Справа № 357/7710/22
1-кп/357/1096/22
16.09.2022 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні за № 12021111030003015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Біла Церква Київської області, із професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 29.12.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років обмеження волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 ,
19 грудня 2021 року поліцейські в складі: поліцейського взводу № 2 готи № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 та командира взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної лінії в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області департаменту патрульної поліції ОСОБА_9 , відповідно до розстановки сил та засобів взводу № 2 роти № 1 БПП в м. Біла Церква управління патрульної поліції Київської області ДДПП виконували свої службові обов'язки, а саме здійснювали патрулювання в межах Білоцерківського району Київської області.
Відповідно до посадових обов'язків поліцейського патрульної поліції, стверджених Наказом Департаменту патрульної поліції від 31.01.2020 № 187, основними завданнями та обов'язками поліцейського взводу є:
-безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з кетою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
-первинне реагування на повідомлення про правопорушення (в тому числі ті, що надходять на планшет), а також самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством;
-розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством;
-у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного чи дисциплінарного правопорушення негайно інформувати безпосереднього керівника та (або) служби моніторингу патрульної поліції і вживати заходів до запобігання та припинення такого правопорушення.
Відповідно до посадових обов'язків командира взводу патрульної поліції, затверджених Наказом Департаменту патрульної поліції від 04.06.2019 № 1019, основними завданнями та обов'язками командира взводу є: сприяння, в межах компетенції та повноважень, забезпеченню реалізації задач патрульної поліції в межах завдань Національної поліції України;здійснення заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації роботи взводу, забезпечення якісного і ефективного виконання покладених на взвод завдань і функцій; в складі екіпажу отримує та виконує завдання (виклики) від відділення чергової служби батальйону; забезпечує особисто та/або силами особового складу припинення виявлених правопорушень та оформлення відповідних матеріалів.
Згідно норм ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівниками правоохоронних органів є, у тому числі, працівники Національної поліції.
З урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 та командир взводу № 2 роти 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_9 виконують функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству, шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються обов'язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно- правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.
Таким чином ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно з ч. 3 ст. 18 КК України та приміткою 1 до ст. 364 КК України є службовими особами, оскільки постійно здійснюють функції представників влади.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" та Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1026 від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, з відеозапису», поліцейський ОСОБА_9 був оснащений нагрудною відеокамерою.
Так, 19 грудня 2021 року об 23 годині 50 хвилин під час здійснення патрулювання поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 та командиром взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_9 на службовому автомобілі марки «Mitsubishi Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу будинку № 81/2 по вулиці Петра Запорожня в місті Біла Церква, Київської області, виявлено ОСОБА_3 .
В подальшому, в ході розмови працівників поліції із ОСОБА_3 ними було встановлено, що останній зберігає при собі порошкоподібну речовину білого кольору, зовні схожу на психотропну речовину - амфетамін та має ознаки наркотичного сп'яніння, після чого ними повідомлено про порушення ОСОБА_3 п. 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та про необхідність складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В цей час, ОСОБА_3 , який знаходився поблизу службового транспортного засобу, діючи умисно, з метою уникнення настання негативних правових наслідків для себе за скоєне ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, 20.12.2021 у період часу з 00 годин 05 хвилин по 00 годин 08 хвилин, в ході спілкування з працівниками поліції неодноразово висловив словесну пропозицію службовим особам - працівникам поліції надати їм неправомірну вигоду за невчинення службовими особами в його інтересах будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища, а саме невилучення належного йому транспортного засобу та нескладання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на надання працівникам поліції неправомірної вигоди, водій ОСОБА_3 , знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 , знаючи, що поліцейські батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки ті перебували в однострої, представились та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов'язки яких входить робота пов'язана із застосування до порушників заходів адміністративного впливу, 20.12.2021 у період часу з 00 годин 05 хвилин по 00 годин 08 хвилин, в ході спілкування з останніми, неодноразово висловив словесну пропозицію службовим особам, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надати їм неправомірну вигоду в сумі 2 000 гривень за невчинення службовими особами в його інтересах будь-якої дії з використанням наданого їм службового становища, а саме невилучення належного йому транспортного засобу та нескладання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
31.08.2022 між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 було укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 369 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення за кваліфікацією за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Сторонами узгоджено, що у разі затвердження угоди, ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок суду виконувати самостійно.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.
Обвинувачений у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину беззастережно визнав повністю, просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджену в ній міру покарання. Також зазначив, що розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого також підтримав угоду та просив її затвердити.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого повне розуміння ним своїх процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого щодо нього обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468 - 475 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а саме у пропозиції службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Укладена угода за своїм змістом відповідає вимогам ст. 472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у тому числі стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.
Обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст. 474 КПК України роз'яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладання, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз'яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 4 ст.474 КПК України, і укладена сторонами угода - є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам ст.52, 53 КК України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, та при цьому обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Відтак дослідивши умови угоди та заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає, що вказана угода може бути затверджена.
При цьому на переконання суду кваліфікація діянь обвинуваченого за ознаками ч. 1 ст. 369 КК України визначена правильно та суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, а саме: пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України відноситься до нетяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана суспільним інтересам.
Згідно зі ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення за яким ОСОБА_11 засуджується за цим вироком він вчинив 24.11.2021, тобто до постановлення попереднього вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2021 яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки із покладенням на нього відповідних обов'язків.
Статтею 70 КК України регламентовано порядок призначення покарання за сукупністю злочинів, а статтею 72 КК України правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення.
За вимогами ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Закон (статті 70 та 71 КК України) допускає складання покарань одного виду, а також тих покарань різного виду, які перелічені в ч. 1 ст. 72 КК України. В ч. 3 ст. 72 КК встановлений особливий порядок призначення за сукупністю злочинів та вироків таких видів основних, а в ч. 4 ст. 72 КК додаткових покарань, які складанню з іншими видами покарань не підлягають і у всіх випадках виконуються самостійно. У цих випадках у вироку фігурують відразу декілька видів основних покарань, які з моменту набрання ним чинності застосовуються до засудженого одночасно і кожне з них виконується самостійно, причому не послідовно одне за іншим, а паралельно одне поряд з іншим.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У даній справі суд враховує висновок, щодо застосування положень ч. 4 ст. ст. 70 КК України, викладений у постанові Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17 про те, що: «Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.»
Таким чином, зважаючи на те, що попереднім вироком від 29.12.2021 ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням, а новим вироком він засуджується до покарання у виді штрафу, (яке слід відбувати реально), то суд не застосовує положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання з урахуванням попереднього вироку та приходить до висновку про необхідність самостійно виконувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2021 за яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судові (процесуальні) витрати по справі відсутні.
Цивільний позов у провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 368, 370, 373, 374, 394, 474, 475, КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості від 31.08.2022, укладену між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 і обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2021 за яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України - виконувати самостійно.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не застосовувати.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази: два DVD-R диски з серійними номерами CMDR47G CFMWMO3-1000 W 213, на яких містяться відеозаписи подій, які мали місце 19-20.12.2021, після набрання вироком законної сили - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим та захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст.474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно частини четвертої ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя Тетяна КЛЕПА