про залишення позовної заяви без розгляду
16 вересня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2362/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участю сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
представника позивача - Костіна К.М.,
представник відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київський області (вул. Народного ополчення, 5-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
01 липня 2022 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київський області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Київській області №82527-5602-1008 від 30.06.2018 року;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Київській області №82528-5602-1008 від 30.06.2018 року;
3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Київській області №86527-5606-1031 від 10.07.2019 року;
4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Київській області №86528-5606-1031 від 10.07.2019 року;
5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Київській області №93118-5605-1031 від 24.04.2020 року;
6) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головне управління Державної податкової служби у Київській області №93117-5605-1031 від 24.04.2020 року;
7) стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1-7).
06 липня 2022 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було залишено дану позовну заяву без руху (а.с.75-77).
15 липня 2022 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.84, 85).
26 липня 2022 року, 03 серпня 2022 року та 15 вересня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено ухвали про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.93, 94, 104, 105, 132, 133).
05 вересня 2022 року відповідач надіслав на адресу суду відзив, згідно якого вбачається, останній просить залишити даний позов без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду (а.с.111-116).
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, не забезпечив явки свого уповноваженого представника, про причини неявки суд не повідомив, хоча судом вжито всіх заходів для належного повідомлення останнього про дату, час та місце судового розгляду.
Підготовче судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції, на якому був присутній представник позивача, який зокрема і заявляв клопотання про проведення засідання в такому режимі. Зв'язок з представником позивача зник. Суд намагався неодноразово відновити з'єднання. Однак, таке було втрачено.
Частиною п'ятої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
В силу вимог вищенаведеної статті, суд вирішив не відкладати розгляд справи, який неодноразово було відладено з існуванням на те об'єктивних причин.
Розглянувши клопотання представника відповідача щодо залишення даного позову без розгляду, заяву представника позивача в якій наведені доводи поважності причини пропуску строку звернення до суду та можливості його поновлення, суд зазначає наступне.
Згідно з п.58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платникові податків, разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення' через відсутність за місцем знаходження осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або незнаходження фактичного місця розташування платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з п. 56.18 ПКУ з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАСУ позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась абр повинна, була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною, причиною пропуску строку.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19.
Позивачем оскаржуються ППР №93118-5605-1031 від 24.04.2020, №93117-5605-1031 від 24.04.2020, №86527-5606-1031 від 25.04.2019, №86528-5606-1031 від 25.04.2019, №82528-5602-1008 від 25.04.2019, №82527-5602-1008 від 25.04.2019.
Тобто, позивач звернувся до суду з порушенням шестимісячного строку ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Верховного Суду у Постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19 звертає увагу на те, що «причина пропуску строку звернення до суду в адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставину яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на те, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.»
Окрім того, позиція Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 08.02.2021 по справі № 360/1252/19 (адміністративне провадження №К/9901/244/20), у якій зазначається наступне:
«Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом, прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з висновками Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі N9 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов'язані з нарахуванням грошових зобов'язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов'язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56:18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення .до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення да суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду .скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановленні ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролю юного органу із відповідною скаргою на його рішення.
Судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки пропуску позивачем строку звернення до суду та не застосовано наслідки такого.»
Зазначений висновок контролюючого органу узгоджується також із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 12.03.2021 по справі № 400/2/19 (адміністративне провадження № К/9901/8867/19), у якій зазначається наступне:
« 18.1. Згідно з абз. 1 ч. 2 cm. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
18.2. Частинами 1, 3 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем оспорюється рішення Миколаївської міської ради, яке було прийнято 21.12.2000. З позовною заявою позивач звернувся до суду у вересні 2018 року, тобто через 18 років, після прийняття спірного рішення.
22. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій вказували на пропуск позивачем встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Зазначеною правовою нормою передбачено, що вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Аналізуючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що в силу приписів ст. 122 КАС України строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення міської ради починає обраховуватися з дати, коли особа мала дізнатися про прийняття цього рішення. За загальним правилом такий строк становить шість місяців з дня оприлюднення рішення, якщо особа не доведе, що про прийняття рішення їй стало відомо пізніше.
26. З матеріалів справи судами встановлено, що про існування оскаржуваного рішення міської ради позивач дізнався ще у 2000 році, коли рішення було оприлюднено у газетах Вечірній Миколаїв та Південна правда. Суди також звернули увагу на те, що позивач мешкає на вулиці, яку було перейменовано спірним рішенням Миколаївської міської ради. Позивач наведених обставин не спростовує, а лише зазначає, що строк на звернення до суду ним не пропущений, оскільки про підставу цього позову - ймовірну підробленість спірного рішення ~ він дізнався лише у 2018 році.
27. З цього приводу Верховний Суд зауважує, що обставини, на які посилається позивач щодо підстави позову, дають право позивачу на поновлення строку на оскарження спірного рішення, однак самі по собі не можуть свідчити про те; що позивач дізнався про спірне рішення лише у 2018 році та відповідно, про те, що строк звернення до адміністративного суду ним не був пропущений. Згідно з положеннями ст. 123 КАС України, позивач має право заявити клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, про що і було зазначено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Крім того, в ухвалі від 04.01.2019 про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції було наголошено на необхідності надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду. Однак, позивачем не було заявлено відповідного клопотання, що мало наслідком залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.
28. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та не виконано вимоги ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 про залишення позовної заяви без руху.
29. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 відсутні.»
Крім того, аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суд від 17.03.2021 по справі №160/3121/20, від 11.03.2021 №658/3391/19, від 03.03.2021 №361/5596/17, від 25.02.2021 №240/5092/20, від 25.02.2021 №20/3362/20, від 28.01.2021 №520/6265/2020, від 23.10.2020 по справі №810/5264/15.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгі»).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення, належного-відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, п. 45). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддю і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, п. 33).
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна заява про оскарження податкових повідомлень-рішень є такою, що подана з порушенням норм чинного законодавства та строку звернення до адміністративного суду, визначеного ч.2 ст.122 КАС України, а тому повинна бути залишеною без розгляду.
Доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять. Підстави для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, відсутні.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Отже, клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а дана позовна заява - залишенню без розгляду у зв'язку з порушенням строку звернення до суду.
Керуючись статтями 183, 205, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
1. Клопотання представника відповідача - задовольнити.
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київський області (вул. Народного ополчення, 5-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяД.В. Іванчулинець