(про відмову у забезпеченні позову)
16 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/20456/22
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токарева М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Фещук Олени Андріївни про визнання незаконною та скасування постанови,
встановив:
Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Фещук Олени Андріївни про визнання незаконною та скасування постанови.
Також, було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії, до вирішення спору по суті:
Постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2022 по виконавчому провадження ВП № 69730996;
- постанови про стягнення виконавчого збору від 29.08.2022 по виконавчому провадження ВП № 69730996.
- постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.08.2022 по виконавчому провадження ВП № 69730996.
Необхідність забезпечення позову обгрунтовано тим, що державний виконавець при відкритті провадження у справі допустив ряд грубих помилок, про які детально виписано у позовній заяві, що мало наслідком винесення протиправної постанови про відкриття провадження у справі.
Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно зі ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це, хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Зупинення дії оскаржуваного рішення полягає в тому, що на час дії цього способу забезпечення позову положення цього акта не застосовуються до правовідносин. Зупинений акт де-юре вважається не існуючим.
Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності наведених обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, суд звертає увагу на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Позивач, як у заяві про забезпечення позову, так і в позовній заяві посилається на те, що державний виконавець при відкритті провадження у справі допустив ряд грубих помилок, що мало наслідком винесення протиправної постанови про відкриття провадження, тому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову покладаються саме на таке обґрунтування.
Таким чином вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявників щодо ознак протиправності рішення та порушення прав позивачів, при цьому такі ознаки повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза сумнівом.
Суд при застосуванні заходів забезпечення позову на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення відповідача явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про безпідставність прийняття спірного рішення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчитиме про правову позицію суду наперед і застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається лише у виключних випадках.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені в заяві обставини про забезпечення позову, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18).
З огляду на викладене, в даному випадку забезпечуючи позов шляхом зупинення дії рішення відповідача до набрання законної сили рішенням у справі, суд надасть оцінку діям відповідача без з'ясування всіх обставин справи, що є порушенням норм процесуального права.
Крім того, необхідно вказати, що позивачем не надано жодного доказу щодо того, що до ухвалення судового рішення у адміністративній справі або, що виконання судового рішення без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, а таке обгрунтування наведене у заяві грунтується лише на припущеннях не підтверджених жодними доказами.
Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд дійшов до переконання про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити Міністерству аграрної політики та продовольства України у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева