Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 вересня 2022 року Справа№200/16837/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку загального провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231), третя особа: Державний нотаріус Дружківської державної нотаріальної Східного міжрегіональногого управління Міністерства юстиції (м. Харків) Алєксєєва В.Є. про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа: Державний нотаріус Дружківської державної нотаріальної Східного міжрегіональногого управління Міністерства юстиції (м. Харків) Алєксєєва В.Є., в якому просила:
визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРОПУ: 41325231) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 соціальних виплат за період з 01.05.2014р. по 01.12.2014р., а також з 01.02.2020р. по 30.07.2020р., - противоправними.
визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРОПУ: 41325231) щодо інформування державного нотаріуса Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвій В. Є. щодо розміру недоотриманих соціальних виплат ОСОБА_2 неправдивими та неправомірними;
зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути запит державного нотаріуса Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвої В. Є. № 59/02 - 14 від 21.01.2021р. та надати інформацію щодо розміру недоотриманих соціальних виплат ОСОБА_2 за період з квітня 2014р. по серпень 2020р.
Позовні вимоги обумовлені тим, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 20.01.2020р. За життя померлий ОСОБА_2 обліковувався у відповідача, і отримував відповідні виплати. При цьому, з певний період, а саме з 01.05.2014р. по 30.11.2014р., а також деякий час до смерті, ОСОБА_2 були припинені виплати. В січні 2021 року позивачка звернулась до Дружковської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), з метою оформлення спадщини. Після звернення до нотаріусу і падання заяви про прийняття спадщини, нотаріусом було направлено запит до відповідача № 59/02 - 14 від 21.01.2021р. щодо наявності нестриманих регресних виплат, які належали ОСОБА_2 при житті і які були їм не отримані. На вказаний запит відповідачем було надано відповідь від 09.03.2021 року № Ш-01-04/19-132, що неотримані регресні виплати не обліковуються, що і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою від 01.12.2021 року клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновено пропущений строк. Прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Клопотання про витребування доказів, - задоволено.
Ухвалою від 31.01.2022 року витребувано у Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області відзив по справі. Розгляд адміністративної справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 31.01.2022 року в задоволенні клопотання про закриття провадження, - відмовлено.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив, згідно змісту якого навів аргументи, аналогічні викладеному в листі від 09.03.2021 року № Ш-01-04/19-132.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.
Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).
Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Враховуючи вищенаведені обставини суд вважає за доцільне продовжити строк розгляду справи.
13.06.2022 року представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
09.09.2022 року представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 13.09.2022 року закінчено підготовче провадження та призначено адміністративну справу до розгляду по суті. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , був отримувачем страхової виплати відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року по справі № 0540/8135/18-а, яке набуло законної сили, адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231; 84122, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) щодо припинення з 05 червня 2015 року виплати страхових виплат ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ). Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області (ЄДРПОУ 41325231; 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) раніше призначених страхових виплат, починаючи з 05 червня 2015 року. Згідно описової частини рішення, позовні вимоги позивача були викладені наступним чином: визнати дії щодо припинення виплати страхових внесків з червня 2015 року протиправними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних позивачу страхових виплат, починаючи з червня 2015 року.
Згідно довідки відповідача № 2305/24 - 207 від 15.02.2022 року, сума боргу щомісячної страхової виплати з червня 2015 по січень 2019 року ОСОБА_2 була виплачена, згідно рішення суду у січні місяці 2019 року Дружківським міським відділенням УВД ФСС України Донецькій області.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року по справі №200/11900/19-а, яке набуло законної сили, позов ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРОПУ 41325231) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Дружківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 0521/6716/6716/28 від 12.02.2019 про припинення страхової виплати ОСОБА_2 з 01.02.2019. Зобов'язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області здійснити нарахування та сплату ОСОБА_2 страхових виплат з 01.02.2019. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити. Згідно описової частини рішення, позовні вимоги позивача були викладені наступним чином: визнати протиправними дії щодо припинення страхових виплат з 01.02.2019; зобов'язати здійснити нарахування та сплату страхових виплат з 01.02.2019.
Згідно довідки відповідача № 2305/24 - 207 від 15.02.2022 року, сума боргу з лютого 2019 року по лютий 2020 року ОСОБА_2 була виплачена згідно рішення суду у березні 2020 року Дружківським міським відділенням УВД ФСС України Донецькій області
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.01.2020р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В січні 2021 року позивачка, яка є спадкоємцем померлого, звернулась до Дружковської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), з метою оформлення спадщини.
Після її звернення до нотаріусу і надання заяви про прийняття спадщини, нотаріусом було направлено запит до відповідача № 59/02 - 14 від 21.01.2021р. щодо наявності неотриманих регресних виплат, які належали ОСОБА_2 при житті і які були їм не отримані.
На вказаний запит відповідачем було надано відповідь, що неотримані регресні виплати ним не обліковуються.
Не погодившись з даною відповіддю позивачкою було направлено на адресу відповідача лист, з проханням роз'яснити з яких причин у відповідача не облікововуються кошти, які повинні були бути отримані спадкодавцем за життя.
Згідно змісту листа від 09.03.2021 року № Ш-01-04/19-132, відповідач зазначає лише що він обліковує кошти, які повинні були бути отримані ОСОБА_2 за життя лише за період з 01.05.2014р. по 30.11.2014р., при цьому вказує на те, що кошті, які не були отримані за період 2021 р. не обліковуються, так як у відповідача відсутні оригінали документів, що підтверджують право ОСОБА_2 на страхові (регресні) виплати.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальний захист у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві визначено Законом України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі за текстом ЗУ № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Постанови КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.
Згідно з п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 8 червня 2016 р. № 365 орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та здійснює повернення сум недоотриманих соціальних виплат за минулий період відповідно до законодавства.
Відповідно до п.п. 7-9 цього Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.
Відповідно до п. 6 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 8 червня 2016 р. № 365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
У той же час, постановою Окружного адміністративного суд міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” від 5 листопада 2014 р. № 637.
Судами, у тому числі Верховним Судом, висновки якого в силу ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує при прийнятті рішення у справі, в обґрунтування прийнятих рішень вказано, що прийнятими нормативно-правовими актами встановлено для ВПО ряд додаткових вимог під час проведення процедури призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та запроваджено контроль за здійсненням таких виплат, є такими, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушують принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
При цьому, згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.
Закон, який би передбачав можливість нездійснення відповідачем позивачу страхових виплат з підстав проживання на певній території або відсутності за місцем фактичного проживання, або скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не приймався.
Підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач як підставу невиплати страхових виплат не є законами, а тому, не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Стаття 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти його права на отримання страхових виплат.
Отримання позивачем страхових виплат не може фактично ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної.
Відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або “інші права”, як це зазначено у ст. 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи.
За викладеним у рішенні Європейського Суду з прав людини “Пічкур проти України” виплата соціальних платежів сама по собі не може ставити осіб, які проживають у різних країнах, у відносно схоже становище, оскільки будь-яка система соціального забезпечення, включаючи пенсійне забезпечення, у першу чергу створена для забезпечення певних мінімальних стандартів рівня життя осіб, що проживають у відповідній країні, та обслуговування їхніх потреб. Більше того, важко зробити якесь правильне порівняння між пенсіонерами, що проживають у відповідній країні, та тими, які проживають в іншому місці, через низку економічних та соціальних відмінностей, що застосовуються залежно від країни.
Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.
Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 соціальних виплат за період з 01.05.2014р. по 01.12.2014р., а також з 01.02.2020р. по 30.07.2020р. Таким чином дані позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365» внесено зміни до Постанови №365 від 08.06.2016 року №365 та у Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Вказаними змінами, серед іншого, п.15 згаданого Порядку викладено в новій редакції, а саме: орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу, що відповідно вказаним положенням суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, а тому аргументи відповідача з приводу відсутності обліку регресним сум, що невиплачені померлому за життя, підлягають відхиленню. З приводу посилання Фонду на те, що кошти, які не були отримані за період 2021 р. - не обліковуються, так як у відповідача відсутні оригінали документів, що підтверджують право ОСОБА_2 на страхові (регресні) виплати, суд звертає увагу, що документи померлого наявні в особовій справі в електронному вигляді, та, як вже було зазначено вище, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, а тому логічним є те, що суми за 2021 рік не обліковуються.
Щодо посилання відповідача на те, що регресні суми не входять до складу спадщини, суд зазначає, що вказане питання може бути врегульоване судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства та не відноситься до тих правовідносин, які розглядаються в межах даної адміністративної справи, тому вказані аргументи також підлягають відхиленню.
Інших агрументів лист відповідача не містить.
Щодо позовних вимог визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРОПУ: 41325231) щодо інформування державного нотаріуса Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєву В.Є. щодо розміру недоотриманих соціальних виплат ОСОБА_2 неправдивими та неправомірними, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути запит державного нотаріуса Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвої В.Є. № 59/02 - 14 від 21.01.2021р. та надати інформацію щодо розміру недоотриманих соціальних виплат ОСОБА_2 за період з квітня 2014р. по серпень 2020р.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.
Враховуючи вищевикладені висновки з приводу наявності у відповідача обов'язку з приводу обліку сум регресу, які не були виплачені померлому, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненадання державному нотаріусу Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвій В.Є. повної інформації щодо розміру соціальних виплат ОСОБА_2 , які належали йому за життя; зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути запит державного нотаріуса Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвій В.Є. № 59/02 - 14 від 21.01.2021р. та надати інформацію щодо розміру недоотриманих соціальних виплат ОСОБА_2 за період з квітня 2014р. по серпень 2020р.
При цьому суд вважає, що обраний спосіб захисту прав позивача є належним та достатнім в розумінні КАС України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд присуджує стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь державного бюджету України.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, ЄДРПОУ 41325231), третя особа: Державний нотаріус Дружківської державної нотаріальної Східного міжрегіональногого управління Міністерства юстиції (м. Харків) Алєксєєва В.Є. про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати противоправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРОПУ: 41325231) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_2 соціальних виплат за період з 01.05.2014р. по 01.12.2014р., а також з 01.02.2020р. по 30.07.2020р.
Визнати противоправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо ненадання державному нотаріусу Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвій В. Є. повної інформації щодо розміру соціальних виплат ОСОБА_2 , які належали йому за життя,
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути запит державного нотаріуса Дружківської державної нотаріальної контори - Алексєєвій В.Є. № 59/02 - 14 від 21.01.2021р. та надати інформацію щодо розміру недоотриманих соціальних виплат ОСОБА_2 за період з квітня 2014р. по серпень 2020р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРОПУ: 41325231) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.В. Стойка