16 вересня 2022 року Справа № 280/4826/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н..В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом за позовом Запорізької обласної прокуратури
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олена Грайровни
про скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов Запорізької обласної прокуратури (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни, у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 22.07.2022 № 69233815 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передумовою прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання боржником судового рішення в порядку ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» має бути встановлений факт такого невиконання. Однак, державний виконавець не провів перевірку виконавчого провадження стосовно фактичного виконання рішення суду Запорізькою обласною прокуратурою станом на 22.07.2022 та протиправно прийняв постанову про накладення штрафу.
Ухвалою судді від 22.08.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 05.09.2022 відкрито провадження по справі за правилами статті 287 КАС України, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву вх. № 36128, у якому відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. З огляду на те що станом на 22.07.2022 боржником рішення суду не виконано та інформація щодо виконання рішення суду відсутня, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5100 грн. та встанволено десятижденний термін на виконання рішення суду. З огляду на наведене відповідач вважає, що підстави для скасування постанови про накладення штрафу відсутні.
Пояснення від третьої особи до суду не надійшли.
Ухвалою суду від 15.09.2022 позивачу повернено надмірно сплачений судовий збір.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступні обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 280/3369/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 18.03.2021 № 414к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 19.03.2021.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та в органах Запорізької обласної прокуратури з 20.03.2021.
Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.03.2021 по 13.08.2021 у розмірі 118657 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 у справі № 280/3369/21 в частині задоволення позову скасовано та позов в цій частині вимог задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури № 414к від 18.03.2021 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 19.03.2021.
Присуджено вважати датою звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури 01.04.2021.
Зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру внести зміни до наказу керівника Запорізької обласної прокуратури № 414к від 18.03.2021 та до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 в частині дати його звільнення, змінивши її з 19.03.2021 на 01.04.2021.
У задоволені позову в іншій частині вимог - відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено - без змін.
З метою виконання вказаних рішень першої та апеляційної інстанцій у справі № 280/3369/21 ОСОБА_1 звернувся до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Постановою Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 16.06.2021 відкрито виконавче провадження № 69233815, яка отримана позивачем 04.07.2022, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви роздруківкою статусу відстеження поштового відправлення.
На виконання вказаної постанови керівником обласної прокуратури винесено наказ від 12.07.2022 № 699к про внесення змін до наказу № 414 к від 18.03.2021 та зазначено вважити датою звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області, та з органів Запорізької обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» 01.04.2021.
Підставою для видання керівником обласної прокуратури наказу від 12.07.2022 № 699к зазначено: постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі № 280/3369/21 та виконавчий лист від 19.05.2022 у справі № 280/3369/21.
Про вжиті заходи Запорізькою обласною прокуратурою повідомлено державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 04.08.2022 № 374вих-22.
У подальшому Запорізькою обласною прокуратурою внесено відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .
Постановою Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 22.07.2022 № 69233815 накладено на Запорізьку обласну прокуратуру штраф за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн.. яка отримана позивачем 02.08.2022.
Як вбачається зі змісту спірної постанови, вона була прийнята, оскільки станом на 22.07.2022 у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником рішення суду. За невиконання без поважних причин боржником рішення на Запорізьку обласну прокуратуру накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн, боржника зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів.
Не погоджуючись із вказаною постановою про накладення штрафу Запорізька обласна прокуратура звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а згідно із пунктом 1 частини другої вказаної статті виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу зазначених вище норм права можна дійти висновку про те, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього. Поважними причинами невиконання рішення суду в розумінні норм України «Про виконавче провадження» можуть вважатися обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Таким чином, встановлення таких обставин як: невиконання судового рішення чи наявність поважних причин такого невиконання, необхідно здійснювати в кожному конкретному випадку індивідуально, а обов'язок з'ясування цих обставин покладено на державного виконавця.
Суд зазначає, що поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17, постанові від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Зі змісту оскарженої позивачем постанови головного державного виконавця вбачається, що постанову прийнято на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із невиконанням боржником у наданий для самостійного виконання строк рішення суду, а також виходячи з того, що станом на 22.07.2022 у державного виконавця відсутня інформація щодо виконання боржником (позивачем в цієї справі) рішення суду.
Відповідно п.1, 18 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що державним виконавцем перед винесенням оскаржуваної постанови про накладення штрафу було здійснено належну перевірку виконання боржником судового рішення у виконавчому провадженні № 69233815, як цього вимагає стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження», та обґрунтовано відображено реальний стан виконання.
Суд зауважує, що обов'язок провести перевірку виконання рішення виникає у відповідача наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження № 69233815 відкрито державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. 16.06.2022, постанова про відкриття виконавчого провадження отримана позивачем 04.07.2022, а оскаржувана постанова прийнята відповідачем 22.07.2022, виходячи з чого суд робить висновок, що відповідачем не дотримано встановленого порядку проведення перевірки виконання рішення суду, що підлягає виконанню не тільки з підстав недотримання відповідачем встановленого строку (ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження») для такої перевірки, але також з підстав відсутності будь-яких активних дій, які мали б бути виконані відповідачем для встановлення, чи виконано рішення суду, а, якщо рішення суду не виконане, то з яких причин, з відповідною фіксацією встановлених відповідачем обставин на підтвердження цього (складання актів, тощо).
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Отже, відповідачем порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак прийняття оскаржуваної постанові про накладення штрафу від 22.07.2022 № 69233815 не відповідає принципу «належного урядування».
Зміст спірної постанови державного виконавця вказує на те, що ним не з'ясовано стану фактичного виконання рішення суду та причини (поважність) невиконання рішення суду боржником. Зокрема державний виконавець фактично посилається на ту обставину, що рішення суду не виконано, а також на відсутність у державного виконавця інформації щодо виконання боржником рішення суду на 22.07.2022, але в той же час, позивачем 12.07.2022 видано наказ № 699к на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі № 280/3369/21 та виконавчого листа від 19.05.2022 у справі № 280/3369/21. Також Запорізькою обласною прокуратурою внесено відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .
Таким чином, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 22.07.2022 № 69233815 є протиправною у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 22.07.2022 № 69233815.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог стягненню на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2481 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ 02909973) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) про постанови, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. від 22.07.2022 № 69233815 про накладання штрафу у розмірі 5100 грн.
Стягнути на користь Запорізької обласної прокуратури 2481 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, набирає законної сили у строк та порядку, визначеному ст.272 КАС України.
Рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду справи, визначеної ст. 287 КАС України, оскаржується у строк та порядку, встановленому ч. 6 ст.287 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова