Іменем України
16 вересня 2022 року Справа № 360/8706/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інересах ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
29.12.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інересах ОСОБА_2 (далі - позивач, представник позивача) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_2 довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало до видачі станом на 15.08.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_2 довідку про вартість неотриманого речового майна, що належало до видачі станом на 15.08.2020;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести розрахунок за неотримане ОСОБА_2 речове майно, що належало до видачі станом на 15.08.2020 та виплати ОСОБА_2 компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 15.08.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.08.2016 по 15.08.2020 позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При звільненні відповідачем протиправно не проведено з позивачем розрахунок щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно. 30.07.2021 позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила надати їй довідку про вартість речового майна, що належало до видачі протягом її служби та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно. Проте у визначений законодавством термін відповідь на цю заяву надана не була.
Позивач вважає, що зазначеною протиправною бездіяльністю відповідача порушене її право на отримання відповіді на її заяву та право на отримання вказаної компенсації. Саме на захист цих прав позивач звернулася до суду.
Ухвалою суду від 04 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 02 вересня 2022 року вирішено подальший розгляд адміністративної справи № 360/8706/21 здійснювати на підставі її матеріалів в електронній формі.
21.02.2022 відповідач на електронну адресу суду надав відзив від 18.06.2022 №745- 1802/10Р на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач проходила військову службу за контрактом з 15.08.2016 по 15.08.2020. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 237 від 15.08.2020 позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати, що справи та посаду здала, та направлена для зарахування на військовий облік до Чигиринського РВК Черкаської області. З 15.08.2019 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач під час проходження служби була забезпечена усім необхідним речовим майном особистого користування відповідно до норм забезпечення військовослужбовців речовим майном.
Відповідно до Наказу Міністерства оборони України № 306 від 10.06.2019 зі змінами до Інструкції «Про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період» у розділі 111: 1) пункт 4 після абзацу шостого доповнити новими абзацами сьомим - одинадцятим такого змісту: «Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється: «під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі; під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини; під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі; під час звільнення військовослужбовців військової служби за призивом осіб офіцерського складу, призваних на 18 місяців, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №237 від 15.08.2020 позивач проходила військову службу у Збройних Силах України за контрактом з 15.08.2016 по 15.08.2020, вислуга років становить 4 роки 0 місяців, тобто менше 5 років. Тобто позивач не отримала права на виплату грошової компенсації, за неотримане речове майно після звільнення, оскільки на дату звільнення в неї не було календарної вислуги 5 років. На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексуадміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копіями паспорта громадянина України № НОМЕР_3 картки платника податків та довідки про реєстрацію місця проживання особи №85 від 20.01.2021 та посвідчення серія НОМЕР_4 від 15.03.2019, що додані до позову.
З 15.08.2016 по 15.08.2020 ОСОБА_2 проходила військову службу в Збройних Силах України за контрактом, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.08.2020 № 237, копію якого додано до позову, що також не заперечується відповідачем.
Згідно з вказаним наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 237 від 15.08.2020 позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: під час дії особливого періоду у зв'язку із закінченням строку контракту з постановленням на військовий облік (в запас).
26.07.2021 позивач звернулась із заявою до відповідача, в якій просила, серед іншого, надати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, що підтверджується заявою позивача та доказами її направлення відповідачу, що додані до позову.
Матеріали адміністративної справи не містять відповіді на заяву позивача від 26.07.2021, і відповідач у відзиві не зазначив, що така відповідь позивачу надавалася, доказів на підтвердження цих обставин суду не надав.
Також відповідач не зазначив у відзиві, з посиланням на відповідні нормативні акти, переліку речового майна, на отримання якого позивач мала право під час проходження служби, не підтвердив належними доказами (відомостями про видачу певних видів речового майна з наявними підписами позивача про отримання) факт отримання позивачем під час служби всього належного їй речового майна.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 49 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Відповідно до вимог пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Тобто правовідносини з публічної служби є різновидом трудових правовідносин, особливості врегулювання яких можуть бути викладені в нормах спеціального законодавства. За відсутності спеціальних норм правового регулювання певних правовідносин щодо проходження військової служби, на них розповсюджуються загальні норми трудового законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
У відповідності до пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.
Пунктами 4, 5 Порядку №178 визначно, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 р. № 232, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №232), «Військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”.
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.
ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.
Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.
Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється:
під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини;
під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу, нараховується заборгованість за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;
під час звільнення військовослужбовців військової служби за призовом осіб офіцерського складу, призваних на 18 місяців, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.».
Отже, право на грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі, залежить від певних обставин проходження самої служби, наявність яких у позивача має бути підтверджена належними доказами.
Так згідно з вимогами статті 27 Закону України Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на дату прийняття позивача на військову службу) у запасі Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в районних (міських) військових комісаріатах та відповідних органах інших військових формувань. Запас військовозобов'язаних поділяється на першу і другу категорії. До запасу першої категорії належать військовозобов'язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність. До запасу другої категорії належать військовозобов'язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби, а також військовозобов'язані-жінки.
Як встановлено судом, згідно з вказаним наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 237 від 15.08.2020 позивача звільнено з військової служби відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: під час дії особливого періоду у зв'язку із закінченням строку контракту з постановленням на військовий облік (в запас). В наказі зазначено, що позивач в ЗСУ з 15.08.2016 по 15.08.2020, календарна вислуга 4 роки 0 місяців. Військовий квиток позивача серія АВ №230304 виданий 12.08.2016, зарахована до складу військової частини на підставі наказу командира від 15.08.2016 № 235.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач встала на військовий облік вперше саме у зв'язку з укладенням контракту про проходження військової служби, отже не була прийнята на військову службу за контрактом із запасу. Тому наявність 5 років вислуги для отримання грошової компенсації за речове майно для неї не є обов'язковою умовою.
В силу вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже відповідач, вказуючи у відзиві що позивач не має права на отримання такої компенсації, не довів дійсності своїх аргументів.
Судом встановлено, що з метою отримання відповідної довідки для з'ясування наявності права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, позивач звернулась до відповідача із заявою від 26.07.2021, у якій просила, серед іншого, надати довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 15.08.2020. Проте, відповідь на заяву відповідачем не надано.
Як свідчать матеріали справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів того факту, що під час служби позивач отримала всі належні види речового майна, що підрозділом відповідача на день звільнення позивача зі служби складалася довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, на підставі відомостей про отримання такого речового майна позивачем, і така довідка була позивачем отримана. Також відповідач не довів того факту, що він надавав відповідь на заяву позивача від 26.07.2021 в частині вимог, що стосуються права на отримання довідки, на підставі якої нараховується компенсація за неотримане речове майно.
Така бездіяльність відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що така бездіяльність відповідача щодо невидачі видачі позивачу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі на день виключення зі списків особового складу військової частини, а також зобов'язання відповідача видати позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі станом на 15.08.2020 - день виключення зі списків особового складу військової частини.
Права позивача на отримання такої довідки передбачено як загальними нормами трудового законодавства (ст. 49 КЗпПУ) так і спеціальними нормами (пункт 4 розділу ІІІ Інструкції №232, пункт 4 Порядку № 178).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести розрахунок за неотримане ОСОБА_2 речове майно, що належало до видачі станом на 15.08.2020 та виплати їй компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 15.08.2020 суд зазначає, що згідно пункту 4 розділу ІІІ Інструкції 232 грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
У відповідності до пункту 4 Порядку №178 така грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Отже, під час розгляду цієї справи знайшли підтвердження лише доводи позивача про порушення відповідачем її права на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, що має бути видана їй за заявою від 26.07.2021.
Право ж позивача на грошову компенсацію за неотримане речове майно залежить від змісту такої довідки, отже вимоги про зобов'язання відповідача провести розрахунок за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 15.08.2020 та виплати позивачу компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 15.08.2020 на даний час є передчасними, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного позовні вимоги слід задовольнити частково.
Питання про судові витрати не вирішується у зв'язку з їх відсутністю, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_2 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 15.08.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_2 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 15.08.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Шембелян