Іменем України
16 вересня 2022 року Справа № 360/1546/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.06.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката ОСОБА_2 (далі предствник позивача або Дзісь А.Р.) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській (далі відповідач або ГУ ПФУ в Луганській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 22.02.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити з 22.02.2022 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 22.02.2022.
В обґрунтування позову зазначено, що 20.11.2020 наказом № 825/ос ОСОБА_1 було звільнений зі служби в Державній прикордонній службі. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу призначено пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262, яку позивач отримує по теперішній час.
Згідно витягу з наказу вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить: в календарному обчисленні -16 рік 05 місяців 21 день; у пільговому обчисленні- 17 років 05 місяців 05 днів. Загалом - 33 роки 10 місяців 26 днів.
Ураховуючи наявність вислуги років, необхідної для призначення пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою від 22.02.2022 про призначення пенсії згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
За результатами розгляду поданих позивачем документів Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило у призначенні пенсії за вислугу років. Зазначене рішення мотивовано відсутністю у позивача 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать положенням законодавства України, та відповідно порушують його право на пенсійне забезпечення, а рішення про відмову у призначення пенсії за вислугу років - незаконним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Відповідач зауважує, що позивач до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про перерахунок пенсії не звертався.
Крім того позивач наполягає, що звернуся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії 22.02.2022, проте жодного підтвердження (відмітки про отримання заяви, доказів направлення заяви поштою) про направлення заяви не надав.
16.05.2022 адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.02.2022, яка була подана ним до Головного управління.
На адвокатський запит від 16.05.2022 відповідачем надано відповідь від 17.05.2022, в якій вказано, що з'ясувати чи подавалась заява позивачем 22.02.2022 та розглянути заяву по суті не є можливим через активні бойові дії, які проводяться у Луганській області.
Оскільки підставою для перерахунку пенсії є відповідна заява особи та додані до неї документи, за результатами розгляду яких орган Пенсійного фонду України ухвалює відповідне рішення, та саме рішення про перерахунок пенсії чи про відмову в перерахунку пенсії і створює правові наслідки для особи, відповідачем правомірно не приймалось рішення щодо перерахунку пенсії, тому з його боку відсутні протиправні дії (бездіяльність).
Стосовно права позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» зазначив, що позивач не мав на момент звільнення необхідної календарної вислуги років, оскільки наявні 16 років 05 місяців 21 день при необхідних 25 і більше календарних років.
Одночасно стаття 17 Закону №2262-XII визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.
Жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Крім того, в Законі №2262-XII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.
Законом №2262-XII чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 25 календарних років та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Оскільки приписи пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» суперечать приписам пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262-ХІІ, як правового акта, що має вищу юридичну силу.
На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою від 04.07.2022 про відкриття провадження в адміністративній справі справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача Адміністрації держаної прикордонної служби України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , виданим 22.09.1915.
22.02.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою встановленого зразка про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До заяви позивачем було долучено копію наказу про звільнення від 20.11.2020 № 825/0с.
Відповідну заяву із додатками на адресу відповідача від 22.02.2022 позивачем надано до матеріалів справи.
У зв'язку із тим, що позивачем не було отримано відповідь від ГУ ПФУ в Луганській області на його заяву від 22.02.2022 про призначення ОСОБА_1 пенсії, представник позивача адвокат Дзісь А.Р., 16.05.2022 звернувся із адвокатським запитом, в якому просив ГУ ПФУ в Луганській області надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.02.2022.
Листом ГУ ПФУ в Луганській області від 17.05.2022 № 1200-0202-8/13070 повідомлено представника позивача про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії, у зв'язку із відсутністю у позивача 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення. Одночасно відповідачем у листі зазначено про відсутність можливості з'ясувати чи подавалась заява позивачем 22.02.2022 та розглянути заяву по суті через активні бойові дії, які проводяться у Луганській області.
Вважаючи протиправними дії та рішення ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Вимогами частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян” врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Абзацом першим пункту 4 Порядку № 3-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Форма заяви про призначення/перерахунок пенсії, а також обсяг необхідної інформації, яка в ній має бути обов'язково зазначена, затверджена Додатком № 1 до Порядку № 3-1.
Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення (абзац перший пункту 6 Порядку № 3-1).
Пунктом 14 Порядку № 3-1 визначено:
Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою;
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів;
Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (додаток 3);
Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).
Згідно з пунктом 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункт 17 Порядку № 3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Таким чином, вищевказані правові норми дозволяють дійти висновку, що підставою для призначення або перерахунку пенсії є відповідна заява особи та додані до неї документи, за результатами розгляду яких пенсійний орган ухвалює відповідне рішення.
Суд зауважує, що право на звернення до суду та способи судового захисту визначаються статтею 5 КАС України.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.
Вказане підтверджується і нормою частини другої статті 124 Конституції України, в якій закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Тобто, обов'язковою умовою для застосування інституту судового захисту має бути наявність юридичного спору між сторонами у справі, тобто порушення однією стороною законних прав та охоронюваних інтересів іншої сторони.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Тобто, обов'язковою ознакою дій (бездіяльності) та рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Слід зазначити, що відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Згідно матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі його заяви від 22.02.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022 терміном на 30 діб, продовжений Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022.
ГУ ПФУ в Луганській області у відзиві на позовну заяву зауважило, що ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії до відповідача не звертався, про що також було повідомлено відповідачем представника позивача на його адвокатський запит від 16.02.2022 .
Разом з тим суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження надіслання ОСОБА_1 та отримання ГУ ПФУ в Луганській області заяви позивача про призначення пенсії від 22.02.2022 (опис вкладення до листа, відмітка про отримання заяви представником ГУ ПФУ в Луганській області, доказ направлення заяви рекомендованим листом із врученням тощо) позивачем суду не надано.
Отже, через відсутність заяви позивача від 22.02.2022 про призначення пенсії, за наслідками її розгляду відповідачем рішення не приймалось.
Відтак, лист відповідь ГУ ПФУ в Луганській області від 17.05.2022 № 1200-0202-8/13070 на адвокатський запит не може вважатися рішенням відповідача, яким позивачу відмовлено у його призначенні пенсії. При цьому, саме рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії створює правові наслідки для ОСОБА_1 . В свою чергу, відповідачем будь-яке рішення стосовно позивача не приймалось через відсутність заяви, а тому з його боку відсутні і протиправні дії.
Отже, сам по собі факт існування заяви про призначення пенсії від 22.02.2022 без доказів отримання її відповідачем не свідчить про допущення останнім протиправних дій щодо відмови у її задоволенні.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності відповідного порушення відповідачем, суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за його заявою від 22.02.2022 на момент його звернення до суду, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 .
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 13, 14, 32, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян