14 вересня 2022 року Справа № 280/2914/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 01.01.2022 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові доплати до грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 01.01.2022;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №766.
Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Качан О.С., яка діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР №1085347 від 15.02.2022.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на посаді командира взводу, відповідно до своєї посадової інструкції займає посаду, на якій забезпечує під час несення служби правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов'язків має безпосередній контакт з населенням. У відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 позивачу не здійснено нарахування та виплату додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 01.01.2022 та у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №766 не нараховано та виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 10 травня 2022 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
21.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає у повному обсязі, з позовними вимогами не погоджується, враховуючи наступне: у 2021 році здійснено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 7134,00 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1174,70 коп. Доказів того, що позивач у спірний період залучалась до забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх службових обов'язків мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом, до позовної заяви не додано. За період з січня 2020 року по грудень 2021 року, позивачу виплачено у 2020 році додаткову доплату на період дії карантину у розмірі 57845,97 грн., у 2021 році виплачено у розмірі 11721,52 грн. Просить у задоволенні позову відмовити.
24.06.2022 до суду надійшла відповідь на відзив за змістом якого, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.
Ухвалою від 11 липня 2022 року судом витребувано:
- докази залучення ОСОБА_1 до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину у спірному періоді з 01.12.2020 по 01.01.2022 (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) під час проходження служби з обов'язковим зазначенням кількості днів/діб/змін роботи в особливих умовах;
- докази встановлення ОСОБА_1 додаткової доплати до заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 з обов'язковим зазначенням розмірів, дати виплати такої допомоги пропорційно відпрацьованому часу в особливих умова.
На виконання ухвали суду відповідачем надані відомості про грошове забезпечення позивачки за період з грудня 2020 року по грудень 2021 року.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області на посаді командира взводу №1 роти №1 батальойону №1.
15.02.2022 представник позивача звернулась до Управління патрульної поліції в Запорізькій області із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію про розмір грошового забезпечення з відображенням всіх надбавок, премій та інших складових.
На адвокатський запит Департаментом патрульної поліції надані відомості про грошове забезпечення відповідно до яких позивачу здійснено додаткову доплату на період дії карантину у грудні 2020 року на суму 28221,76 грн., у липні 2021 року на суму 11721,52 грн.
Також, згідно відомостей про грошове забезпечення позивачу здійснено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у грудні 2021 року - 7134,00 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2021 року - 1174,70 грн.
Суд звернув увагу, що за період з січня 2021 по червень 2021 (включно) та з серпня 2021 по січень 2022 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) позивачу не нараховувалась доплата за службу в особливих умовах на період карантину.
Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п.п. 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року №588 «Деякі питання здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів (далі - Порядок). Зокрема, Національній поліції у сумі 679 261,3 тис. гривень (видатки споживання, з них оплата праці - 572 520,2 тис. гривень) для здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Суд зауважує, що позивач у спірному періоді займала посаду командира взводу, посадовою інструкцією, відповідно до займаної посади встановлено:
2.1 Основними завданнями діяльності командира взводу є:
2.2. сприяння, в межах компетенції та повноважень, забезпеченню реалізації задач патрульної поліції в мажах завдань Національної поліції України;
2.3 здійснення заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації роботи взводу, забезпечення якісного і ефективного виконання покладених на взвод завдань і функцій;
2.2. Командир взводу (зокрема):
2.2.11. отримує та виконує завдання (виклики) по лінії 102 від відділу чергової служби та чергової служби Головного управління Національної поліції в Запорізькій області;
2.2.12. забезпечує особисто та/або силами особового складу припинення виявлених правопорушень та оформлення відповідних матеріалів;
2.2.13. організовує та контролює виконання екіпажами патрульної поліції завдань визначених керівництвом планових заходів;
2.2.14. збирає, аналізує та доводить до відома підпорядкованому . особовому складу оперативну інформацію на території району патрулювання;
2.2.15. координує патрулювання, в рамках затвердженої схеми зони оперативного реагування секторів та маршрутів патрулювання, з урахуванням та належним доведенням до відома особового складу оперативної інформації;
2.2.16. контролює оперативність реагування на виклики та виконання завдань особовим складом взводу;
2.2.22. особисто допомагає особовому складу виконувати завдання щодо резонансних інцидентів: тяжкі та особливо тяжкі злочини; масштабні ДТП; інциденти з дипломатичними агентами іноземних держав, високопосадовцями, публічними особами; випадки пропозиції особовому складу неправомірної вигоди (хабаря); незаконне використання спеціальних сигналів; правопорушення, вчинені поліцейськими та/або працівниками інших силових відомств; ДТП з поліцейськими, тощо;
2.2.25. особисто невідкладно прибуває на місце події у разі надходження через 102 виклику про неправомірні дії особового складу взводу, оцінює конфліктну ситуацію та вживає відповідних заходів;
2.2.49 виконує інші функції та повноваження за дорученням командира роти, командира батальойону та його заступника.
Відповідачем заначено, що позивач у спірний період не залучався до забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх службових обов'язків не мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом.
Інформації щодо залучення позивача до несення служби щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину, який внаслідок виконання своїх обов'язків мав безпосередній контакт з населенням за період з 01.12.2020 по 01.01.2022 відповідач не надав, доказів зворотного також не надав.
При цьому, дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи відповідно до яких позивачу встановлювалась вказана доплата у грудні 2020 та липні 2021.
Жодних належних доказів того, що умови служби позивача за період з 01.12.2020 по 01.01.2022 відрізнялись між собою, відповідачем не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у періоді з 01.12.2020 по 01.01.2022 (за виключенням грудня 2020 року та липня 2021, в яких була така доплата) у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №766, суд зазначає наступне.
Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови Кабінету Міністрів України від11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від06.04.2016 №260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. (далі - Порядок №260).
Згідно з п.5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:
1)посадовий оклад;
2)оклад за спеціальним званням;
3)щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);
4)премії;
5)одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 13 Розділу І Порядку №260 визначено, що поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.
Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
За змістом пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988, у редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. №988» від 21.08.2019 №766, надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надавати поліцейським один раз на рік:
- матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Відомостями про грошове забезпечення підтверджується, що позивачу здійснено виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у грудні 2021 року - 7134,00 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2021 року - 1174,70 грн.
Спір щодо розміру виплаченої допомоги відсутній.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про зобов'язання Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №766.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи сукупність викладених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат з сплати судового збору відсутні.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.
В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
До матеріалів справи представником позивача надані: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1085347 від 15.02.2022, договір про надання правової (правничої) допомоги від 15.02.2022.
Досліджуючи надані позивачем документи, суд зазначає, що дані документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, а також відображають орієнтовний перелік наданих послуг, які не знайшли свого підтвердження.
Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання відповідних процесуальних документів в адміністративній справі № 280/2914/22, оскільки в доданих до матеріалів даної справи підтверджуючих документів щодо оплати професійної правничої допомоги не зазначено номер справи та/або предмету спору адміністративного позову, в якій надавалась відповідна правнича допомога.
Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд проходить до висновку про необхідність відмовити у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення за січень-червень 2021 та за серпень-грудень 2021 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткові доплати до грошового забезпечення за січень-червень 2021 року та за серпень-грудень 2021 року у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646).
Повне судове рішення складено 14.09.2022.
Суддя Б.В. Богатинський