручанням у дискреційні повноваження митного органу, оскільки Митний кодекс України (далі - МК України) не передбачає альтернативних дій для нього.
09.12.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідач правомірно відмовив у митному оформленні товару, що імпортувався позивачем. Так, митний брокер протиправно не зазначив у графі 31 митної декларації «Вантажні місця та опис товару» інформацію про те, що заявлений ним до митного оформлення товар містить чи не містить ГМО, або він вироблений з використанням ГМО. У зв'язку з ненаданням позивачем інформації щодо повної характеристики товару, під час проведення його митного огляду, відповідач відібрав проби/зразки для аналізу. За результатом проведених досліджень встановлено вміст генетично модифікованої сої у відібраних зразках в діапазоні від 0,21% до 0,89%.
Представник відповідача посилається на статтю 16 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», якою заборонено ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробовувань). З урахуванням наведеної норми відповідач мав достатні правові підстави для відмови у митному оформленні товару, що містить у своєму складі ГМО.
Також представник відвідача зазначає, що доводи позивача про те, що товар не є живим організмом та живим зміненим організмом є його суб'єктивною думкою та нічим не підтверджується, зокрема відсутня документальна інформація, що товар після термічної обробки є мертвим чи не живим ГМО. Крім того, митний орган не є компетентним органом влади, що перевіряє товар на відповідність вимогам, зокрема не може встановлювати чи виявлене у товарі ГМО є мертвим ГМО або неживим ГМО, а також що такий організм втратив здатність до самовідтворення, реплікації та інше, та чи підлягають товари державній реєстрації.
Крім того, представник відповідача вважає, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України «Про етикетування харчових продуктів, які містять ГМО» та на Закон України «Про безпечність та гігієну кормів» не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору не є питання необхідності етикетування імпортованої продукції ГМО.
21.12.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує доводи відзиву на позовну заяву. Зазначає, що з оскарженої картки відмови вбачається, що підставою для відмови у митному оформленні товару стали припущення відповідача про порушення позивачем порядку декларування товару та, зокрема, повноти заповнення графи 31 у відповідній митній декларації щодо повного опису товару, яке пов'язується із зазначення даних про наявність/відсутність у товарі ГМО, а не з наявністю у товарі ГМО як доведеного факту. Інакше б причини відмови позивачу у митному оформленні мали зовсім інше нормативно- правове регулювання.
Звертає увагу на те, що товар, щодо якого прийнято картку відмови, станом на 02.06.2021 та на час розгляду справи, має спеціальний режим «тимчасово вилученого, у порядку статті 511 МК України, товару». Таким чином з 26.05.2021 і станом на дату прийняття оскарженої картки відмови товар не перебував під митним оформленням до вирішення питання про притягнення митного брокера до відповідальності за порушення митних правил згідно з протоколом Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби (далі - «Координаційна митниця») №0007/126000/21. Відповідно, Картка відмови прийнята до товару, який не знаходився в процедурі митного оформлення відповідачем, оскільки вилучений з митного оформлення інспекторами Координаційної митниці згідно з протоколом про порушення митних правил. Таким чином, підстав з якими відповідач пов'язав відмову у митному оформленні станом на дату прийняття картки відмови (02.06.2021), так і на час судового розгляду справи, не існувало та не існує. Фактично відповідач, приймаючи картку відмови, підмінив собою компетенцію місцевого суду, в юрисдикції якого перебуває розгляд питань про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про порушення митних правил та вирішив питання поза юрисдикцією митного органу.
Представник позивача зазначає, що відповідно до змісту статті 257 МК України генно-молекулярний склад товару (наявність чи відсутність ГМО) не є обов'язковими відомостями про товар у розумінні МК України. Більше того, при заповненні графи 31 митної декларації не вимагається зазначення відомостей про вміст ГМО в імпортованому товарі. Вказане, на думку представника позивача, свідчить про протиправність оскарженої картки відмови.
Наголошує також на тому, що соєвий білок, який пройшов щонайменше 3 стадії обробки, зокрема варіння (обробка теплом), висушення (обробка повітрям) та перемелювання (подрібнення зменшення розміру сировини) після зазначених процесів переробки втрачає здатність до самовідтворення і, відповідно, не є живим організмом або живим зміненим організмом в термінології Картахенського протоколу. Крім того, ані готовий товар, ані сировина, з якого він виготовлявся (боби сої) не були генетично змінені, тобто товар не є живим зміненим організмом. Це підтверджується низкою відомостей виробників (листи, схеми виробництва тощо), які доводені позивачем до відома Відповідача. Вказані дані є абсолютно логічними, зрозумілими та загальновідомими, а отже доступними до розуміння для пересічного громадянина, який не володіє спеціальними знаннями у галузі біології та генної інженерії.
Представник позивача наводить приклад розмежування живих та неживих організмів. Якщо взяти пшеницю (яка є с/г культурою, як і товар позивача), що була зібрана з поля та зберігається із дотриманням всіх умов зберігання та без жодного фізичного втручання (нарізання, тощо), така пшениця знаходиться у первинному вигляді та може вважатись живим організмом, оскільки якщо таку пшеницю через якийсь час посадити у землю, з неї виросте нова пшениця. Якщо ж таку пшеницю взяти, промити переробити та зробити з неї муку, а потім спробувати посадити таку муку у землю, чи виросте з неї нова пшениця? Цілком логічно, що ні, оскільки така пшениця була піддана декільком видам обробки та втратила здатність до реплікації. Аналогічна ситуація і з товаром позивача, який пройшов щонайменше 3 стадії обробки та втратив здатність до реплікації, на жодному з його етапів виробництва ГМО не використовувалось, і тому товар не є живим зміненим організмом.
Також позивач наголошує на порушенні позивачем принципу належного урядування та вихід за межі наданих йому повноважень при прийнятті оскарженого рішення.
10.05.2022 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він просить суд врахувати судову практику розгляду загальними місцевими судами справ про адміністративні правопорушення щодо притягнення до відповідальності за порушення статті 483 МК України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 08.11.2021 суд відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 22.11.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 31.03.2022 суд задовольнив клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 11.04.2022 суд поновив позивачу пропущений строк звернення до суду.
Ухвалою від 11.05.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач є дочірнім підприємством компанії Cargill в Україні, який займається виробництвом кормів для тварин, зокрема імпортом та виготовленням комбікормів, концентратів та базових сумішей для сільськогосподарських тварин під провідним світовим брендом у годівлі - TM Provimi, а також реалізацією преміксів, які виготовляють на заводах Cargill в інших країнах.
З 2017 року позивач імпортує на територію України товар («Продукт для годівлі тварин з вмістом крохмалю до 10%, без вмісту молочних продуктів, текстурований соєвий білок "TSP" 22000кг, порошок світло-коричневого кольору виготовлений методом екструзійної варки тіста з знежиреної соєвої макухи або муки, з подальшим висушуванням і перемелюванням. Продукт містить 50,0% протеїну, 3,3% сирої клітковини, при вологості 6,9%, вміст сирого жиру складає 1,5%, концентрат призначений для годівлі тварин») від компанії Provimi B.V. (Verlan 17-23, 3072AN Rotterdam, Netherlands).
26.04.2021 вказаний позивач подав вказаний товар до митного оформлення до відділу митного оформлення «Малехів» митного поста «Львів-північний» Галицької митниці із наданням вантажно-митної декларації № UA209140/2021/040689 (далі - декларація) та для оформлення товару за кодом УКТ ЗЕД 2309 90 31 00. 37.
До митного оформлення позивач подав такі товаросупровідні документи: ·
- договір NL_10032020 від 10.03.2021, укладений між позивачем та ОСОБА_1 ;
- комерційний інвойс 9025101622 від 21.04.2021 (в описі товару наявна позначка NGMO);
- пакувальний лист б/н від 21.04.2021 (в описі товару наявна позначка NGMO);
- рахунок проформа №260120212 від 26.01.2021;
- сертифікат походження товару S200036138 від 21.04.2021;
- сертифікат аналізу на Товар (артикул 1611141222) (в описі товару наявна позначка NGMO) ;
- ГМО сертифікат від 21.04.2021 (вказано, що виробництво товару здійснюється без застосування методів генної інженерії чи інших генномодифікованих джерел);
- експортна декларація MRN 21NLKNRFHHAGT4WD50 від 21.04.2021 (в описі товару наявна позначка NGMO);
- сертифікат про вміст у товарі крохмалю від 21.04.2021 (в описі товару наявна позначка NGMO);
- лист Provimi B.V від 21.04.2021 щодо відсутності у товарі продуктів тваринного походження (в описі товару наявна позначка NGMO);
- сертифікат якості від 21.04.2021 (в описі товару наявна позначка NGMO).
26.04.2021 - 27.04.2021 з ініціативи посадових осіб Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби (далі - Координаційна митниця) товар позивача затримано та відібрано проби зразків з метою проведення дослідження на наявність у складі товару ГМО, що підтверджується Актом про взяття проб від 27.04.2021.
На вимогу Координаційної митниці агент з митного оформлення ТзОВ «Авіко плюс» ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 /митний брокер) надав додаткові документи, зокрема Аналітичний звіт ДНК (ГМО) досліджень лабораторії «Triskelion» від 08.03.2021 (далі - Аналітичний звіт), який підтвердив, що у зразках товару вбачаються незначні сліди трансгенної сої з ГМО. При цьому обсяг таких показників слідів ГМО відповідає нормам законодавства ЄС (законодавства самого виробника та лабораторії).
Також митний брокер надав лист Provimi B.V. від 26.04.2021, у якому компанія зазначила, що товар виготовлений без ГМО, а виявлені сліди ГМО становлять не більше 0,9%, є випадковим та ненавмисним і відповідно до Директиви ЄС 2001/18/ЄС товар є таким, що не містить ГМО.
При цьому позивач ініціював відбір проб товару незалежною лабораторією.
06.05.2021 Іноземним підприємством «СЖС Україна» надано Звіт щодо проведеної інспекції № 1009017/1 (далі - Звіт СЖС Україна) та встановлено, що протестований соєвий концентрат (товар) не є ГМО відповідно до норм законодавства України (аналогічно висновку європейської лабораторії Triskelion про відповідність нормам ЄС). Позивач подав вказаний висновок митним органам у листі №154/21 від 11.05.2021.
Координаційна митниця склала Протокол про порушення митних правил №0007/126000/21 від 26.05.2021 (далі - протокол) за вчинення правопорушення, передбаченого статею 472 МК України, а товар позивача вилучила окремим протоколом. У вказаному протоколі Координаційна митниця із посиланням на висновки експертиз, власне трактування обставин справи, а також на положення Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття (далі - Картахенський протокол) та Закон України «Про біобезпеку» наголошує, що при імпорті у графі 31 митної декларації щодо товару не зазначено про наявність у ньому ГМО.
З урахуванням викладеного відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2021/01033 від 02.06.2021.
Вказана Картка відмови мотивована таким: «неможливість завершення митного оформлення у зв'язку з порушенням декларантом своїх обов'язків та умов декларування, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 266, статті 254, пунктів 1, 8 статті 257 Митного кодексу України, Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2021 № 651, зокрема, декларантом не зазначено у графі 31 МД чи містить товар ГМО у зв'язку із чим складено протокол про ПМП № 0007/126000/21 від 26.05.2021 за статтею 472 Митного кодексу України, а також тимчасовим вилученням товару».
Основною причиною відмови у завершенні митного оформлення товару зазначено порушення декларантом своїх обов'язків та умов декларування, зокрема, декларантом, на думку митного органу, не зазначено у графі 31 митної декларації, чи містить товар ГМО, у зв'язку із чим складено Протокол про порушення митних правил, а також тимчасово вилучено товар.
Позивач звернувся до Державної митної служби України зі скаргою на спірну картку відмови. Правова позиція позивача, викладена у скарзі на картку відмови також доводилась до відома Ради бізнес-омбудсмена, яка у відповіді від 14.07.2021 вих. № 33007 підтримала доводи позивача та зауважила, що рішення про відмову у митному оформленні товару прийнято протиправно на підставі помилкового тлумачення положень законодавства митними органами.
28.07.2021 позивач отримав рішення Державної митної служби України, оформлене листом від 23.07.2021 № 08-03/16-01/13/7123, яким картка відмови залишена без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Не погоджуючись зі згаданою карткою про відмову в митному оформленні товару позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Процедура здійснення митного оформлення товарів регламентується нормами глави 39 розділу VІІІ МК України. Так, згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених вказаним Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Суд встановив, що 26.04.2021 позивач подав до митного оформлення вантажно-митну декларацію №UA209140/2021/040689 (далі - декларація) та для оформлення товару - продукт для годівлі тварин з вмістом крохмалю до 10%, без вмісту молочних продуктів, текстурований соєвий білок "TSP" 22000кг, порошок світло-коричневого кольору виготовлений методом екструзійної варки тіста з знежиреної соєвої макухи або муки, з подальшим висушуванням і перемелюванням. Продукт містить 50,0% протеїну, 3,3% сирої клітковини, при вологості 6,9%, вміст сирого жиру складає 1,5%, концентрат призначений для годівлі тварин.
26.05.2021 Координаційно-моніторингова митниця Держмитслужби склала протокол про порушення митних правил №0007/126000/21 щодо ОСОБА_2 та вилучила імпортований позивачем товар на підставі статті 511 МК України.
02.06.2021 відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01033.
Оскаржена картка відмови мотивована таким: «неможливість завершення митного оформлення у зв'язку з порушенням декларантом своїх обов'язків та умов декларування, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 266, статті 254, пунктів 1, 8 статті 257 Митного кодексу України, Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2021 № 651, зокрема, декларантом не зазначено у графі 31 МД чи містить товар ГМО у зв'язку із чим складено протокол про ПМП № 0007/126000/21 від 26.05.2021 за статтею 472 Митного кодексу України, а також тимчасовим вилученням товару».
З наведеного вбачається, що підставою для відмови у митному оформленні товару стало незазначення декларантом у графі 31 митної декларації інформації про те, чи містить товар ГМО.
Статею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються вказаним Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог вказаного Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених вказаним Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: 1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення; 2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору; 3) відомості про найменування країн відправлення та призначення; 4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери; 5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів; 6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про застосування заходів гарантування їх сплати: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1вказаного Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати); 7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови; 8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України; 9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 згаданого Кодексу; 10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).
Митним органам забороняється вимагати внесення до митної декларації інших відомостей, ніж зазначені у вказаній статті.
З аналізу наведеної норми вбачається, що відомості про наявність чи відсутність у складі товару ГМО не відносяться до переліку таких, що підлягають обов'язковому зазначенню у митній декларації.
У Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, встановлено, що у графі 31 митної декларації зазначається інформація про «Вантажні місця та опис товарів - Маркування та кількість - Номери контейнерів - Кількість та розпізнавальні особливості». В окремих графах 31 МД зазначаються відомості про: товари, обсяги яких визначені в різних ліцензіях або інших документах (що встановлюють кількість товарів), виданих державними органами відповідно до законодавчих актів для митного оформлення цих товарів; складові комплектних об'єктів, зазначені в різних позиціях контрольного списку; товари, переміщені стаціонарними засобами транспортування за різними актами приймання-передавання; товари з однаковим кодом згідно з УКТ ЗЕД, які мають різні країну походження, ознаки та характеристики, що впливають на застосування ставок вивізного мита; товари, які декларувались за різними тимчасовими чи періодичними МД, оформленими одним митним органом в межах одного зовнішньоекономічного договору й одного митного режиму, на які згідно з частиною п'ятою статті 261 МК України подається одна додаткова декларація.
Під номером 1 зазначаються найменування та звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТ ЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення): наприклад, комплектність або завершеність (зібраний/незібраний), кількісний та якісний склад (матеріал, речовина, суміш, сполука тощо), основні властивості товару (призначення, розмір, розфасування, пакування тощо).
Системний аналіз норм вказаного Порядку дає підстави для висновків про те, що у графі 31 митної декларації наводяться відомості про товар, що є визначальними та достатніми для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД. Інформація про вміст ГМО (наявність чи відсутність його) не впливає на класифікацію товару згідно з УКТ ЗЕД. Відтак, не є обов'язковою для зазначення у графі 31 митної декларації. Нормативного обов'язку зазначення інформації про наявність чи відсутність у складі товару ГМО у графі 31 митної декларації чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, суд вважає, що незначення позивачем у графі 31 митної декларації №UA209140/2021/040689 інформації про наявність чи відсутність у складі імпортованого товару ГМО не може бути підставою відмови у митному оформленні товару, оскільки вказана інформація не підлягає відображенню у зазначеній графі митної декларації.
Враховуючи викладене, суд висновує про відсутність у відповідача правових підстав для складення оскарженої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021.
Суд також бере до уваги те, що оскаржену картку відмови сформовано щодо товару, поміщеного у режим тимчасово вилученого в порядку статті 511 МК України (відповідно до протоколу від 26.05.2021 №0007/126000/21). Таким чином, на момент прийняття оскарженої картки відмови (02.06.2021) товар не перебував під митним оформленням до вирішення питання про притягнення митного брокера до відповідальності за порушення митних правил згідно з протоколом Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби №0007/126000/21. Відповідно, картка відмови прийнята щодо товару, який не знаходився в процедурі митного оформлення, оскільки вилучений з митного оформлення інспекторами Координаційної митниці згідно з протоколом про порушення митних правил.
Оцінюючи доводи відповідача про неможливість оформлення товару в режимі імпорт, у зв'язку з наявністю у його складі ГМО, суд зазначає таке.
Як встановив суд, причиною формування оскарженої картки відмови у прийнятті митної декларації стало незначення позивачем у графі 31 митної декларації інформації про наявність чи відсутність у складі товару ГМО.
Водночас, у роз'ясненні вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, оскарженої картки відмови зазначено: «товар не може бути оформлено у митний режим імпорт, оскільки у складі товару наявний вміст ГМО у відповідності до положень статті 16 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» - забороняються ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробувань)».
З наведеного формулювання вбачається розбіжність між причиною формування оскарженої картки відмови у митному оформленні товару та роз'ясненнями вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття такої митної декларації.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 196 МК України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» забороняється ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробувань).
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону України, генетично модифікований організм, живий змінений організм (ГМО) - будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються у природних умовах, а саме: рекомбінантними методами, які передбачають формування нових комбінацій генетичного матеріалу шляхом внесення молекул нуклеїнової кислоти (вироблених у будь-який спосіб зовні організму) у будь-який вірус, бактеріальний плазмід або іншу векторну систему та їх включення до організму-господаря, в якому вони зазвичай не зустрічаються, однак здатні на тривале розмноження; методами, які передбачають безпосереднє введення в організм спадкового матеріалу, підготовленого зовні організму, включаючи мікроін'єкції, макроін'єкції та мікроінкапсуляції; злиття клітин (у тому числі злиття протоплазми) або методами гібридизації, коли живі клітини з новими комбінаціями генетичного матеріалу формуються шляхом злиття двох або більше клітин у спосіб, який не реалізується за природних обставин.
Продукція, отримана з використанням ГМО - продукція, в тому числі харчові продукти та корми, технологія виробництва якої передбачає використання ГМО на будь-якому етапі.
Відповідно до статей 1, 4, 6 Картахенського протоколу з біологічної безпеки до Конвенції про біологічне розмаїття, прийнятий країнами-сторонами Конвенції про біологічне розмаїття (далі - Картахенський протокол) такий протокол застосовується до транскордонного переміщення, транзиту, обробки та використання всіх живих змінених організмів, які можуть несприятливо впливати на збереження і стале використання біологічного різноманіття, з урахуванням також ризиків для здоров'я людини».
Картахенський протокол визначає терміни «живі організми» та «живі змінені організми» таким чином: g) "живий змінений організм" означає будь-який живий організм, що містить нову комбінацію генетичного матеріалу, отриману внаслідок використання сучасної біотехнології; h) "живий організм" означає будь-яке біологічне утворення, спроможне до передачі або реплікації генетичного матеріалу, включаючи стерильні організми, віруси і віроїди».
З аналізу наведеної термінології вбачається, що поняття ГМО охоплює виключно живі організми, здатні до самовідтворення або передачі спадкових факторів.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що митний орган не є компетентним в питаннях генної інженерії, а також в питаннях якості та безпечності продуктів, контроль за дотриманням яких покладено на інші органи, а відтак, не може робити висновки про те, чи відноситься імпортований товар до «живих» чи «неживих» ГМО, чи має він здатність до самовідтворення та реплікації, чи підлягає він державній реєстрації. Таким чином, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що митний орган безпідставно не встановив, що імпортований товар є «неживим організмом», а відтак не може вважатися ГМО.
Між тим, суд враховує лист Provimi B.V. від 21.04.2021, в якому зазначено, що товар виробляється на лінії без ГМО, тобто технологія виробництва товару не передбачає використання ГМО на будь-якому із етапів виробництва. У вказаному листі також декларується, що рецептура товару не містить ГМО.
У ГМО декларації (відомості від P.C. van Tuijl Kesteren BV) виробник вказує, що продукція відповідає законодавчим вимогам щодо декларування наявності ГМО, як це встановлено Регламентом Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1830/2003 і якщо на етикетці продукції не зазначено про вміст ГМО, то така продукція може містити максимум 0,9% ГМО з огляду на непередбачувані або технічні обставини (імпортований позивачем товар не етикетці не містить відомостей про наявність у товарі ГМО).
Водночас, у відомостях від P.C. van Tuijl Kesteren BV щодо технології переробки не ГМО- сої описано заходи, які вживаються для запобігання небажаному забрудненню генетично модифікованими організмами сої, яка не містить ГМО. Зокрема виробник завжди вивантажує в порожній елеватор партії сої, що не містить ГМО для запобігання небажаному забрудненню партій сої без ГМО. Більш детальну інформацію щодо запобігання небажаного забруднення партій сої без ГМО містять відомості від P.C. van Tuijl Kesteren BV (щодо процедури виробництва TSP Micrum), де виробник наголошує, що процедура виробництва передбачає спеціальні етапи, зокрема на ділянці виробництва для виробництва не ГМО продукції перші 1500 - 2 000 кг сировини використовуються як промивний матеріал, що фактично усуває будь-які потенційні залишки ГМО продукції з виробничої ділянки. Після зазначених маніпуляцій здійснюється перероблення сировини для виготовлення не ГМО продукції, яка опісля обов'язково тестується на предмет вмісту ГМО у спеціальній науковій установі Нідерландській організації з прикладних досліджень у галузі природничих наук. І тільки після отримання висновків про відповідність продукції на наявність у ній допустимих значень ДНК ГМО сої (RR 1 MON 40-3-2, RR2 MON 89788 та MON 87701) відповідна партія товару випускається у обіг. Якщо брати до уваги відомості від P.C. van Tuijl Kesteren BV (щодо схеми виробництва товару), то можна дійти висновку, що жоден з етапів виробництва товару не передбачає використання ГМО.
Згідно з даними звіту лабораторії ІП «СЖС Україна» №2105110927 від 11.05.2021 щодо товару, то вказаний соєвий концентрат не є ГМО відповідно до норм законодавства України.
У постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку етикетування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми або вироблені з їх використанням та вводяться в обіг» від 13.05.2009 № 468 (далі - Постанова №468) надано визначення харчового продукту із вмістом ГМО, а саме - це такий харчовий продукт, який повністю або окремі його складники містять генетично модифіковані організми вміст яких становить понад 0,9 відсотка; харчовий продукт, вироблений з використанням генетично модифікованих організмів, - це такий харчовий продукт, який не містить генетично модифікованих організмів, але повністю або частково вироблений з використанням сільськогосподарської продукції, вміст генетично модифікованих організмів в якій становив понад 0,9 відсотка».
Окрім того, статею 31 Закону України «Про безпечність та гігієну кормів» передбачено спеціальні вимоги щодо маркування генетично модифікованих кормів та генетично модифікованих організмів, що використовуються у кормах, серед яких - після назви корму, що містить або складається з генетично модифікованих організмів, наводиться словосполучення «генетично модифікований» із зазначенням назви організму.
Вимоги згаданої статті не поширюються на корми, що містять, складаються чи вироблені із генетично модифікованих організмів, кількісний вміст яких не перевищує 0,9 відсотка такого корму і кожного корму, з якого він складається, за умови якщо цей вміст є випадковим або технічно неминучим. У такому разі оператор ринку на запит компетентного органу повинен надати докази, які підтверджують, що він вжив усіх необхідних заходів для видалення з корму генетично модифікованих організмів.
Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що норми Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» та Закону України «Про безпечність та гігієну кормів» співвідносяться як загальна та спеціальна, зважаючи на різні сфери регулювання вказаних законів. Тим не менше, статею 31 Закону України «Про безпечність та гігієну кормів» встановлено максимальну допустиму межу генетично модифікованого організму у складі продукту (0,9%), до досягнення якої товар не підлягає маркуванню як генетично модифікований.
У аналітичному звіті ДНК (ГМО) досліджень компанії TRISKELION встановлено наявність у досліджуваному взірці ДНК трансгенної сої (товару, що імпортував позивач) в діапазоні від 0,05% до 0,20%.
У Протоколі, складеному Координаційною митницею, наводиться посилання на незначний вміст слідів ГМО, що відображені в отриманому протоколі випробувань харчової продукції № 3316-3317/21-х від 05.05.2021, що надавався митниці Науково-дослідним центром випробувань продукції УкрПРОДТЕСТ ДП «УКРМЕТРЕСТСТАНДАРТ» Мінекономіки. За результатом проведених досліджень встановлено вміст генетично модифікованої сої у відібраних зразках в діапазоні від 0,21% до 0,89%.
З аналізу наведених документів вбачається, що незначний вміст слідів ГМО в імпортованому позивачем товарі є випадковим та технічно неминучим, що підтверджується документами виробника, які надавались на всіх етапах оскарження Картки відмови та усіх поясненнях, що подавались до митних органів з моменту зупинення митного оформлення товару. Більше того, такий незначний вміст слідів ГМО не впливає на кваліфікацію товару як ГМО чи продукції, виготовленої з використанням ГМО.
Отже, вміст ГМО-сої у кормі для тварин, що імпортувався позивачем в Україну, є настільки незначним, що відповідно до законодавства України не потребує навіть маркування, а вимоги щодо зазначення у найменуванні товару даних про наявність/відсутність у ньому ГМО у документах, що подаються митному органу як підстава для переміщення товару, чинним законодавством не передбачена.
З урахуванням викладеного, суд висновує про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову в митному оформленні (випуску) товару, викладеного у формі Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару за митною декларацією №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021 суд зазначає таке.
Як встановив суд імпортований позивачем товар вилучений відповідно до положень статті 511 МК України на підставі протоколу Координаційної митниці про порушення митних правил №0007/126000/21 від 26.05.2021 за вчинення правопорушення, передбаченого статею 472 МК України. Розгляд справи про порушення митних правил здійснюється Шевченківським районним судом м.Києва.
Відтак, вирішення питання щодо зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару за митною декларацією №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021, тимчасово вилученого у справі про порушення митних правил, до набрання законної сили постановою суду у такій справі є передчасним, а тому у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення імпортованого позивачем товару необхідно відмовити повністю.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 4540,00грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про відмову в митному оформленні (випуску) товарів, виражене в формі Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209140/2021/01033 від 02.06.2021.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути із Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” код ЄДРПОУ 32730400, місцезнаходження: 81083, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Жорниська, комплекс “Ямельня-1” судовий збір у розмірі 4540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 15 вересня 2022 року.
Суддя А.Г. Гулик